«Було чутно як кричали люди»: Олександр Борзенко розповів, що відбувалося в «Амсторі» одразу після вибуху

Начальник патрульної поліції Кременчука Олександр Борзенко показав на відео перші хвилини після ракетного удару по ТЦ «Амстор». Те, що відбувалося, він назвав «пеклом на землі».

«Кременчуцький ТелеграфЪ» поспілкувався з командиром Батальйону патрульної поліції в Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП Олександром Борзенком. Капітан поліції розповів про перші хвилини після вибуху ракети на території «Амстора», як швидко прибули оперативні служби, як взаємодіяли люди на місці та що його вразило найбільше.

«Швидка приїхала за лічені хвилини»

- Приліт був десь о 15.53. Я був майже поруч, неподалік від місця події, і тому коли почув вибухи і побачив одразу спалах та дим - зрозумів, що потрібно рухатися на місце. Коли приїхав на місце, то побачив паніку, метешню, як бігали люди. Люди вже були поранені.
Швидка допомога приїхала дуже швидко, буквально за лічені хвилини. І вже тяжких поранених вони потихеньку евакуювали, брали на борт і з ними працювали. Можу зазначити, що була дуже велика паніка, люди не розуміли, що коїться, яка ситуація сталася. Вони не розуміли, куди було безпосереднє потрапляння. У всіх ознаки контузії й повна дезорієнтація, нерозуміння, що відбувається.

За 3-4 хвилини прибули мої патрульні. Я поставив завдання очепити по периметру для того, щоб швидка та всі оперативні служби могли комфортніше працювати. Адже пожежникам не комфортно працювати й розкочувати рукави, виставляти машини.

На місці були великі завали. Будівля була майже зруйнована. Також не було зрозуміло на той час скільки людей всередині, куди прийшло потрапляння. Цього розуміння не було. Було лише завдання знайти якомога більше людей, вивести їх та створити умови, щоб рятувальникам було зручніше працювати.

«Було чутно як далі також кричали люди»

Олександр Борзенко прибувши на місце залишив автомобіль подалі від ТЦ «Амстор». Він не очікував, що буде така загазованість й побіг без засобу захисту дихання.

Першочергово намагався це структурувати, спілкуватися з людьми й людей (цивільних - ред.), які рятували - їх також виводити. Як правило, у надзвичайних ситуаціях цивільні, які хочуть на адреналіні допомагати, також стають жертвами та травмованими. Важливо, щоб люди не йшли до епіцентру, адже там могли бути не розірвані снаряди або обвал будівлі. Люди на адреналіні можуть цього не розуміти й бігти далі, намагаючись врятувати, але при цьому самі стати жертвою.

Спочатку ми витягли жінку, яка була в магазині «Алло», вона була під завалами. Ми разом з цивільними особами, Євгеній вже давав інтерв'ю щодо порятунку, він тоді допомагав дістати жіночку. Але ми її не могли підняти, через ламаний рельєф та завали. Я вибіг й покликав медиків, які взяли ноші й винесли цю жінку. Потім побіг далі, не добігаючи до Сільпо на першому повороті завернув з тильної сторони Ельдорадо, там також люди кричали. Ми намагалися пройти через стіну, вибити її, але там все було завалено.

Почався сильний дим. Я побіг у сторону Сільпо, а зі торцевої сторони почали забігати люди, але я їх вивів. Далі вибіг за засобом захисту, адже почався процес горіння й було багато їдкого диму й дихати було дуже складно. У приміщенні було дуже темно й погано видно, думаю на моєму відео видно, що видимість була обмеженою. Я пробігся по Сільпо, добіг до крайньої точки, їх складських приміщень. Пошукав людей, але їх там не було.

У магазині спрацювала система пожежогасіння, там була якась вода, вона вийшла й привела людей до тями. Частина людей вийшла самостійно, а комусь з них допомогли вийти.

«Пожежники були на межі від смерті»

- Вразили масштаби трагедії. Коли це локальна подія, це можна контролювати, ти розумієш масштаби, а тут дуже велика територія, багато завалів, руйнування, пожежа, цивільні особи, багато паніки. Дуже багато людей було під час самого удару. Добре, що так сталося, що деякі люди вийшли самостійно, одразу після події.

Найскладніше - це масштаби: дуже велика площа, непорозуміння, яка кількість людей, будівля зруйнована.

Всім хто допомагав: пожежникам, поліції, всім хто там працював - вони вже герої. Як тільки вони переходили межу будівлі, то вона могла повністю на них обвалитися.

Пожежники коли приступили до гасіння, вони були на межі від смерті. Сильний вітер, рятувальники приступили до гасіння й все це могло обвалитися. Було не зрозуміло в який момент воно може все обвалитися. Тому цей момент рятування був небезпечним, адже не було розуміння в якому стані будівля. Всі люди, які на той час там працювали, вони герої.

Пожежники, коли розпочалася сильна пожежа, вони заходили в середину й намагалися рятувати. Рятувальники дуже потужні.