Повномасштабна війна розкидала українців по усьому світу. Дехто добрався і до Канади, яка знаходиться від України на відстані понад 7 тисяч кілометрів.
У Канаду українці почали масово переселятися ще з кінця ХІХ сторіччя. Тому у цій країні сформувалася друга за чисельністю українська діаспора у світі — близько 1,4 млн канадців мають українське походження та зберігають свою національну ідентичність.
Канада — це друга за площею країна світу, яка займає 9 млн 976 тисяч км², що у 16 разів більше площі України! Щоправда, це переважно малолюдні простори безкрайньої півночі.
Наприкінці березня уряд Канади оголосив про продовження ще на рік дії Канадсько-українського дозволу на екстрені поїздки (CUAET) — програми міграційної підтримки біженців з України. Рішення означає, що українці та члени їхніх родин мають можливість до 15 липня 2023 року подати заяву на безкоштовне отримання візи CUAET, а кожен власник такої візи зможе вирушити до Канади до 31 березня 2024 року. Крім того, біженці з України на час дії програми CUAET продовжуватимуть отримувати одноразову фінансову допомогу у розмірі 3000 канадських доларів та доступ до тимчасового житла на термін до двох тижнів.
Програма CUAET була запущена після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну — 17 березня 2022 року. Вона надає українцям можливість залишитися в Канаді як тимчасовим резидентам терміном до 3-х років з правом доступу до медицини, освіти та відкритим дозволом на роботу, що дозволяє працевлаштуватися у будь-якого канадського роботодавця. За офіційними даними, програмою CUAET скористались вже понад 616 тисяч біженців з України, щоправда, не всі з них залишилися в Канаді — багато хто виїхав з країни через різні причини.
В однієї з таких переселенок — Ірини Бонковської з Кременчука, ми взяли інтерв’ю. Вона поділилася своїми першими враженнями та невеликим досвідом проживання у цій країні, адже до Канади Ірина приїхала в останній день лютого.
Я ще кілька років тому хотіла потрапити до Канади, але тоді це зробити було складно через жорсткі візові обмеження. Програма CUAET дала таку можливість та право на спрощений порядок отримання постійного резидентства (ПМП) у Канаді, що раніше було отримати дуже складно. Ми з чоловіком (він поляк) вирішили переїхати. Заповнити документи на отримання візи було не складно, щоправда, це треба було зробити англійською мовою. Чекали на візу також недовго. За порадами знайомих, у Канаді обрали провінцію Альберта та її найбільше місто — Калгарі, в якому живе понад мільйон мешканців. Альберта — це одна з 10 провінцій Канади площею 661 тисяча км², що трохи перевищує територію України (ред. — 603 628 км²). Простори тут просто величезні! Загальне враження від перших двох місяців перебування в Канаді — тут дуже розмірене, неквапливе та спокійне життя, яке дуже відрізняється від життя в Україні чи в Польщі. Канадці нікуди не поспішають, люблять спілкуватися, легко знайомляться, дуже відкриті, доброзичливі та приязні. Зазвичай запитують звідки та коли ти приїхав й одразу кажуть — «ласкаво просимо до Канади». Переселенців тут заведено називати «новими канадцями». Така толерантність до іммігрантів у Канаді пояснюється історичними особливостями цієї країни, адже більшість канадців є іммігрантами чи дітьми-онуками іммігрантів. Я тут з перших днів не відчуваю себе чужинкою, як то було в Англії, де жила певний час. І ще одна особливість, яка одразу впадає в очі — життя тут не так зіпсовано усілякими цифровими технологіями та гаджетами. Люди люблять живе спілкування, багато гуляють на свіжому повітрі, ходять у гори, бігають, масово їздять велосипедами, взимку на лижах, займаються спортом та загалом дуже активні. У фітнес-зали ходять бабусі віком у 80-90 років!
А ще помітила, що канадці схожі на українців тим, що незадоволені своєю владою, зокрема прем’єр-міністром країни Джастіном Трюдо. Майже усі мої знайомі ним незадоволені. Чому — поки не розібралася. За їх словами, «він будує соціалізм, в країні криза, а нафту відправляють у США, де її переробляють, а канадці потім купляють ці нафтопродукти». Навіть звинувачують його у якихось зв’язках із Кубою. На питання, чого ж тоді обираєте Трюдо (ред. — при владі з 2015 року), кажуть, що більше нема кого — нібито в опозиції немає гідних політиків.
