У Кременчуці виступив гурт «Без обмежень»: вільні люди дякували ЗСУ, танцювали та співали

П'ятничного вечора, 17 лютого, у кременчуцькому Міському палаці культури зібралися вільні люди - о 18.00 мав розпочатися концерт славетного гурту «Без обмежень». Проте ще після першого дзвоника, який скликав слухачів до великої зали, стало зрозуміло, що виступ гурту затримається. Адже на той момент то вже була шоста повітряна тривога за день. Вхідні двері замкнули на ключ, люди маринувалися хто у тамбурі, хто на вулиці перед входом.

У фоє волонтери збирали гроші у скриньки Волонтерського штабу Ангар та продавали фірмовий мерч гурту, прибуток від якого допомагає Збройним Силам України.

Після відбою, о пів на сьому вечора, великий потік людей хлинув у фоє, і далі, у партер та балкон. Людей було на стільки багато, що не вистачило штатних крісел. Тож у фоє, біля столика з мерчем продавали квитки на приставні стільчики у проходах - вони теж швидко заповнилися охочими жителями Кременчука та гостями нашого міста.

Коли гурт вже готовий був вийти на сцену, з усіх боків зі смартфонів пролунала сирена - людей попросили звільнити залу та перейти в укриття. Проте, сьома за день тривога тривала не довго, й о 19.00 слухачі швиденько зайняли свої місця. Розпочався концерт.

Зі словами вітання зі сцени звернувся соліст гурту Сергій Танчинець. Він розповів, що усі в залі зібралися, щоб побачити одне одного, щоб створити одне одному концерт гурту «Без обмежень» та зібрати кошти для допомоги Збройним Силам України автомобілями, дронами та іншими «плюшками», запити на які постійно надходять від українських військових.

Перша ж пісня «запалила» залу! Усі разом заспівали енергійну «Буду з тобою».

Далі відвідувачі концерту дізналися що, гурт їздить до хлопців і дівчат як ближче до передової, так і в місця постійної дислокації військових частин. Тож на кременчуцьких військових також чекав концерт, але акустичний.

Наступною піснею лунала «Вільні люди». Пісня про усіх нас з вами, абсолютно кожного, хто зі зброєю в руках, без зброї в руках, але зі сталевим бажанням допомогти українській державі вистояти та перемогти. Про усіх нас з вами, українці - сильних, незламних, незалежних, дуже впертих людей, які гартують Перемогу.

Слава Україні! Героям Слава!
Слава нації! Смерть ворогам!
Україна понад усе!
Україна понад усе!
Україна понад усе!

Ці гасла лунали зі сцени та залу кременчуцького палацу культури протягом усього концерту. Дехто із слухачів викрикував і народне продовження: путін х.й.о. На що Сергій Танчинець кілька раз зауважив, що у залі діти, вони не мають слухати ці російські матюччя. Навіть дійшло до звернення до охоронців концерту, щоб вони присікали такі вигуки.

Збройним Силам України - Слава! Слава! Слава!

Після цього у залі трохи розрядили напругу, стресовий стан, який в цілому триває вже 9 років, але особливо останній рік - виконали пісню для дівчат «Тону». Пісня чисто про емоції, про любов. На думку гурту любов робить нас із вами людьми, вона змушує нас рухатися вперед, мріяти, мати сподівання, працювати, жити.

Також зі сцени лунали заклики до чоловіків і хлопців подякувати своїм жінкам і дівчатам, за те, що вони з ними, що вони допомагають їм бути тими, ким вони є, підтримують їх. Своєю чергою Сергій розповів, що він був тут і зараз, отримував задоволення від концерту та спілкуванню із присутніми у залі, саме завдяки своїй дружині. Після чого закликав обійматися та цілуватися :) та заспівав «Весь світ».

Протягом концерту поважні начальники та начальниці, очільники та очільниці, старші та молодші плескали у долоні, танцювали сидячи та стоячи, з місць й у проходах, співали разом із гуртом і замість Сергія Танчинця такі пісні як:

• Хто я
• Поклянись. Поцілуй. Обійми
• Не мовчи
• Без неї ніяк
• Героям
• Моя країна

Також зі сцени лунали слова подяки усім українським Героям: бійцям Збройних Сил України, поліціянтам і надзвичайникам, військовим і цивільним лікарям, енергетикам і вчителям.

Як і має бути на рок-концерті, хлопців не відпустили відразу, тож ще дві пісні були на біс. А також підписи мерча та фотографування з деякими членами гурту.

До речі, «Кременчуцький Телеграф» розпитав ударника Олексія Бережного про те, чи важко виступати у воєнний час, чи змінився український слухач і чи не лячно було їхати до Кременчука після прильотів напередодні. Читайте про це незабаром на нашому сайті.

Віра моя, сила моя - ти!
Моя душа, доле моя - ти!
Стали сини за тебе стояти!
Знайте, "брати", нас не зламати!