Право громадян на володіння короткоствольною зброєю: депутати другий рік не можуть ухвалити закон

Розмови про внесення змін до законодавства щодо права на володіння та використання вогнепальною зброєю ведуться в Україні дуже давно. Влітку 2021 року до Верховної Ради були внесені два чергові законопроєкти з цього питання. Один із них, законопроєкт №5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю», був підтриманий МВС та ухвалений Верховною Радою у першому читанні за день до повномасштабного військового вторгнення рф в Україну — 23 лютого 2022 року. Другий, більш радикальний, про що свідчить навіть назва законопроєкту №5708-1 «Про право на самозахист та володіння цивільною вогнепальною зброєю» був також розглянутий у той же день, але відхилений. Чому? Про це далі.

Що цікаво, законопроєкт №5708 був прийнятий за основу (у першому читанні) зі скороченням строку підготовки до другого читання. Це передбачає, що він мав бути доопрацьований та ухвалений в цілому протягом місяця-двох. Втім, пройшло вже понад 13 місяців, в країні триває повномасштабна війна, а до зазначеного законопроєкту депутати так і не повернулися. Хоча, останній час про нього знову заговорили на різних рівнях.

Журналісти «Кременчуцького Телеграфа» спробували розібратися, які новації законопроєкт №5708 внесе у наше життя та чи буде в Україні зі зброєю так, як у Техасі, після його прийняття?

Війна внесла корективи у позиції громадян та високопосадовців

Якщо до повномасштабного військового вторгнення рф більшість нардепів, високопосадовців та громадян України були проти легалізації вогнепальної короткоствольної зброї, то реалії війни суттєво змінили їх думки та позицію з цього приводу.

Згідно з опитуванням щодо легалізації носіння вогнепальної зброї цивільними особами та її використання для особистого захисту, яке проводилося в «Дії» у травні минулого року, майже 59% респондентів підтримали ідею легалізації вогнепальної зброї. Проти цього висловилися лише 22% з понад 1,7 млн користувачів застосунку.

І дійсно, виглядає досить дивно, коли у перші дні повномасштабної війни, у Києві, Харкові та деяких інших містах України, на околиці яких вдерлися російські окупанти, цивільним добровольцям за спрощеною процедурою роздали десятки тисяч автоматів та мільйони патронів для збройного опору ворогу. Але законно придбати пістолет ці ж самі громадяни досі не можуть.

Варто додати, що роздачу бойової зброї громадянам у лютому минулого року влада нашвидкуруч легалізувала, ухваливши закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».

Втім, затвердити законопроєкт № 5708 народні депутати досі не спромоглися, хоча велика війна мала б прискорити його ухвалення. Щобільше, силовики закликали повернути зброю, яку видали громадянам на початку війни, і дали на це 10 днів. Хоча, згідно із законом «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», здати її потрібно не пізніше 10 днів після скасування воєнного стану.

Позиція влади зрозуміла – в хаосі перших днів повномасштабної війни бойову зброю за спрощеною процедурою могли отримати й ті, хто не збирався воювати проти окупантів, а мав інші цілі.

Але ж законопроєкт щодо обігу зброї якраз і розв'язує це питання, адже передбачає створення Єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї та встановлює не тільки права громадян на її придбання та користування, а й обов’язки. А також створює превентивні правові механізми щодо недопущення протиправного використання цієї зброї.

Може влада не довіряє своїм громадянам і цим, зокрема, пояснюється зволікання з ухваленням законопроєкту № 5708 та відхилення нардепами більш радикального законопроєкту № 5708-1?

Коли ухвалять закон?

Голова комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас (автор законопроєкту № 5708-1 — ред.) заявив, що закон про зброю буде пріоритетом на 2023 рік. А один з авторів законопроєкту № 5708 народний депутат Ігор Фріс повідомив ЗМІ, що він готується до другого читання на наступному пленарному засіданні. Нардеп також повідомив, що залишиться у фінальній версії цього законопроєкту.

Необхідність цього закону полягає ще й у тому, що в Україні наразі взагалі немає ніякого закону щодо обігу зброї. Усі ці питання досі регулюються наказом МВС, який, зокрема регламентує процедуру отримання дозволів на гладкоствольну зброю, яку можна зберігати громадянам.

