Переїхали до Нідерландів: історії кременчужан, що втекли до війни

Кременчужанка Анастасія ще у березні переїхала до Нідерландів, бо саме там у цей час перебував її хлопець. Зараз дівчина мешкає неподалік від Амстердама у хост-родині, що запропонувала прийняти до себе українців:

– Я приїхала 21 березня в Амстердам. Одразу на вокзалі я звернулась до Червоного хреста, – згадує кременчужанка.- Мене разом ще з 40 людьми швидко оселили до готелю з дворазовим харчуванням. Вартість проживання відшкодувала держава. Мене мали переселити до шелтера, який вже облаштували для українців. Але поки я допомагала волонтерам, познайомилась із жінкою, що запропонувала забрати мене до себе. 

– А соціального житла не надають?

– Перше, потрібно розуміти – у Нідерландах немає соціального житла як у Німеччині. Українці живуть у центрах для біженців, де умови як у гуртожитках, родинах, що погодилися взяти до себе. Але родину ще потрібно знайти. Зараз це вже важче. Коли почалась війна, то бажаючих було багато. Але, на жаль, деякі наші земляки проявили себе не з кращого боку. Були випадки, коли родини, що погодились взяти українців, були змушені їх виселити. Тож зараз бажаючих взяти до себе небагато, і знайти родину важче. Раджу бути активним, проявляти себе, знайомитись з людьми. У Нідерландах люди цінують взаємодопомогу. Є сайти, на яких можна підшукувати собі родину. Але кращий спосіб – допомагати волонтерам. Я знаю людей, які допомагали з сортуванням речей, перекладами, розвозкою, бо мали водійські права. І вони швидко знаходили людей, які пропонували оселити у себе. Так, соціальних квартир у Нідерландах не надають, але тут дуже доброзичливі люди, хочеться залишаться.

Шелтер, у якому мешкають українці у Нідерландах

– Голландській родині сплачують за те, що вона прихистила українців?

– Ні. Але вам збільшують розмір допомоги з розрахунку, що частину грошей ви віддаватимете родині, хоча б на комунальні послуги. Але ніхто не зобов'язує цього робити. Деякі родини навіть відмовляються від грошей. Все залежить від того, як ви домовитись із родиною: на їхній розсуд. Зараз я з хлопцем проживаю у родині. Віддаємо по 200 евро на комунальні послуги. Хтось не сплачує нічого: за домовленістю.

– А скільки становлять соціальні виплати?

– Якщо мешкаєш у шелтері – 275 евро, але на руки видають лише 55 евро. Інше забирають, адже забезпечують триразовим харчуванням. Якщо перебуваєш у родині, то виплати збільшують. У мене 475 евро, з яких 200 евро я віддаю господарям. Гроші перераховують на дебетну картку.

– Які умови життя? І як воно, мешкати з чужими людьми?

– Вони нам не вже чужі. Нас сприймають як ще двох своїх дітей. Ця родина має дітей нашого віку. Мені 20 років, їхній старшій дочці – 21, а середній – 18. Разом із хлопцем ми мешкаємо у великому будинку, нам виділили окрему кімнату, є своя душова. Ми часто вечеряємо всі разом. Але такі умови далеко не у всіх, хто оселився у родині. Інколи виділяють гостьовий будиночок у саду, схожий на літню кухню, а харчування повністю самостійне. Чи просто надають якесь місце у будинку, щоб спати.

– Чи вистачає 275 евро на харчування?

– Мені вистачає, навіть ще залишається на проїзд, квитки до кінотеатру, одяг тощо. Але я купую продукти, як хочу приготувати щось конкретне. Хост-родина ділиться із нами продуктами: хліб, молоко тощо купують господарі.

– А які умови у прихистках для українців?

– Умови залежать від регіону, адже всі вони автономні та самостійно встановлюють правила. Є центри, де дозволяють селитися із домашніми тваринами. А в інших не можна навіть заносити до кімнати продукти, які ти придбав. Потрібно залишати все спільному холодильнику на кухні. У сусідньому місті люди мешкають у маленьких кімнатах, але там все є: меблі, шафи, стіл, ліжко з нормальним матрацом. У шелтері, який знаходиться у нашому місті, сплять на розкладачках, а у кімнаті немає навіть тумбочки. Не можна заносити ані їжу, ані посуд. Під шелтери переобладнують офісні приміщення. Шелтер, до якого я мала потрапити, раніше був банком. Офіси на кімнати, встановити портабельні душові.Скільки коштує житло? — ЦеЦе дороге задоволення, я навіть не моніторю ціни. В нашому маленькому місті – від 1100 евро за студію.

