«Закордоном чоловіки вважають, що можна творити все, що завгодно»: кременчужанка втекла до притулку від чоловіка-кривдника

Кременчужанка Марина (ім'я змінено) вагітною поїхала із чоловіком до Польщі. Але закордоном його ставлення змінилося: чоловік почав розпускати руки та тиснути психологічно. Грошей не було, економили навіть на харчуванні. Вагітною доводилось їздити на підробітки, тягаючи важкі валізи…Жінка народила та не знала, куди із маленькою дитиною тікати від аб'юзера у чужій країні. Але знайшла вихід і тепер ділиться власним досвідом.

«Я хочу приходити додому з роботи та їсти смачний борщ»

— Коли я була вагітна, він вирішив переїхати до Польщі. Я пропонувала йому поїхати першим, а я потім. Але він відмовився: «Ні, ми маємо бути разом. Ти повинна мене підтримувати. Я хочу приходити додому з роботи та їсти смачний борщ».Я облишила свою улюблену роботу, ми переїхали до Польщі. Він працевлаштувався, а я сиділа у декреті. У Польщі він змінився. Почав поводитися, наче я від нього нікуди вже не подінуся. Грошей катастрофічно не вистачало. Він не міг гідно забезпечити сім'ю. З урахуванням оренди житла, витрат на проїзд на життя залишалося 400 злотих (близько 3 тис. грн). Батьки трохи допомагали. Я їм намагалася говорити, що в нас усе гаразд, але це було не так. Перед переїздом я закінчила курси з манікюру. Це дозволило трохи підробляти. Вагітною їздила у трамваях, тягала з собою важкі валізи. Замовлень було небагато: у новій країні ніхто про мене тоді не знав.У чоловіка прагнення щось вирішувати та змінювати кудись різко зникло. Йому було нормально, а мені доводилось економити на всьому, в тому числі та на їжі. Харчування було дуже скромним. Чоловік завжди був незадоволений цим харчуванням. Але я чудово розуміла, що у нас немає грошей. Ми маємо виживати із тим, що є. Пам'ятаю момент, коли чоловік приїхав з роботи, я його обняла, «не хвилюйся, я тебе не лаю, ми з усім впораємося». Він мене відштовхує і каже: «відчепись ти від мене, у мене все добре, що ви все переживаєте». Я отетеріла: вагітною у всьому собі відмовляю, а тут виявляється у нас все добре!

«Ти ж удома, ти нічого не робиш. Ти ніхто і ніщо»

— Як проходили пологи? У вас були гроші на їхнє покриття?

— У Польщі мені зробили все безкоштовно, на вищому рівні, ніяких хабарів. Коли я народила, чоловік поїхав додому, бо дуже втомився. А у мене прокинувся шалений апетит. Подзвонила, сказала, що дуже хочу їсти. А він каже, чого йому туди-сюди їхати, краще поїде на мийку, заробить 50-70 злотих. Ну ладно, переб'юся...  Дитиною займатися він не хотів. Коли малюк плакав, просто відвертався та й починав спати. Після появи дитини чоловік почав поводитися агресивно. Не можна було нічого йому зауважити або запропонували піти прогулятися на вихідних. Відповідь завжди була одна: «Я працюю, тобі незрозуміло? Ти ж удома, ти нічого не робиш. Ти ніхто і ніщо!»

Після пологів вже у перший місяць свого життя я вийшла на підробітку. Чоловік став нестерпно холодним та жорстким. Завжди був чимось незадоволений. Від словесних образ він швидко перейшов до фізичного насильства. Тоді я зрозуміла, що треба стати як найшвидше незалежною і шукати можливість від нього піти, інакше це буде продовжуватись і надалі. Я знайшла офісну роботу за спеціальністю. Влаштувала дитину в ясла, зробила легальні документи. Чоловіка все це дратувало. Він почав ще дужче знущатися, в тому числі й фізично. Головне, що на моєму тілі не лишалось синців…Чому я від нього не пішла? Я визнаю, що була морально слабкою. Відчувала апатію,  зневірилась у власні сили. Я не знала, як мені вийти з цієї ситуації. 

