Кременчужанка переїхала до Люксембургу: що чекає на тих, хто втікає від війни

Кременчужанка Катерина опинилась у невеличкій європейській країні - Люксембурзі. У ній проживає 600 тисяч чоловік: це як три Кременчука. Година-дві - і з одного кінця країни можна дістатися до іншого, доїхавши до країни-сусідки. А їх у Люксембурга три: Франція, Бельгія та Німеччина.

– Чому обрали цю країну?

– Переїхати до Люксембургу запропонував мій хлопець, який вже живе і працює у цій країні. На початку березня я поїхала з Кременчука до родича у Польщу. А звідти перебралась до Люксембургу. Дорога була довгою та складною. З Кременчука до польського кордону ми їхали на авто 2 доби! Було важко пробитися крізь черги та блокпости. Але сам кордон пройшли дуже швидко: за 30 хвилин. Друзі нам підказали, на якому пункті пропуску немає черги. Далі я дісталась Германії, а там придбала квиток на автобус до Люксембургу. Спочатку мені знайомі підказали, що потяги для українців у Німеччині безкоштовні. Але коли я прийшла на вокзал, у касі повідомили, що вже пройшло 3 доби з моменту мого виїзду з України. Тож проїзд платний.

- Як зустріла ця невелика країна? Чим вони допомагають?

– Люксембург дуже охайний та зелений, багато парків. Все для людей. До українців ставляться доброзичливо. У Люксембурзі є наметове містечко для українців. Можуть поселити в родину, що погодилась допомогти. Якщо надають житло, то переважно далеко від міст, у селищах, де важко дістатися навіть до магазину. І звичайно ж, там немає роботи. Також є гуртожитки. У готелі майже не заселяють, хоча були випадки на початку війни.

Так виглядає табор для українців у Люксембурзі. Усередині дуже тихо. Людей близько сотні. Волонтери кажуть, що переважно розселяють українців у родини, проте чекати кілька тижнів. У одній кімнаті 12 ліжок: все чисто та охайно. Є медичний пункт, столова. Кожного разу, коли виходиш з табору, потрібно відмічатися.

– Ці родини отримати якусь компенсацію або ж лише на ентузіазмі?

– Ні, це жест доброї волі. Спочатку люксембурзькі родини активно брали до себе, але зараз охочих майже немає. Починають прохати українців з'їжджати: мовляв, ви мешкали у мене 3 місяці, але далі у мене немає змоги вас приймати. Тож підшукуйте інші варіанти. Складається доволі напружена ситуація. Тож люди, що мешкали у родинах, опинилися у важкій ситуації. У мене є знайома, яка планує повертатись до України. Її оселили у віддаленому селищі. Роботи там немає. Вона як перукар може знайти клієнтів у столиці. Але їхати з її села до столиці – 2 години в одну сторону.

Український прапор на будинку у Люксембурзі (розташований зверху)

– Яка вартість оренди житла?

– Дуже дорого. Мій хлопець винаймає кімнату, яка обходиться йому 900 євро на місяць. Це просторий будинок з 7 окремими кімнатами, які здають в оренду. Душ та кухня загальні. Якщо наймати квартиру повністю, то доведеться платити 1500-1800 євро.

– Чи є якісь соціальні виплати?

– Так, але у всіх вони різні, нараховуються індивідуально, залежно від складу родини чи є діти, їх вік. Оскільки я незаміжня і не маю дітей, в місяць виплачують близько 250 євро. Але гроші я почала отримувати через 2 місяці, коли мені підтвердили статус. Оформлення документів зайняло 2 місяці. Але у всіх по-різному: хто приїхав перший до Люксембургу, отримав документи за 2 тижні.

– Скільки коштів потрібно на харчування?

– Приблизно 250 євро в місяць. Це за скромними підрахунками, але не сидіти на одній воді. Оскільки Люксембург поруч із трьома країнами, іноді українці їздять за покупками до Германії. Там дешевше.

Ціни у місцевих супермаркетах: кіло м'яса - 10 евро, огірки - по евро, помідори - 2 евро, сир брі - близько 2 евро за шматочок, булочка - 0,5 евро, молоко - 1,5 евро.

- Яка вартість проїзду?

– Великий плюс у тому, що на території цієї країни весь громадський транспорт безкоштовний. Просто сідаєш та їдеш.

Просто сів - та поїхав. Увесь транспорт у Люксембурзі безкоштовний, як у столиці, так і країні. Так вирішила влада, аби менше людей користались власним авто у невеликій країні. До того ж весь громадський транспорт еколонічний. Поїздки до інших країн коштують зовсім недорого. Наприклад, квиток до бельгійського міста Арлон - 2,5 євро, до французького міста Мец - 8 євро.

– Яка мова найпоширеніша?

– Французька, англійська. Лише з англійською мовою можна вижити. А от взагалі без мов складно. Українцям надають безкоштовні мовні курси: французьку або англійську на вибір. Я вибрала французьку і навчаюсь 2 рази на тиждень по 1,5 години. Мова складна, але найбільш елементарне вже можна розібрати.

– І як з роботою?

– Українці рідко працевлаштовуються. Велика конкуренція: приїхало багато людей. Зараз ідеш вулицею, і вже чутно мову нашу. Я читала у новинах, що вже 2% населення Люксембургу — українці. Роботу без знання мови знайти важко. Навіть прибиральниця у готелі має обов'язково володіти французькою мовою. У багатьох вакансіях так і зазначено: якщо не знаєте французьку, навіть не телефонуйте. Багато робот у банківському секторі. А от некваліфікованої роботи мало: в Люксембурзі немає великих заводів, виробництв. На роботу можна влаштуватися, якщо у тебе є статус тимчасово переміщеної особи. Тут усі законослухняні, і без статусу тебе на роботу ніхто не візьме. Волонтери допомагають складати резюме англійською. Я знайшла роботу через знайомих: інакше знайти її важко без знання французької. Відправила багато резюме, зверталась до біржі праці, однак все марно. Потрібна французька мова та досвід. Я влаштувалась раннером: розношу замовлення у ресторані. Досвіду у цій сфері у мене ніколи не було, тому важко, особливо коли спілкування із колегами лише англійською. Зараз у мене випробувальний термін: він оплачується 12 євро на годину. За його підсумками мені скажуть, чи беруть мене, чи ні. Якщо так, то укладуть контракт.

– А які там зарплати?

– Мінімальна зарплата – близько 2 тисяч, на руки отримує 1800 євро.

Такі знайомі стихийні риночки: вони є і у європейців, прямо на центральній вулиці

– Які умови з медичного страхування? Як з садами та школами?

– Спочатку сплачуєш за візит самостійно. Потім повертається 80% від цієї суми. Я зверталась до стоматолога, довелось сплачувати на місці: 150 євро. Потім мені компенсували 130 євро. Садки та школи для українців безкоштовні. Ще безкоштовно пропонують українцям відвідувати заняття з фітнесу, зумбу.