– Яка вартість проїзду?

– Проїзд дорогий. Моє місто знаходиться на відстані 20 хвилин потягом від Амстердаму. Вартість проїзду у два боки – 15 евро. Коли мені потрібно було вклеїти візу до паспорта, я поїхала до міста, що знаходиться за 2 години потягом від мене. Квитки у два боки обійшлися у 50 евро. Моє місто невелике і я пересуваються велосипедом. Це дуже зручно. Усюди ідеальні велодоріжки, парковки. Родина, у якій я проживаю, надала мені в користування велосипед їхньої доньки, що зараз на навчанні. А моєму хлопцю велосипед просто пожертвували люди. Бо придбати власний – дорого, 300 евро.

Головний транспорт — велосипед. Усюди велодоріжки та окрема інфраструктура для велосипедистів. Наприклад, на цьому фото забита вщент велопарковка:

– А як з медициною?

– Спочатку потрібно звернутись до сімейного лікаря. Це або сімейний лікар родини, у якої ви проживаєте, або ж лікар, що закріплений за шелтером. На прийомі розповідаєте, що з вами трапилося. За потреби він виписує спрямування до фахівця. Але чергу до гінеколога я чекала 2 місяці, до стоматолога – місяць. Майже все відпускають за рецептом, всі дані відображені в електронній системі. Я просто називаю свій номер BSN (на кшталт ідентифікаційного коду). Фармацевт бачить, що мені прописав лікар. Краще не хворіти та запастись ліками заздалегідь в України, бо тут цього не вдасться, а призначення можна чекати довго. У мого хлопця була температура під сорок. В Україні я побігла купила б ліки в аптеці й він би одразу прийняв. Тут спершу потрібно зателефонувати лікарю. Він ще подумає, чи варто виписувати ліки. Навіть температура під сорок тут лікуються по іншому: полежати, попити парацетамол, відпочити. У цієї нації у цілому гарний імунітет. Хотіла викликати хлопцю швидку, але відповіли, що це не той випадок – можна просто полежати!

– Ліки надають платно чи безкоштовно?

– Я приходжу до аптеки і з українським паспортом отримую їх безкоштовно. Буває, що просять оплатити. Але я прохаю ще раз подивитися, чи все вірно, адже українцям ліки за рецептом надають безкоштовно… – А як зі стоматологією? — На стоматологію окреме страхування: покривають на 250 -350 евро на рік. Поки що я пролікувала 3-4 зуби, наче вклалась у цю суму. Проте мені потрібно вирвати зуб мудрості, а це коштує 1000 євро…

– А як з пошуком роботи? У Нідерландах багато хто говорить англійською, тож має бути легше…

– Я говорю, але досі без роботи.Якщо працюєте, то повністю втрачаєте допомогу. Але працювати є сенс, бо допомога лише 475 евро. Офіціанти, прибирання номерів в готелі, робота на ресепшені – таких пропозицій багато. Можна влаштуватися, особливо зі знанням англійської. В Амстердамі більше англомовних вакансій. Але якщо ви вчитель, вас навряд чи візьмуть за спеціальністю. Ви можете подати документи, але все одно спитають знання нідерландської мови. Зараз я навчаюсь онлайн на психолога в Україні. Подалася на вакансію асистента викладача у школі. Мені сказали, що я їх підходжу, але не розмовляю голландською, тож відмовили у працевлаштуванні. – Які зарплати? – За некваліфіковану працю можна отримати 1800-2000 евро на місяць "брудними".

Катер з українським прапором під назвою Fighter, Роттердам. У Нідерландах часто можна зустріти українські прапори

– Чи довго оформлювати документи для перебування у Нідерландах ?

– Ні, але потрібно займатися цим самостійно, це ваша відповідальність. Перше, що потрібно зробити по приїзду до Нідерландів – звернутися до мерії, аби вас зареєстрували, ви заповнюєте анкету. Максимум за тиждень поштою надішлють BSN-номер: це на кшталт ідентифікаційного коду. Він знадобиться усюди: для навчання, медичного обслуговування, міграційної служби. Також потрібно звернутись до офісу міграційної служби, щоб вклеїли стікер, який підтверджує, що ви маєте право перебувати на території Нідерландів та працювати до березня 2023 року.

– Чи можна поїхати з Нідерландів до іншої країни?

– У нашому шелтері можна максимум залишати на три доби. Навіть якщо їдете до сусіднього міста. Інакше ваше місце комусь віддадуть, бо людей багато. Не може бути, щоб хтось поїхав на два тижні й кімната порожня. Але я упевнена, що це не усюди така ситуація. Якщо мешкаєте у родині, то це легше.