«Погрожував, що відбере дитину, бо «зробить» мені довідку про душевну хворобу»

— Коли почала працювати, фінансово, наче, стала незалежною. Але піти від чоловіка боялася, боялася маніпуляцій з його боку. Він вдало практикував газлайт на мені та залякував. Погрожував, що відбере дитину, бо «зробить» мені довідку про душевну хворобу. Я дуже цього боялася. На той момент мені здавалось, що я не маю жодного виходу. Мій чоловік прекрасно грав на публіку, навіть мої батьки не одразу повірили, що у нашій родині великі проблеми. Я вимушена була робити аудіозаписи погроз чоловіка.Рідні, почувши запис, були шоковані. Раджу робити записи тим, хто перебуває під впливом аб'юзера. Це ваш доказ психологічного насилля, адже часто кривдники на публіці — тихі, спокійні, гарні сім'янини.Чоловік намагався мені нав'язати підміну реальності. Він всюди позиціонував себе як гарного сім'янина, а за закритими дверима у квартирі перетворювався на тихого тирана. Доказати знущання було важко. До того ж у жінок, які переживають аб'юз, немає сили духу, аби зробити крок до спокійного і вільного життя. Їм часто хочеться, щоб за них хтось щось вирішив, допоміг. Часто морально вони залежні від «емоційних гойдалок» і повертаються до свого кривдника…

«Мені страшно повертатися додому: після виклику поліції я боюся, що можу не вижити вночі»

— Директор садочка повідомила про скарги батьків і вихователів на мою дитину. Дитина почала робити з іншими дітками те, що робить чоловік зі мною: нападати на дівчаток, хапати їх за горло і швиряти. Батьки скаржилися на агресію моєї дитини. Дитина почала нести небезпеку іншим діткам, вони боялися йти до садочка. Директор пішла на зустріч і запропонувала обстеження дитини, заняття для зняття стресу й агресії. Але коли дитина поверталася додому, вдома на неї знов чекала  тяжка атмосфера, тож  всі зусилля помножувалися на нуль. До речі, дитина агресивно поводилася зі мною, але тільки в присутності батька. Коли ми були вдвох, дитина була чемна та лагідна.

Коли останній раз чоловік мене побив, я вискочила на вулицю, сіла в автівку та викликала патруль. За місяць до цієї події  я встала на облік щодо психологічного або фізичного насильства у родині: у Польщі є так звана «небесна карта». Раджу кожному, хто потрапляє у  схожу  ситуацію, відразу ставати на цей облік. Правоохоронці працюють дуже делікатно: спочатку дільничий буде вдавати, що він цікавиться сусідами, розпитуючи про них у вашого чоловіка, придивляючись до його особи, щоб не нашкодити жінці.

Відразу після розмови з поліцією мені надійшов дзвінок від соціального працівника. Виявилось, що патруль передав сигнал до соцслужби щодо мого виклику. Соцпрацівниця розмовляла зі мною українською, запитувала, чим допомогти й що я вирішила. Я відповіла, що мені страшно повертатися додому: після виклику поліції я боюся, що можу не вижити вночі. Невідомо, яка хвиля агресії нападе на чоловіка після мого вчинку. 

За кілька тижнів до цього випадку одна дівчина з Полтавщини написала у ФБ коментар про прихисток для жінок, які постраждали від рук чоловіків. Я запитала соціального працівника, чи не могли б вони мене прихистити з дитиною на деякий час. Пані відповіла, що запитає про кімнату для мене і перетелефонує. За 15 хвилин вона повідомила, що кімната для мене вже готова. Залишила номер телефону, щоб я підтвердила приблизний час прибуття та свій намір щодо реальної потреби у прихистку. Я не можу передати наскільки це мені полегшило. З'явилось відчуття, що всі знущання позаду.

