«Скидували на них фугасні та фосфорні бомби»: Кременчук попрощався з Героєм України Максимом Кагалом

Сьогодні, 16 січня, Кременчук попрощався із захисником України Героєм України Максимом Кагалом. Чемпіон світу з кікбоксингу та військовослужбовець загинув 25 березня при обороні Маріуполя. Довгий час тіло Максима знаходилося на Азовсталі, де героїчно українці захищали Маріуполь. В одному з обмінів, російські війська повернули загиблого Максима Кагала, якого вдалося ідентифікувати за експертизою ДНК. 

5 січня у Києві двічі попрощалися побратими, спочатку на базі, а потім на Байковому кладовищі віддали шану Герою України. Після кремації прах привезли до Кременчука, й сьогодні відбулося прощання у Міському палаці культури. 

Прощалися зі старшим лейтенантом у МПК, куди прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі кременчужани.

Кременчужани підносили квіти, щоб віддати шану воїну. Друзі промовили кілька слів над домовиною, яка була у формі корабля з емблемою Ідея нації та огорнута у синьо-жовтий стяг. 

- Максим був дуже спортивним: займався регбі, боксом, кікбоксингом.  Багато хлопців із Третього Занасипузараз в «Азові». Деяких ми, на жаль, вже провели в останню путь. Максим їх тренував, готував на краповий берет (вища форма заохочення для військовослужбовців - ред.), також командував взводом, ротою.

Але у Маріуполі.. вийшли на позицію.Їх одразу почали крити з артилерії, з усього що було. Потім налетіла авіація, яка скидувала на них фугасні та фосфорні бомби.

Підійшли ворожі кораблі, підключилась палубна артилерія з ракетами. Наш Максим, із позивним «Пістон» загинув, обороняючи Маріуполь 25 березня 2022 року. Тривалий час тіло не віддавали, потім доправили до Києва та частина під Києвом. Тривалий час його мама Таня бігаа, по рішенню збирала…

По ритуалу «Азову» його кремували з усіма почестями. Адже «Азов» - це спецназ Національної гвардії України. У них є свої традиції обряди. Ви бачите, що труна зроблена у вигляді корабля.

Це найкращі воїни, не солдати, я ще раз підкреслю – воїни нашої України. Так сталось, шо Максим, у якого спортивна та військова кар’єра попереду, загинув як офіцер він був дуже здібний, - розповів військовий з позивним «Художник».

Друзі згадують Максима, як сонячного та позитивного:

- Максимально позитивна людина. Друзі називали його «Сонечко». Дуже важка втрата. Він із початку вискової агресії пішов в «Азов» за покликом серця. Та якось мені позвонив товариш Анатолій і розповів, що вороги на Маріуполь  скинули бомбу,  і Максим загинув», - розповів друг Олександр, який разом з Максимом займався страйколом.

- Був позитивним, допомагав, як просили. Багато слів вже сказано. Був гарною людиною  і нашим другом, - додав друг Андрій.

Після прощання люди вишукувалися живим коридором, схилившись на одне коліно, коли з Міського палацу культури виносили домовину з прахом воїна.

Автоколона вирушила через усе місто до Свіштовського цвинтаря. Вона проїхала через вулицю, названу на його честь; повз спортивні зали та два стадіони, де він брав участь у змаганнях та заряджав на футбольних матчах; через вулиці, де пройшло його дитинство. 

Поховали військового Максима Кагала на Алеї Слави поруч з іншими полеглими воїнами України, які за свободу та незалежність віддали найцінніше — своє життя.

Перед прощанням побратими виконали Молитву націоналіста.