— Канада — північна країна, а Калгарі велике промислове місто. Як переноситься холод та чи є проблеми з екологією?
— У Калгарі клімат вважається континентальним — від Тихого океану нас відділяють Скелясті гори. Тому взимку тут до 30-40 градусів морозу, а влітку — спека понад 30 градусів. Проте, взимку завжди сонячно і тому морози не так відчуваються.
Є таке цікаве природне явище, як Шинук — теплий сухий повітряний фронт, який приходить зненацька із заходу та може за кілька годин підвищити температуру повітря на 20-30 градусів на день-два, а потім все повертається назад. Місцеві індіанці називають його «пожирачем снігу».
Калгарі відомий тим, що усі його хмарочоси у діловому центрі поєднані один з одним системою надземних переходів — так звана система Skyway. Загальна протяжність цих закритих пішохідних переходів на висоті 15 футів (ред. — приблизно 4,5 метри) — понад 18 км! Тобто взимку можна гуляти по центру міста не виходячи на вулицю. До речі в інших великих містах Канади, наприклад у Торонто, збудовані такі ж великі підземні переходи — цілі підземні міста зі всією інфраструктурою. Клімат в Альберті такий, що зима майже відразу переходить у літо — весни практично немає. Наприкінці квітня ще було холодно та жодного зеленого листочка на деревах, а 30 квітня різко потепліло та все одразу розпустилося.
Щодо екології, то у Калгарі на вулицях дуже чисто. Взагалі у Канаді екології приділяють величезну увагу. Тут навіть рибу, коли її у річках ловлять, то у більшості відпускають. За містом ходять табуни оленів. Я вже не кажу про ліси та гори — там незаймана природа.
— А чи є на вулицях міста безпритульні тварини?
— Безпритульних собак та котів на вулицях Калгарі я не бачила. Тут є прихистки для таких тварин. А от білих полярних зайців зустрічала доволі часто. Вони спокійно почуваються у великому місті та навіть людей не бояться. Через це до міста заходять койоти, які на них полюють. Кажуть, що у сусідньому парку навіть рисі живуть, хоча я особисто їх не бачила. У сусідній провінції до великого міста Ванкувера буває заходять ведмеді гризлі — шукають щось їстівне у сміттєвих баках. Убити їх не можна, бо охороняються законом. Тож їх якось виганяють з міста. У Калгарі гризлі немає, а койоти не страшні.
— Українці мають право на роботу в Канаді — чи легко знайти роботу?
— Простої фізичної роботи за мінімальну зарплату в Калгарі багато. Навіть без знання англійської. Перша пропозиція надійшла за тиждень на склад квітів. Пропонували 17 доларів за годину. Були пропозиції офісної праці по 15,5 доларів за годину. Знайти оплату у 20 доларів — це дуже гарно для початку роботи без наявності канадського досвіду та рекомендацій. Тобто в місяць це виходить близько 3250, а «чистими» десь 2300 канадських доларів (ред. — за курсом НБУ канадський долар — 27 грн). В Канаді цінуються робітничі професії — механік, електрик, зварювальник. Але будь-яку спеціальність треба підтверджувати та отримувати ліцензію.
Знайомий поляк, який приїхав до Канади 10 років тому та був гарним спеціалістом-електриком, розповідав, що йому довелося пройти курси, скласти дуже складні іспити та два роки працювати помічником електрика. Хоча знав та вмів усе робити він краще за того, у кого був помічником. Зате тепер заробляє багато.
Тут є таке поняття, як «ньюкамер» — новоприбулий до країни працівник. Навіть в оголошеннях про роботу часто вживають цей термін, щоб заохотити складати резюме, тому що «ньюкамеру» трохи складніше знайти роботу.