«Чоловік переконував мене, що побої — це норма для кожної родини»

— Коли я прибула з дитиною до прихистку, у мене з собою не було нічого. Часу на збір речей не вистачило: потрібно було якнайшвидше виїжджати з квартири, поки чоловік був на роботі. У прихистку до мене поставились дуже приязно, оформили все необхідне. Я довго буду пам'ятати цю ніч: наче новий день народження. Я засинала з такою легкістю, відчуваючи, що все це закінчилось!

Вранці прийшов головний соціальний працівник, який розпитав мене про ситуацію. Коли я говорила з нею, навіть відчувала сором. Адже чоловік переконував мене, що побої — це норма для кожної родини, а те, що я протистояла цьому — ні.

Промайнула думка,  можливо і дійсно багато родин так живуть, а я собі щось надумала та  прийшла сюди. Соцпрацівник одразу все зрозуміла з мого виразу обличчя, взяла за руку і сказала: «Будь ласка, не бійся. Ти в безпеці. Тебе ніхто кривдити не дасть. Ти заслуговуєш кращого. Не бійся казати все, що сталося. Головне — я тобі вірю!»

Також запитувала, чи не вважав чоловік мене психічно хворою. Я посміхнулась і запитала: «Звідки ви все це знаєте?» Вона відповіла, що аб'юзери немов з одного конвеєру,  фрази та вчинки у них у всіх однакові. Під час моєї розповіді я показала, куди бив чоловік (він відкритою долонею гатив по тілу). Ми побачили синці. Мені одразу виписали спрямування до судмедексперта, психолога та прокуратури, призначили зустріч з адвокатом, який буде займатися моєю справою щодо розлучення та аліментів.

У прихистку працює безкоштовний, професійний та небайдужий адвокат, який складає позови та комплектує документи для суду. Є психолог, який допомагає дівчатам повірити у себе,  власні сили та навчитися цінувати себе.

«У притулку є все необхідне»

— У прихистку можна залишатися до 3 місяців, залежно від фінансової ситуації. У окремих випадках жінкам можуть надати подальшу допомогу: наприклад, вони сплачуватимуть лише за комунальні послуги або нададуть помешкання, у якому потрібен ремонт. Черга, звісно, на таку програму велика, але вона є. Встати у чергу можна незалежно від національності. Також можуть допомогти у пошуку роботи. Прихисток робить все можливе, щоб жінка стала незалежною і не мала думки повертатися до свого тирана.

Притулок також приймає і літніх жінок, які постраждали від чоловіка або інших членів родин. У притулку навіть мешкає літній чоловік, якого побив та вигнав з квартири. Пенсіонеру нікуди податись, бо він немає рідних. Це дуже інтелігентний і розумний чоловік, наші діти люблять з ним грати в м‘яча.

Мої знайомі дивуються, що я переховуюсь у притулку, адже це асоціюється з притоном та неблагонадійними людьми. Але це не так. Я не відчуваю жодного дискомфорту. У притулку є все необхідне. Бувають випадки, коли дівчата не можуть вжитись разом, але це також все вирішують спеціалісти. В притулку не повинно бути лайки. Блок, який складається з 2 кімнат і кухні-салону, розрахований на двох жінок з дітьми. Мешкаю я і жінка з Тернополя з дитиною. У нас є все: посуд,  кухонна техніка, телевізор, дивани, шафи, комоди. У кімнатах всі ліжка з новими, чистими матрацами. Затишно, як вдома. Дітки мають все необхідне: різні забавки, розмальовки, олівці, книги. На жаль, директор не дозволила зробити фото через анонімність закладу та задля нашої безпеки.