Законопроєкт №5708 передбачає створення єдиного державного реєстру зброї, визначає права та обов’язки громадян, які нею володіють та характеристики зброї, забороненої до цивільного обігу. Одне з основних питань, яке має бути ним вирішене — це обіг короткоствольної вогнепальної зброї (пістолетів).

А ще принципове питання — це формат володіння цивільною вогнепальною зброєю. В МВС наполягають на праві володіння зброєю, але без права її носіння. Як пістолет, що зберігається у сейфі, допоможе його власнику захистити своє життя — питання риторичне. Чи дозволять її носіння на постійній основі та який порядок буде визначений для її використання стане зрозуміло найближчим часом.

Придбати вогнепальну зброю в Україні можливо: які обмеження

Наразі в Україні цивільному населенню дозволено придбання та володіння вогнепальною зброєю. Хоча єдиного нормативного акту, який би визначав та регулював порядок придбання та володіння, не існує. Є декілька застарілих інструкцій МВС 1998-2000 років та постанова Кабміну, які не зовсім узгоджені між собою.

Втім, дозвільна система МВС існує й отримавши дозвіл можна придбати та користуватися вогнепальною зброєю певним категоріям громадян: мисливцям, спортсменам, представникам певних професій з метою самозахисту тощо.

Вона регулюється Інструкцією, затвердженої Наказом МВС №622 від 21.08.1998.

Дозвіл на мисливську гладкоствольну зброю (рушницю) можуть отримати громадяни, яким виповнився 21 рік, а на мисливську нарізну зброю (карабін) — 25 років.

Дозвіл на вогнепальну короткоствольну травматичну зброю (пристрій для відстрілу гумовими кулями) з 21 року можуть отримати:

• працівники суду та правоохоронних органів;
• особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
• народні депутати;
• члени громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону;
• військовослужбовці, крім тих, що проходять строкову військову службу;
• журналісти та деякі категорії держслужбовців (рибоохорона, єгері тощо).

Короткоствольну нарізну вогнепальну зброю (бойову) мають право носити й використовувати тільки військові, працівники поліції, прокуратури, СБУ, озброєна охорона, у деяких випадках працівники суду.

Без жодних дозволів можна придбати пневматичну зброю калібром до 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/с. Щоправда, у самозахисті вона мало допоможе.

В Україні також немає відкритого реєстру дозволів на зброю, як і розуміння точної кількості легальної та нелегальної зброї, що є у населення. За даними звіту Національної поліції, у 2021 році в Україні з незаконного обігу було вилучено майже 1200 одиниць вогнепальної зброї та 88 тисяч набоїв до неї. А за оцінками експертів, на території України є від 2 до 3 млн одиниць незареєстрованої зброї, і це удвічі більше, ніж кількість зареєстрованої.

Законопроєкт «Про право на цивільну вогнепальну зброю» має виправити ситуацію та вдосконалити правовий механізм обігу зброї.

Заступник міністра внутрішніх справ України Богдан Драп’ятий розповів про концепцію МВС щодо прийняття цього проєкту закону: надати громадянам право купувати пістолети, зберігати їх удома, використовувати для захисту себе, своїх близьких та власного майна у своєму помешканні, транспортувати зброю в розрядженому вигляді та використовувати її у тирах та на стрільбищах, але без права носіння у мирний час.

За його словами, носіння короткоствольної вогнепальної зброї у період воєнного стану має бути дозволено тим громадянам, які мають на нього право власності. А щодо травматичної вогнепальної зброї (призначеної для стрільби гумовими кулями) МВС пропонує надати таке право усім цивільним особам.

Коли можна застосовувати зброю?

Головне питання, що має бути вирішено — це право на самозахист з використанням зброї. Судова практика щодо права на самозахист та меж необхідної оборони з використанням легальної зброї в Україні неоднозначна.

У Кримінальному кодексі є стаття 36 про необхідну оборону, яка визначає право на самооборону та передбачає кримінальну відповідальність при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 та 124 ККУ).

Згідно ККУ застосовувати зброю не боячись покарання можна у разі захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також у разі відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло.

Хоча, в українських реаліях покарання можливе й за це. У листопаді 2021 року проти ветерана АТО з Тернопільщини Андрія Пекельного відкрили кримінальне провадження та помістили під арешт через конфлікт з однолітками із сусіднього села. Щоб не провокувати сутичку на дискотеці він пішов додому та замкнувся всередині. Однак шестеро нетверезих молодиків прийшли до нього у двір й почали вибивати двері. Захищаючись, господар будинку смертельно поранив одного з нападників. Поліція повідомила Андрію про підозру в «умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони», а пізніше справу перекваліфікували в убивство в ході перевищення меж необхідної оборони. На підтримку ветерана виступила 80 десантно-штурмова бригада ЗСУ, в якій він служив, та чинний на той час міністр внутрішніх справ. Лише під їх тиском слідство встановило, що ветеран АТО діяв правомірно.

Нажаль, проблема «обвинувального ухилу» є традиційною для української досудової та судової практики.

Отже, важливо, щоб у новому законопроєкті щодо обігу зброї було чітко визначено право та порядок її застосування для самозахисту.

Застереження щодо широкого обігу зброї

Україна вже десятий рік живе в умовах війні, але дотепер залишається єдиною державою Європи, в якій відсутній спеціальний закон, що регулює доступ цивільного населення до вогнепальної зброї. Проте, експерти вважають, що нашій державі не варто рівнятися на досвід країн зі столітніми традиціями досить вільного обігу зброї (США, Швейцарія, Ізраїль), а потрібно використати досвід інших європейських країн, де це питання належним чином врегульовано.

Застереження варті уваги, якщо згадати про трагічні випадки, які відбулися в Україні перед початком повномасштабної війни із застосуванням легальної зброї. У травні 2020 року на Житомирщині орендар ставка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розстріляв відвідувачів зі своєї мисливської рушниці. Тоді загинуло семеро АТОвців.
У квітні 2020 року в Кривому Розі чоловік на ґрунті ревнощів розстріляв закохану пару. Жінка, що померла миттєво, була колишньою дружиною вбивці.

За кордоном, такі трагічні випадки трапляються ще частіше. У канадському місті Портапик спокійний та дуже багатий стоматолог-благодійник, який виявився «тихим алкоголіком», стикнувшись з проблемами у бізнесі через коронавірусну пандемію, переодягнувся у поліцейську форму та застрелив з особистої зброї 19 людей.

У США схожі трагічні історії відбуваються чи не щомісяця. Отже, контроль за психічним станом, станом здоров’я та кримінальним минулим при продажі зброї в Україні має залишатися максимально жорстким.

Розповідь судді у відставці

У лютому 2014 року в Кременчуці вбили суддю Олександра Лободенка. Чи могло володіння короткоствольною вогнепальною зброєю допомогти загиблому захистити своє життя?

Колишній суддя Автозаводського райсуду Володимир Соболєв розповів «Кременчуцькому Телеграфу» свою історію – про те, як він отримував зброю та які перепони виникли тоді та існують досі для її придбання навіть для суддів.

Як офіцер запасу, який до роботи в суді майже 8 років проходив військову службу, Володимир Соболєв добре знається на зброї та висловив свої думки щодо можливостей вогнепальної травматичної зброї (пристрій для відстрілу резинових куль), яку можуть дозволити для цивільних громадян.

Він висловився й щодо змін до законів про право цивільних осіб на зберігання та користування вогнепальною зброєю, вважаючи законопроєкт №5708, ухвалений у першому читанні, недосконалим та обмеженим.

Він розповів, що у наших сусідів, зокрема у Грузії, Молдові та країнах Балтії, питання щодо обігу короткоствольної нарізної зброї давно вирішене, і це не призвело до збільшення правопорушень з її застосуванням. Володимир Соболєв також показав редакції свої звернення з пропозиціями до Ради суддів України, депутатів Верховної Ради, парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. В останніх відповідях посадовці та нардепи посилаються на законопроєкт № 5708, в якому мають бути враховані його пропозиції.

Чи будуть вони враховані ми зможемо побачити після його ухвалення.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів