Усім відома торбинка на колесах, яка стала символом 90-х та отримала «почесне» найменування «кравчучка» — за прізвищем тодішнього президента, досі живе і процвітає. Щоправда, не в Україні, а в одній із країн Євросоюзу — в Іспанії.
Хто у кого вкрав ідею цієї сумки на колесах – українці в іспанців, чи жителі Піренейського півострова в українців — це питання, яке ще довго буде викликати сперечання у дослідників історії зручної торбинки. Втім, залишається фактом те, що іспанці, на відміну від більшості українців, від цього «гаджету» відмовлятися не збираються. Принаймні ті пересічні іспанці, які ходять скуплятися на місцевий ринок, свідком чого був кореспондент «Кременчуцького Телеграфа».
Щобільше, в Іспанії є навіть «кравчучки» всюдиходи — у яких на одній осі з кожного боку по три колеса!
Чи користуються «кравчучками» іспанські мільйонери, ми дослідити не змогли, а те що сумка на колесах користується широкою популярністю в Іспанії серед звичайних громадян свідчать наші світлини.
Отже, спадщина Леоніда Макаровича жива. Щоправда, тут такі мобільні торбинки «кравчучками» ніхто не називає. Невже вони так нахабно привласнили наш винахід? А може це ми у них запозичили цю ідею 30 років тому, надавши торбинці на колесах почесне найменування на честь щойно обраного президента? А потім чомусь засоромились цієї назви та відмовились від зручної сумки.
Бездомні коти в Іспанії є, хоча вони не надто схожі на безхатченків. Бо умови їх проживання не гірші за домашніх. А може навіть й ліпші. Бо на півдні Іспанії температура повітря взимку майже ніколи не опускається нижче за 10 градусів тепла. Це вночі, а вдень повітря зазвичай прогрівається до 15-20 градусів. Рай для котів, які там ніколи не мерзнуть, бо від природи наділені натуральним хутром. До того, іспанці дуже люблять цих волелюбних тварин та всюди намагаються їх підгодовувати. От і живуть ці бездомні коти на волі, у природніх умовах — на березі моря, де все цвіте й пахне навіть взимку, і ніколи не голодують.
На відміну від котів, які «люблять гуляти самі по собі», собакам завжди необхідно бути поруч з людиною. Бо така їх натура. І тому бездомних собак в Іспанії немає. Тут їх дуже люблять і турбуються про своїх улюбленців так, немов це власні діти. Собак навіть у візочках возять, наче немовлят. І це не викликає у місцевих жителів ніякого подиву. Дивуються таким візочкам з собаками лише іноземці. Звісно у колясках іспанці возять не бульдогів з вівчарками, а маленьких та середніх за розмірами песиків. Може це тому, що дитячих візочків, розрахованих на вагу в 30-50 кг не роблять навіть в Іспанії.
До речі, на Піренейському півострові для домашніх песиків є навіть спеціально обладнані окремі пляжі – це, щоб люди їм не заважали відпочивати на морі.
Іспанці дещо схожі на українців за своїм темпераментом, волелюбністю та відношенням до життя. Вони також люблять всілякі акції та розпродажі, гарну їжу, вино та каву. А їхня любов до домашніх улюбленців просто неймовірна. Іспанські ринки дуже нагадують українські — лише цінники там у євро.
Схожого з нами доволі багато, проте є і відмінності. У них дуже тепло, а це дозволяє не морочиться з такими речами, як опалення будинку та теплий одяг. Взимку при температурі у 15-20 градусів тепла в Іспанії ходять хто як хоче — хтось у футболці з шортами, а хтось у куртці з хутром та в’язаній шапочці. Одягають що більше подобається, тим більше що погода це дозволяє. У нас все інакше.
А ще в іспанців цілком адекватні сусіди, що дозволяє розслабитись та насолоджуватись життям. Турбуватися про собак, як про дітей, та поважати волелюбні прагнення котів до індивідуальної свободи.
На жаль, українцям із сусідами не пощастило і розслаблятися нам не можна. І в цьому наша головна відмінність.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.