Можна сказати, що Канада — це країна можливостей. Але за умови працелюбності, наполегливості, терпіння та бажання працювати. Мені ця країна чимось нагадує велике село. До речі назва «Канада», ймовірно, походить від гуронсько-ірокезського слова «Kanata», що означає «село» або «поселення». Диплом, особливо український чи навіть європейський, тут грає другорядну роль. Більше значення для працедавця мають рекомендації та досвід роботи в Канаді. І якісь канадські курси. Якщо десь у Канаді ти вже працював та хтось тебе може рекомендувати, то шанси знайти гарну роботу значно зростають. Я перший місяць висилала багато резюме. Перша відповідь надійшла від волонтерської організації, де я зголосилася працювати безоплатно — за два місяці. Тут все відбувається дуже повільно. Для майбутнього резюме така робота теж може бути корисною. А взагалі у Канаді культ волонтерства — є дуже багато різних благодійних фондів та організацій, в яких безоплатно працюють тисячі канадців, у тому числі пенсіонерів.
— І все ж, які середні зарплати у спеціалістів, які отримали усі дозволи, сертифікати та ліцензії для роботи в Канаді?
— Мінімальна зарплата у Канаді відрізняється у кожній провінції. В Альберті це $15 за годину. Федеральну мінімальну зарплату підняли до $16,65 за годину. До речі, у деяких сферах зарплати невеликі, але дуже розгалужена система «чайових» від 10% до 25% від замовлення — у барах, у кафе.
Найвищі зарплати у лікарів, хоча вони залежать від спеціалізації. Середня зарплата хірурга — $16 тисяч на місяць. Високі зарплати у нафтовиків — до $10 тисяч. Не набагато менші у комунальників та водіїв фур — до $8 тисяч. Медсестри отримують в середньому до $6 тисяч, а банківські робітники — $4 тисячі.
Хоча все залежить від кваліфікації працівника. Я чула випадки, коли сантехнік заробляє по $15-20 тисяч за місяць, хоча середня зарплата сантехніка — $3-7 тисяч.
Що одразу помітила — тут немає вікової дискримінації. В резюме не заведено вказувати свій вік та не додається фото.
— Яка система освіти в Канаді та чи можна навчатися безоплатно?
— У мене є знайома, яка живе в Канаді вже 10 років. Не маючи педагогічної освіти, вона закінчила річний онлайн-курс, отримала ліцензію та відкрила у своєму будиночку мінідитсадок. Безоплатних дитсадків у Канаді немає, то вона непогано заробляє.
А у мене є українська вища юридична освіта та польський диплом. Але в Канаді цього недостатньо, щоб працювати імміграційним консультантом, куди я намагалася влаштуватися — треба закінчити кількамісячні курси, вивчити імміграційне право, отримати сертифікат, потім ліцензію й лише потім можна отримати право когось консультувати. Тут культ вузької спеціалізації.
Державні школи безоплатні, але канадці кажуть, що вони дають погану освіту — навантаження на дітей малі, домашніх завдань не буває.
Дітей до школи та звідти додому в Канаді возять спеціальні шкільні автобуси.
Багаті канадці вчать своїх дітей у приватних школах, сплачуючи за це по 2000 доларів на місяць. Навчання в університетах теж платне й дороге. Для навчання беруть кредити, які потім багато років повертають. Тож небагато канадців здобувають вищу освіту. І як це часто буває в Україні, «аби був диплом», тут точно ніхто не вчиться, бо це надто дорого. Про дві вищі освіти мови взагалі немає. І потім з канадським дипломом на мінімальній зарплаті вже точно працювати ніхто не буде, бо треба повертати кредити за навчання.
В оголошеннях про роботу частіше за все не вимагається освіта, але якщо вказують цю вимогу, то навіть диплом бакалавра буде великим плюсом. Звичайно це не стосується деяких професій.
Можливо через це у Канаді постійно не вистачає деяких спеціалістів — лікарів, медсестер, інженерів, хоча зарплати в них досить великі та є попит.
Тут можна сказати «культ праці». Діти часто йдуть працювати з 16 років, щоб мати кишенькові гроші, отримати досвід, а потім знайти високооплачувану роботу. До речі, зі згоди батьків, дитина в Канаді може офіційно працювати з 12 років, а з 16 — без їх згоди!
— Чи є для українських біженців якісь пільги на медичне забезпечення?
— Українці, які приїхали за програмою CUAET, мають право на безоплатне державне медичне страхування. Це дуже велика пільга. В Альберті додатковим страхуванням покривають послуги стоматолога, які дуже дорогі, діабетичні проблеми, вартість ліків, окулярів. Наскільки це важливо поясню на власному прикладі. Я отримала картку медстрахування за 3 тижні після приїзду, а за два тижні в мене закінчились ліки, які треба приймати постійно. В аптеці без рецепта лікаря тут майже нічого купити не можна. Щоб отримати рецепт, треба було потрапити на прийом до лікаря. Без медичної страховки такий прийом коштує $150. Це за 5 хвилин роботи лікаря, щоби виписати звичайний рецепт! Півдня з чоловіком витратили на те, щоб знайти аптеку, у якій сам аптекар виписав мені рецепт та продав потрібні ліки. Виявляється, що тут таке можливо. Взагалі в Канаді є багато нюансів, які не знають приїжджі, через що виникає багато проблем.
Після отримання медстраховки я усі ліки, які прописує лікар, отримую безоплатно, на чому щомісяця економлю понад $100.
— На які соціальні виплати та іншу допомогу можуть розраховувати українці в Канаді?
— Усім українцям, які приїжджають до Канади за програмою CUAET, виплачують 3000 канадських доларів (на дитину 1500) — за курсом це близько 2250 доларів США. Для отримання цієї допомоги потрібно отримати банківську картку, що зробити нескладно. Допомогу я отримала на п’ятий день після приїзду до країни. Для Канади це невеликі гроші й на них більше ніж місяць прожити складно. Якщо продукти не такі дорогі, то усе інше — дуже дороге, особливо житло.
А от з голоду у сучасній Канаді померти складно. Кожні 10 днів можна отримувати допомогу продуктами у Food Banks Canada. Це такі продовольчі склади благодійних організацій, куди продовольство надають усі канадці, які скупляються в супермаркетах, та самі ритейлери. У Канаді зараз понад 700 таких Food Banks — є в усіх містах та містечках.
Отримувати допомогу можна незалежно від доходів — реєстрація охочих відбувається онлайн та без будь-якої перевірки. Бачила, як до складів приїжджали на дорогих автівках. Щоправда, вибирати продукти на складах не можна — волонтери вивозять кошики продуктів без вибору. Хоча при реєстрації можна вказати, що вегетаріанець — тоді до продовольчого набору м’ясних продуктів класти не будуть.
Продукти досить гарні — печиво, цукерки, овочі, екзотичні фрукти, тунець тощо. Останній раз ми отримали 18 найменувань — порахували й вийшло, що десь на 300 доларів. Отримувати таку допомогу можна довго — ліміту по часу немає. Поки людина вважає, що їй потрібна безоплатна допомога продуктами, вона їх отримує.
Новоприбулим українцям допомагає і діаспора. В Калгарі це православна церква Святого Володимира — яка є центром суспільного життя українців у регіоні. Тут є й українська бібліотека, в якій я брала книжки, проводяться культурні заходи, організовані курси англійської. У церкві нам безоплатно передали ковдри, подушки, постільну білизну, рушники, посуд, гігієнічні засоби. Усе нове, переважно з ІКЕА.
Є й інші благодійні фонди, зокрема БФ «Жінки у нужді», які допомагають одежею, засобами гігієни, речами для дому.
У цьому плані Канада — дуже соціальна країна, але соціальна допомога надходить більшою частиною не через державу, а через благодійні фонди та волонтерські організації.
— Наскільки безпечно жити у Канаді та чи є там кримінал?
— Вуличного криміналу у нашому розумінні в Канаді майже немає. Можливо тому, що алкогольні напої доволі дорогі — агресивних людей на вулицях не буває. У цьому сенсі тут безпечно. У людей на відкритому ґанку будинків зберігаються дороговартісні меблі, посуд, і ніхто ні в кого нічого не краде.
Проте, в автівках валізи радять не залишати, бо можуть розбити скло і вкрасти. Буває. що викрадають і автівки.
В Канаді можна побачити дивні для нас картини, коли поруч із поліцейським стоїть бомж та відкрито курить «косяк». Тут вживання канабісу офіційно дозволено.
Алкоголь у маркетах не продають — тільки в окремих магазинах, навіть пиво. До речі, в Канаді можна придбати українське пиво — «Львівське», «Оболонь», є українські магазини.
А є цілі мережі магазинів, де продають продукти з канабісом — печиво, цукерки, шоколад, напої. З різним вмістом відповідних речовин — «для заспокоєння», «для вечірки» тощо. Тут канабіс не вважається наркотиками, а розглядається як рекреаційний засіб.
У Ванкувері зараз проводять соціальний експеримент — там є окрема вулиця у центрі міста, де наркомани можуть легально мати та вживати важкі наркотики. А якщо немає грошей, то їх можна отримати безоплатно у пункті видачі. Мета цього проєкту — щоб заради пошуку наркотиків наркомани не крали, не грабували та не вбивали. Тобто, якщо вже є наркоман, то йому дають можливість приймати наркотики без шкоди для суспільства. Але в Калгарі такого поки немає.
На вулицях міста багато безхатченків. Вони тут практично недоторкані. Безоплатно їздять у громадському транспорті, щоб погрітися — поліція їм нічого зробити не може. Буває взимку кидаються під колеса автівок, щоб опинитися у теплій лікарні з гарним харчуванням та доглядом. Нас про це попередили й тепер за кермом автомобіля особливу увагу звертаємо на бомжів.
— А як щодо громадського транспорту та цін на автомобілі й пальне?
— Автомобілі відносно дешеві, як і пальне для них. Перше, з чим зіткнулися при покупці автівки, що була у вжитку — це вартість страхування. Для «нових канадців» автострахування дуже дороге — десь удвічі дорожче, ніж для тих, хто давно живе у Канаді. Ми після придбання автівки довго шукали й нарешті знайшли майже чудовий варіант — за $300 на місяць (ред. — 8100 грн). Звісно, що ціна страхування залежить від вартості автомобіля, року випуску та іншого. Але у нас не дуже дорогий 5-річний Ford Explorer. Навіть не уявляю собі, скільки може коштувати страхування великих та дорогих автівок. А канадці такі люблять. На дорогах країни дуже багато великих пікапів та позашляховиків.
Бензин у Канаді дешевший, аніж в Україні — 1,3 канадських долари за літр (ред. — 32 грн).
Країна велика, відстані теж великі, а тому автомобіль є майже у кожного. Права на водіння авто можна отримати з 16 років, а на деякі види транспорту навіть з 14.
Щодо громадського транспорту — в електричці у центрі міста можна проїхати безоплатно — на околиці треба платити. Через це в електриці катаються наркомани та безхатченки, які там гріються. Автобуси є, але вони їздять рідко, за незрозумілим графіком та часто запізнюються. Тож без автомобіля у Канаді обійтися складно.
До речі, в Канаді пішоходи завжди мають перевагу. А на перехрестях (крім автострад) перевагу має той, хто приїхав перший. На інших перехрестях зі світлофором, коли горить червоне світло можна повертати направо.
А номери на канадських автівках тільки ззаду — спереду номерів немає.
— Які у Канаді ціни на основні види харчових продуктів та послуги зв’язку?
— Звісно, що вони вищі за українські чи польські, але тут і зарплати набагато вищі, тож на їжу потрібно витрачати значно меншу частину доходів. Що мене здивувало — у канадських магазинах переважно місцеві бренди та виробники. Є звичайно товари із США та Мексики. А європейських товарів дуже мало. До речі, китайських теж не так багато, як у нас. Навіть прості речі, які в Україні зазвичай китайські, у Канаді місцевого виробництва. Канадці підтримують своїх виробників, навіть якщо їхні товари дорожчі, бо розуміють, що так вони підтримують свою країну. Через те, що обмежена кількість брендів і менша конкуренція, вибір товарів в магазинах буває обмеженим — не так, як у нас чи в Польщі.
Цікаво, що по знижках та акціям у Канаді можна придбати лише обмежену кількість товарів. Якщо візьмеш не 4, як пропонується по акції, а 6 йогуртів, то доведеться заплатити їх повну вартість.
Взагалі у Канаді культ м’яса, яловичини, ковбас, беконів та бургерів, що мені, як вегетаріанці, не дуже подобається.
