«Ми не мали можливості врятувати деяких людей», – надзвичайник про роботу в ТЦ «Амстор»

Заступник начальника 14 державної пожежно-рятувальної частини Іван Мелеховець та його підрозділ одними з перших прибули на місце обстрілу ТЦ «Амстор» 27 червня. «Кременчуцький ТелеграфЪ» поговорив із надзвичайником щодо роботи у той день.

- Коли ви отримали виклик про надзвичайну ситуацію в «Амсторі», через який час туди прибули?

Після сповіщення ми одразу виїхали до торгового центру «Амстор» і по прибуттю проводили першочергові рятувальні дії і гасіння пожежі, яка виникла.

- Коли ви приїхали, що побачили? Пожежа вже була чи ні?

На момент приїзду перших підрозділів було велике задимлення, також вогнем повністю була охоплена будівля ТЦ «Амстор». Ми першими діями направили сили і засоби на гасіння пожежі, одночасно проводили рятування людей, вивільнення їх з-під завалів.

Потім виник зсув несучих конструкцій та обвал перекриття, після чого ми всі відійшли. Завдяки грамотним діям нашого керівництва, ніхто з рятувальників у момент падіння тієї плити не постраждав. Після падіння плити над входом в «Амстор» ми приступили до гасіння пожежі і подальших рятувальних дій.

- Очевидці, які там були, кажуть, що рятувальники не одразу почали гасити полум'я. Чи є якісь інструкції щодо цього? Треба спочатку оцінити ситуацію і на це йде час?

Так, безумовно, у нашій роботі є інструкції, якими ми постійно керуємося. Під час виникнення надзвичайних ситуацій керівник підрозділу уточнює обстановку. Якщо ситуація виникла у зоні бойових дій (у даному випадку йдеться про приліт ракети – ред.), керівник вирішує щодо виїзду пожежно-рятувальних підрозділів. У разі прямої загрози життю і здоров'ю людей-рятувальників, керівник підрозділу приймає рішення щодо виїзду підрозділів після закінчення обстрілу з обов'язковим узгодженням від уповноважених органів Збройних Сил України.

- Тобто ситуація передається вище?

Так, узгоджується з керівництвом підрозділу, зі Збройними Силами – і після цього приймається рішення щодо виїзду.

- Йдеться саме про виїзд із частини чи роботу уже безпосередньо на місці події?

Як диктують наші керівні документи, начальник підрозділу приймає рішення або знаходитися на місці дислокації, або висуватися ближче до місця виникнення події. Не на саме місце, а ближче до нього, щоб зберегти життя або здоров'я особового складу.

- Ви коли туди прибули, було таке, що не одразу почали гасити пожежу, а був час, коли фактично нічого не робили?

Ми одразу як приїхали, приступили до наших обов'язків, до виконання завдань. Були подані перші стволи для гасіння пожежі, також від другого ходу (моєї пожежної частини) проклали магістральну лінію для запитування першого ходу та безперебійної подачі води на гасіння. Тобто це було одразу, як ми прибули.

- Якщо у місті повітряна тривога і сталася надзвичайна ситуація, рятувальники виїжджають на виклик чи чекають, поки буде відбій, і їдуть тільки потім?

Я буквально два питання назад це пояснив, як керівні документи регламентують нашу діяльність (ухвалюють рішення у кожному окремому випадку – ред.).

- Що для вас було найважчим у роботі конкретно в «Амсторі»? Що найбільше вразило, що запам'ятали?

Я вже в ДСНС працюю 18 років, за цей час і більші пожежі у моїй практиці були. Але настільки резонансна пожежа за кількістю жертв та постраждалих була перша за історію моєї роботи. Не так важко було працювати (це наша повсякденна робота) та сприймати те теплове випромінювання, яке там було, а воно було дуже великим. Ви, мабуть, бачили на фото, як залізо стікало, плавилося. І самі розумієте, яка погода тоді була, – спека. Це все не є настільки важко. А важко психологічно сприймати те, скільки постраждалих та жертв там було внаслідок цього вибуху. Ми не мали можливості у зв'язку з великою температурою та постійним руйнуванням будівельних конструкцій врятувати деяких людей, яких ми би могли врятувати.

- Було таке, що ви бачили людей, але через пожежу або обвали не могли їм допомогти?

Ми просто не могли ближче підійти. Як ми приїхали на пожежу, спочатку мої підлеглі вивели одну жіночку. І коли вони пішли по другу, стався обвал. І вони не змогли до неї дістатися.

- У перші години вдалося ще когось врятувати, поки гасили пожежу?

Так! Ми рятували людей, поки не стався перший обвал перекриття.

- А наступного дня когось знаходили живими?

Ми знаходили, але це були вже двохсоті. Це люди, яким не вдалося вижити у цій пожежі. Якщо і залишалися якісь пустоти, які виникли у результаті руйнування будівельних конструкцій, де могли знаходитися люди, температура під час пожежі просто не дала їм вижити. Була дуже висока температура!

- Скільки того дня вам довелося працювати без перерви?

За дві доби у нас було приблизно три години вільного часу вночі. А так весь час безперервно проводилися пошукові та аварійно-рятувальні роботи.

- Туди приїхали як рятувальники з Кременчука, так і з сусідніх міст?

Так, були люди з Черкас, Сміли, Кропивницького, Олександрії. Також і швидкі допомоги приїжджали з інших міст, наскільки мені відомо.

- Під час розборів завалів ви працювали, як це було?

Так, ми працювали протягом усього часу розбору завалів, потім продовжували пошукові дії – розбирали завали та вивільняли загиблих з-під уламків.

- Там ще були обвали конструкцій, крім першого над входом?

Мій підрозділ на тій ділянці, де стався резонансний обвал (коли начальника караулу з Миргорода травмувало), безпосередньо не працював. Тому я таких коментарів не можу дати.

Інтерв'ю з медиками лікарні інтенсивного лікування «Кременчуцька», які приймали поранених після обстрілу «Амстора», читайте ТУТ.