Як привид «Безсонний пожежник» Кременчука попередив про обстріл «Амстора»

Загальноприйнята назва такого об'єкта пожежна каланча. Каланча спостережна башта (вежа) при пожежній поліцейській частині. Застаріле значення дозорна, оборонна башта (від тюркського слова kale фортеця, кріпость).

Каланча, як правило, увінчувала будівлі поліцейських дільниць, при яких діяли пожежні частини. Окрім дозорної протипожежної служби, каланчі використовувалися для сигналізації: вивішені шкіряні сигнальні кулі вдень або ліхтарі вночі сповіщали умовними сигналами про місце виникнення пожежі, її розміри та про потребу допомоги від сусідньої пожежної команди.

У великих містах пожежні каланчі зводилися до кінця 1930-х років, коли підвищення поверховості будинків та розповсюдження телефонного зв'язку зробили дозорну службу на каланчі неефективною. В невеликих містах каланчі будували і після Другої світової війни.

Алла Гайшинська розповіла, що так сталося і в Кременчуці. Пожежна частина з високою каланчею в передгірній частині міста була зведена у 1950 році. Ця будівля на той час була дуже актуальною, оскільки місто, оживаючи після воєнної руйнації, зростало, а телефонна служба явно не встигала за цим ростом.

Згідно зі статистикою у Кременчуці за 1951 рік:

• населення складало 64 388 осіб;
• площа міста становила 4939 га,
• протяжність вулиць - 167,5 км;
• житловий фонд - 465 комунальних будинків,
• 335 відомчих будинків,
• 6064 будинки індивідуальної забудови,
• телефонних абонентів - 351

Статистика за 1953 рік не надто змінилася:

• населення 71 038 осіб;
• площа міста 4 939 га,
• протяжність вулиць 168,1 км;
• житловий фонд 474 комунальних будинки,
• 366 відомчих будинків,
• 6 345 будинків індивідуальної забудови,
• телефонних абонентів - 415

Тому пожежна каланча, з якої відкривалася панорама всієї лівобережної частини, була цілком доречною.

Слід зауважити, що й зараз пожежні депо часто обладнуються традиційною каланчею. Вона, звичайно, не має давніх дозорних функцій, в ній розміщують сушильне обладнання для пожежних рукавів і бойового одягу пожежних.

Хто такий безсонний пожежник?

- З нашою каланчею пов'язана легенда про безсонного пожежника, по сучасному рятувальника. Сталося це невдовзі після побудови каланчі - через рік чи два. Молодий боєць воєнізованої пожежної служби стояв на оглядовому майданчику. Тривала його нічна зміна, навкруги було тихо і темно. Місто спало, і десь там у новому будинку спала і його сім'я дружина і двоє діток. Молодий чоловік оперся на перила і, як йому здалося, на одну секунду закрив очі, думаючи, що буде робити після зміни. Коли прокинувся з жахом побачив полум'я вдалині серед житлових кварталів там, де був і його будинок.

Далі діяв "на автоматі": тривога, екіпажу на виїзд, рапорт командиру по рації, виклик підвахтового і ще одного екіпажу. Схопив за плече колегу "Підміняй, я на виїзд, здається, мій дім горить!" і з другою командою помчав на допомогу. У під'їзді, де була його квартира, вже працювала перша команда, людей вивели, Він здалеку упізнав дружину, діти біля неї всі цілі, навіть вдягтися встигли, не плачуть, молодці. Треба рятувати інших.

Пожежника гризло гостре почуття провини: "Проспав, проспав! Що я накоїв!" Тому він без передиху бігав сходами, кидався у задимлені помешкання, виводив людей і виносив дітей... А потім раптом спіткнувся і знову на мить заплющив запалені очі. Прийшов до тями уже в лікарні над ним схилився чоловік у білому халаті. Потім мов крізь туман проступило обличчя командира пожежного загону. Пожежник над силу вимовив:

- Ну, як там? командире, це я винуватий....

Командир сказав:

- Не намагайся говорити, тобі не можна. Заспокойся. Там усе добре, всі люди живі. Ти поспи, хлопче, відпочинь.

- Я тепер, мабуть, ніколи не зможу спати...

Це були останні слова пожежника.

Пройшли роки. У Кременчуцькій пожежній частині час від часу йшли розмови, що іноді загиблий чи то Володимир, чи то Василь, з'являється на посту, попереджаючи про небезпеку за декілька хвилин до телефонного дзвінка. Парторгу довелося провести серйозну бесіду з особовим складом з приводу "різних там забобонів".

Після 1-ї години однієї квітневої ночі "безсонний пожежник" зазирнув через вікно диспетчерської, навіть беззвучно стукав у скло і махав рукою кудись у далину.

Так у наше життя увійшло поняття "аварія на ЧАЕС". Пілоти боролися з вогнем на вертольотах, а пожежники на землі.

«Безсонний пожежник» з'явився перед обстрілом «Амстора»

- Остання розповідь про безсонного пожежника, точніше безсонного рятувальника відноситься до подій 27 червня 2022 року у Кременчуці,

О 15.40 була оголошена повітряна тривога. До того часу ми вже звикли не реагувати на звуки сирени, які, здається, буквально угвинчуються в голову і в душу.

На посту було двоє пожежників. І раптом через кілька хвилин за вікном з'явився чоловік ніби пожежник, але у якійсь дивній формі. Він з розмаху беззвучно бив долонями у скло, а його обличчя було спотворене страхом чи гнівом.

Один із чергових здригнувся, потер очі руками і трохи невпевнено сказав: "Щось в очах миготить... піду каву зроблю. Питимеш?"

Інший різко відповів: "Стій! Ти бачиш те саме, що і я? Ти ж чув про нього? Екіпажу - терміновий виїзд!" "Почекай! Куди виїзд? Схаменися! Ти ж не віриш у ці казочки? Виїзд - куди?"

Крапля за краплею стікали секунди. Металева потвора, яку зафіксувала лише камера спостереження, була все ближче. Пожежник рішуче натиснув кнопку тривоги. Через секунду пролунав вибух, потім другий.

Ось як це було в "Амстор", де пожежники боролися 13 шаленим вогнем.

Ви спитаєте, а в чому ж містика? Старі пожежники/рятувальники запевняють, що безсонний пожежник не лише попереджає своїх колег про біду. Часом його бачать на оглядовому майданчику каланчі звичайні перехожі чи пасажири. Це означає, що людина щось не те зробила, не те сказала, полінувалася, понадіялася, що й так минеться.

Безсонний рятувальник попереджає: ще не пізно все виправити і виконати свій службовий, воїнський, людський обов'язок, - розповіла Алла Гайшинська.