«Хай усі знають, що є люди, які небайдужі!» Як Кременчуцька прокуратура допомогла переселенцям з Попасної

1 грудня в Україні відзначають День прокуратури. Буквально за кілька тижнів до цього дня до нашої редакції прийшло подружжя, Олександр та Тетяна Воропаєви – переселенці з Попасної, які хотіли подякувати працівникам прокуратури за допомогу.

Пенсіонери принесли з собою лист. От про що у ньому йшлося:

Цією натхненною історією ми не могли не поділитися з вами, наші читачі. Бо, слухаючи такі історії, розумієш, наскільки ми, українці, круті. Готові простягти руку у важкі часи навіть незнайомцям, підтримати у скруті і поділитися тим, що маєш сам. І неважливо, яка у тебе посада чи соціальний статус. Не сумніваюся, настане день, коли наша нація переможе ворогів, бо інакше просто не може бути!

Прямо на очах подружжя Воропаєвих кілька днів горіла їхня квартира

Спочатку слід розповісти історію подружжя Олександра та Тетяни Воропаєвих, які приїхали до Кременчука з Попасної, де прожили усе своє життя. Кажуть, що після 2014 року у Попасній було відносно спокійно. Поруч, за 3 км, простягалася лінія фронту. Ввечері чулися постріли з автоматів, але мешканці вже на це не звертали уваги. Деякі люди робили ремонти в оселях, обживалися, працювали на городах. Коли почалася повномасштабна війна і рашисти стали гатити по місту, дочка Воропаєвих виїхала у Польщу. Після того, як згоріла їхня трикімнатна квартира, пенсіонери ще тиждень жили у підвалі. Світла не було, свічки швидко закінчилися. У підвалі було холодно, тож люди, які там знаходилися, хворіли.

На 1.23 хвилині відео видно, як горить квартира подружжя у Попасній, наприкінці відео можна побачити і їх самих

Після одного з обстрілів сусідку Воропаєвих з другого поверху придавило і вона загинула під завалами. Олександр та Тетяна зрозуміли: треба їхати, над головою літають ракети, їсти немає чого, холодно. Волонтери допомогли їм евакуюватися.

Спочатку подружжя виїхало в Бахмут, там пробули тиждень. Але не залишилися, бо їх попередили, що у цьому місті також будуть бойові дії. З Бахмута чоловік із дружиною переїхало до Дніпра. Проте у Дніпрі вони жили у літній кухні приватного будинку. Влітку було ще нічого, але власники будинку сказали, що у холодну пору не будуть опалювати літню кухню, бо це дорого.

Після цього Олександр та Тетяна вирішили прямувати до Кременчука, бо раніше сюди приїхали їхні знайомі. На початку липня подружжя було вже у нашому місті.

Згодом переселенці дізналися, що у поліції приймають заяви людей, хто втратив житло через воєнні дії.

Прокурор Марина Ульванська направила переселенців до свого сімейного лікаря. Але допомігши з цим, вона пішла далі. Також подзвонила волонтерці Світлані Куляшовій – так пенсіонери отримали одяг. Пізніше пані Марина покликала подружжя до прокуратури. Олександр та Тетяна спочатку подумали, що це стосується житла, яке вони втратили. Як виявилося, вся прокуратура зібрала переселенцям допомогу – одяг, консервацію, гроші.

Прокурор Марина Ульванська виїхала з окупованого Криму і зараз працює у Кременчуці

Після того, як дізналися історію подружжя Воропаєвих, ми поговорили й з прокурором Мариною Ульванською з Кременчуцької окружної прокуратури. До 2014 року вона працювала прокурором у Сакській міжрайонній прокуратурі у Криму.

Після Івано-Франківська прокурор Ульванська працювала в Одесі, а після того – у Кременчуці. У нашому місті живе 2 роки.

Прокуратура у Кременчуці з перших днів повномасштабної війни збирала кошти, необхідні речі та продукти для переселенців і військових, допомагала волонтерам.

У своїй роботі прокурори допитують кожну потерпілу людину, яка до них приходить у рамках кримінального провадження за 438 статтею (Порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України. Так прокурор Ульванська познайомилася з подружжям Воропаєвих. На запитання, чому вона вирішила допомогти їм, жінка відповіла:

Прокурор розповідає, що пенсіонерам потрібні були чоботи. Тетяні вона віддала свої.

За словами пані Ульванської, у Кременчуцькій прокуратурі працюють переселенці: троє прокурорів з Луганської області, один – з Харкова. Вона додає:

Яка процедура для тих, хто втратив житло

Також Марина Ульванська розповіла ТЪ, яка процедура для переселенців, які втратили житло. Для початку їм слід звернутися до поліції і написати заяву про пошкодження майна (ст. 438 Кримінального Кодексу України). Частина перша – якщо немає жертв, якщо є жертви, то друга.

Потім поліція збирає фотографії, відео, які долучають постраждалі, допитує їх і направляє дані у прокуратуру. Прокурор ще раз додатково допитує людей, а далі докази – свідчення, документи – стануть підставою для міжнародного суду. Далі з прокуратури справа йде в СБУ, бо такі справи розслідує саме це відомство.

P.S. Марина Ульванська тримає зв'язок з подружжям Воропаєвих і нині, а прокуратура готова їм допомагати й надалі.