Від нас вимагають небагато — ми повинні все тримати в чистоті та порядку, повертатися о 18.00. Якщо затримуєшся, то потрібно про це попередити: про тебе повинно знати керівництво. Адже існують різні випадки, коли жінку можуть переслідувати й напасти на неї. Якщо ввечері тебе немає, то інформація передається в поліцію, патруль починає тебе шукати. Якщо жінка не виконала цю умову без поважної причини, її можуть попрохати покинути приміщення, бо ти ігноруєш правила прихистку.

Неможливо обманути керівництво притулку: воно досконало вивчає твою справу, бачить, що ти за людина. Ти не зможеш обманути, прикинувшись «жертвою» і скориставшись безкоштовним помешканням. Допомогу отримують постраждалі жінки, які готові співпрацювати зі спеціалістами, змінювати власне життя. 

«За три місяці я змогла зібрати стартову суму на оренду житла»

— Я дуже вдячна притулку за колосальну допомогу в такий важкий для мене момент. Мені навіть дозволили проживати з мамою, яку я попрохала приїхати та підтримати мене. Я вимушена була до суду переховувати дитину, не водити до садочка, щоб чоловік її не викрав, адже перший час він мене переслідував. Увесь цей час я працювала. За три місяці я змогла зібрати стартову суму на квартиру і завдаток. Це добрий старт для нашого нового життя. Попереду ще маса судів. Але це все ніщо, головне, що я себе спокійно відчуваю. Мені пропонували залишитись ще на три місяці у притулку, але мені трохи ніяково. Мені соромно займати місце іншої жінки, що потребує допомоги. Зараз я здобуваю післядипломну освіту польського університету, навчаюсь в поліцеальній школі, вивчаю англійську. У мене багато сил та натхнення задля кращого життя мого і дитини. У відносинах я була як вижатий лимон. У Польщі дівчатам варто зробити «блакитну карту». Але може статись таке, що поліція проявить байдужість. Не опускайте руки, йдіть до МОПС, до відділу соціальних працівників, які зроблять вам карту і передадуть інформацію дільничому. Якщо ситуація критична, знайдіть номери телефонів центрів. Вас безкоштовно проконсультують та прихистять, якщо ви згодні. Вас не осудять, вас захистять. Ніхто не розкаже, де ви знаходитесь. Це буде таємниця. Пам'ятайте, що це не ганебно: в такій ситуації може опинитись кожна жінка. Ніхто не знає, що після одруження або пологів може утнути чоловік. Якщо ви перебуваєте в іншій країні ЄС, долучіться до групи у Facebook «Стоп нарцис, абьюзер, психопат», де дівчата-постраждалі з різних країн та континентів підкажуть притулки. Я знаю, що в нашому місті відкрили притулок для жінок, але в ньому можна перебувати лише 10 днів, що, звичайно, замало. Але я рада, що він взагалі створений. Це тільки початок. 

Я ділюсь власним досвідом, як я вийшла з таких важких відносин, перебуваючи за кордоном і тікаючи від «тихого аб’юзера». Українок за кордоном багато, більшість з них приїхали після початку війни. Чоловіки вважають, що можна творити все, що завгодно, і ніхто жінці не допоможе, вона не повернеться в Україну. Але вас не залишать в біді! Я рада, що натрапила на коментар у ФБ та дізналась про притулок. Я навіть і не уявляла, що є таке місце, де мені зможуть допомогти вийти з цього болота. Можливо ця стаття також надихне когось вийти з важких відносин. Не ламаймо своє життя аб’юзеру, поважайте себе та свої межі. Не дозволяйте собі ображати та тим більше терпіти фізичне знущання. В родині мають панувати кохання та повага.

Як розпізнати аб’юзера?

Лілія Таран, психолог:

— Розпізнати аб’юзера на ранніх етапах знайомства досить важко. Це може бути цілком вихована людина, романтик з цукерками, що справляє гарне враження на батьків та засипає вас компліментами. Досить часто потенційний абьюзер починає проявляти агресію поступово. В деяких випадках агресія буде несподіваною та безпідставною.

На перших побаченнях зрозуміти, чи є у чоловіка схильність до насилля, досить важко. Зазвичай аб’юзери не вбачають у своїх діях нічого поганого чи образливого (наприклад, можуть сказати при друзях, що тобі потрібно схуднути, але ж це правда, а на правду ображатись не можна). Найголовніша мета абьюзера — посіяти невпевненість у собі в жінці та зробити її залежною від себе та повністю контролювати (фінансово, емоційно, фізично, в інтимному плані). Прояви насилля можуть бути різними, партнер не обов'язково відразу буде проявляти фізичну агресію. Зазвичай перші дзвоники:

• Партнер безпідставно та в образливій формі висловлює критичні зауваження, зазвичай це робиться як наодинці, так і в оточенні. Не розуміє зауваження, що це неприємно та образливо.
• Систематичне висміювання, порівняння з іншими жінками (зовнішності, роботи, хобі).
• Контроль. Його потрібно відрізняти від звичайної уваги та цікавості. Якщо вас питають, де ви були та як провели час, не вимагаючи подробиць — це одне. Але якщо є вимога розповідати все, включно із довірливими розмовами з подругою з похвилинною фіксацією, варто замислитись.
• Прояви зневажливого ставлення до хобі, роботи, вподобань, друзів: «Ну що там твоя робота, чи курси шиття, чи малювання? Даремне витрачання часу. Навіщо ти з нею спілкуєшся? Вона тебе не варта, тебе використовують, чи просто мені не подобається».
• Прояви бажання підігнати особистість під певні стандарти (звички, зовнішність, одяг): якщо улюблена червона помада все рідше з'являється на губах, з гардеробу зникає одяг певних кольорів, фасонів, з холодильника улюблені продукти — і це вам не подобається, це привід замислитись, чи не вчиняєте ви насильство над власною особистістю.

Як отримати допомогу:

У Кременчуці можна звернутися по допомогу:

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Кризова допомога психолога та соціального працівника постраждалим. Контакти: 097-643-29-68.
• Департамент у справах сімей та дітей виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Адреса: м. Кременчук, площа Перемоги, 2 кабінет 114. Контакти: (05366) 3-61-67, 098-839-11-61, 26217671@mail.gov.ua.
• Кременчуцький міський центр соціальних служб. Адреса: м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, 15/4. Контакти: (0536) 75-85-65, 096-728-42-08, kremcenter@ukr.net.
• Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради. Адреса: м. Кременчук, пров. Л. Толстого, 38. Контакти: 096-313-37-57 e-mail: ssd@avtorayadm-kremen.gov.ua.
• Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради. Адреса: м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 90. Контакти: (05366) 6-21-46, 0675318602, ssdkrukiv@ukr.net.
• Кременчуцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Адреса: м.Кременчук, вул. Небесної Сотні, 54. Контакти: (0536) 75-75-20, kremenchuk.poltava@legalaid.pl.ua.
• Якщо ви або хтось із ваших знайомих зазнали домашнього насильства, зверніться на Національну гарячу лінію із подолання та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству — 116 123 (безкоштовно, анонімно, конфіденційно) та заходьте на сайт rozirvykolo.org у вкладку «Допомога».

По всій Україні:

• Національна гаряча лінія з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації
  116 123 (з мобільних) або 0 800 500 335 (зі стаціонарних), Telegram - @NHL116123,  Instagram - @lastradaukraine. Цілодобово. Анонімно. Конфіденційно.
• Контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги
  0 800 213 103 або www.legalaid.gov.ua
• Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547 або www.1547.ukc.gov.ua
• Консультаційний центр «ЮрФем: підтримка», юридична допомога +38 068 145 55 90 (Telegram, Viber, Signal) www.jurfem.com.ua/jurfem-pidtrymka

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів