Кременчужани-остарбайтери на поштових конвертах: філателісти провели спецпогашення

До 80-річчя* з часу початку примусового вивезення населення України в Німеччину Кременчуцьке товариство філателістів випустило конверти із зображеними на них кременчужанами-остарбатерами. 18 січня, у День пам'яті, ці конверти погасили спеціальним поштовим штемпелем з перевідною датою.

За інформацією Українського інституту національної пам'яті, 18 січня 1942 року з Харкова до Кьольна вирушив перший ешелон із 1 117 українськими остарбайтерами, 21 січня — другий, до Бранденбурга. З Києва 22 січня 1942, коли до Німеччини було відправлено 1,5 тис. осіб. 24 лютого перший потяг від’їхав зі Сталіно (Донецьк).

Проте перших українців, жителів окупованого угорськими військами (союзниками Адольфа Гітлера) Закарпаття, відправили на примусові роботи до Австрії ще влітку 1939 року, до початку Другої світової війни. З початком останньої, від вересня 1939 року, в гітлерівську Німеччину потрапили галичани — військовополонені польської армії.

Як повідомили у Національному музеї історії України, до німецько-радянської війни в 1941 році гітлерівці не мали намірів використовувати робочу силу з окупованих радянських територій, а їхні плани колонізації, навпаки, передбачали масове винищення населення.

Події 1941 року (зрив блискавичного захоплення СРСР, мобілізації у вермахт тощо) змусили почати використовувати трудові ресурси окупованих територій в економіці гітлерівської Німеччини.

Агітаційна кампанія, розпочата і в українських містах та селищах взимку 1942 року, передбачала залучення кваліфікованої робочої сили та мала здебільшого добровільний характер. Проте її результати не влаштовували організаторів.

Навесні 1942 року здійснювалися масові облави на населення, переважно молодь, які поєднувалися із пропагандистськими обіцянками набути кваліфікацію, покращити умови життя тощо.

Східні робітники з-поміж інших іноземних робітників у гітлерівській Німеччині перебували в найдискримінованішому становищі (умови праці, проживання, харчування, пересування, дозвілля, винагороди, листування з рідними тощо).

Погашення конвертів проводилося у поштовому відділенні «Укрпошти» на Сердюка. Присутні на погашенні родичі зображених на конвертах кременчужан, яких нацисти примусово вивозили на роботи до Німеччини, розповіли їхні історії.

20-річного Миколу Скляра насильно вивезли до Німеччини 29 вересня 1942 р. Він працював на заводі «Машиндріт». Був у таборах 23 і 31 у м. Ватенштет. Два рази намагався втекти. 12 квітня 1945 р. визволений американськими військами. До СРСР повернувся 22 серпня 1945 р., де його заслали працювати на металургійному комбінаті у Нижньому Тагілі без права повернення в Україну. Після смерті Сталіна він таки зміг повернутися на Батьківщину. Помер у 1994 р.

19-річну Тетяну Штефан (сестру Миколи Скляра) насильно забрали до Німеччини у 1943 р. де вона перебувала до 1945 р. Померла у 2014 р.

25-річного Бориса Влазнєва насильно вивезли до Німеччини 17 липня 1943 р. Він працював у Креусталі на залізниці до вересня 1945 р. Помер 2002 р.

*80-річчя з часу початку примусового вивезення населення України в Німеччину відзначали 18 січня 2022 р. На той момент ще не всі документи були у наявності, тож протягом 80-того року було надруковано конверти, а погашення відбулося у День пам'яті 81-го року.

Раніше ми писали, що у Кременчуці триває філателістична виставка до 300-річчя з дня народження Сковороди.