«Будинок захищеної старості»: як живуть самотні пенсіонери у Семенівці

Людмила Милашевич

Будинок для людей похилого віку, який назвали  «Будинок захищеної старості», -  відносно невелика будівля, у якій колись був дитячий садок, потім — контора підприємства. Приміщення довго стояло занедбаним, аж поки влада Семенівки не облаштувала тут новий заклад. «Будинок захищеної старості» здали в експлуатацію у 2019 році. 

У холі журналістів зустріли привітні бабусі — вони саме дивились новини, але зробили перерву та заспівали гостям пісень. 

У «Будинку захищеної старості» є кухня, приміщення медичного та санітарного призначення. Кімнати для проживання — двомісні, одномісні, у кожній — санвузол, бойлер, душова кабіна. Умови в санкімнатах пристосовані для літніх людей. Біля унітаза — поручні. Є тривожна кнопка

Будинок обладнаний за сучасними вимогами — аварійне освітлення, пожежна сигналізація.

На території закладу є і городи — ним займаються пенсіонери та працівники будинку. Вирощують усе — від зелені до картоплі та кавунів, потім разом роблять закрутки на зиму.

Скільки коштів витрачають на цей заклад

На утримання цього комунального закладу з бюджету Семенівки витрачають близько 1 млн гривень на рік. Утримання однієї людини - 8,14 тис. гривень на місяць. Сюди входить проживання, догляд та п'ятиразове харчування. 

Як і в інших державних закладах, пенсіонери сплачують 75 % власної пенсії, 25 % залишається в них. Працівники будинку престарілих зазначають, що переважна більшість пенсіонерів отримують мінімальну пенсію. Якщо у пенсіонера є працездатні діти або онуки, доведеться сплатити повну вартість перебування. Пріоритет надають жителям Семенівської громади. 

Людмила Милашевич зазначає, що тут працює колектив професіоналів — соціальні та медичні працівники — та зізнається, що відбирали людей за  «душевними якостями». 

Її обидва онуки зараз — в армії. Один онук на передовій на Харківщині, другий  служить у Франківську, зять — на Полтавщині.