Тарифи на інтернет та мобільний зв'язок залежать від виду зв’язку (3, 4 чи 5G) та інших складових, і зазвичай становлять від $50 до $100. У мене тариф 4 LTE 20 GB за $60.
— Чи є у Канаді прийом склотари та іншої тари?
— У Канаді дуже розгалужений прийом пляшок та іншої тари. Пляшки приймають не тільки скляні, а й пластикові та навіть тетрапаки. Ціни — від 0,25 до 1,5 доларів закладені у ціні товару. Якщо хтось не хоче здавати сам, то тут налагоджена ціла індустрія — бомжі збирають та здають, заробляючи на цьому непогані гроші, або є фірми, які можуть забрати пляшки з дому за невеликий відсоток їх вартості. Єдина умова — пляшки мають бути цілі, не пом’яті. Тож, мабуть, їх частково переробляють, а частково використовують повторно.
За фотографіями, що Ірина надіслала з супермаркету, ми склали перелік цін на основні харчові продукти у Калгарі (1 канадський долар — 27-28 грн):
Алкогольні напої у Канаді переважно дорогі, але є й низькоякісні дешеві. Наприклад, житні віскі 1,75 літра можна придбати за $15.
— Що ще незвичного та цікавого для українців є у Канаді?
— Тут є деякі речі, незрозумілі та дивні для нас. Наприклад, у Канаді немає спеціальних закладів, де можна зареєструвати шлюб. Кожен охочий, який відповідає певним вимогам, може отримати одноразову або постійну ліцензію для реєстрації шлюбів та провести цю церемонію де завгодно — на подвір’ї, у кафе, пабі, барі, в саду, у лісі чи на кораблі. На вибір наречених. Тут це називається registry. Зрозуміло, що так само можна зареєструвати й одностатеві шлюби.
З іспитами по водінню для отримання прав схожа історія. Майже кожен, за дотримання певних вимог, може отримати ліцензію на проведення таких іспитів.
Альберта вважається єдиною провінцією у Північній Америці, яка проводить дорожні іспити на вільному ринку. Вони організуються через приватні реєстраційні агенції. Таку процедуру пояснюють тим, що державних реєстраторів для проведення іспитів у сільській місцевості не вистачає, через що їх мешканці не можуть зручно отримати права на водіння.
З цікавого, тут ще є житлові комплекси «тільки для дорослих» (adults only). У таких будинках не можуть проживати сім’ї з дітьми до 18 років. У 2018 році був прийнятий закон, який забороняє таку дискримінацію, але перехідний період триватиме 15 років. Тож до 2033 року такі будинки в Альберті ще будуть. У Канаді все роблять без поспіху.
До речі, за таким принципом тут є будинки «тільки для пенсіонерів», без права тримати домашніх тварин, або тільки собак тощо.
— Чи можуть українці дозволити собі винаймати повноцінне житло чи придбати будинок у Канаді?
— Це найбільша проблема для тих, хто приїхав до Канади. За останній рік, через велику кількість іммігрантів, ціни на житло значно зросли й знайти житло не так легко. Його власники зазвичай віддають перевагу тим, хто має роботу, постійну зарплату, гарну кредитну історію, а не тим, хто має гроші та готовий заплатити навіть наперед. Тут справжній конкурс квартиронаймачів — власники житла обирають, кому його здавати. Новоприбулим (newcomer) здавати не хочуть, бо закон у Канаді захищає наймача житла й виселити недобросовісних наймачів не так просто.
Ціни на однокімнатні квартири в Калгарі, а це гостини з суміжною кухнею та спальнею, від $1700, на двокімнатні — від $2400. Кімнату можна зняти за $750-1000. Трохи дешевше можна знайти basement — це житлове приміщення у цокольному поверсі приватного будинку. Воно просторе, але напівпідвальне — вікна під стелею.
У плату найняття житла включене опалення та вода. За електроенергію треба доплачувати. До речі, опалення тут незвичне для нас — замість батарей у підлозі є дірка з решітками, звідки подається тепле повітря.
Якщо винаймати квартиру у житлових комплексах багатоповерхівок (кондомініумах), то правила трохи інші. Але там знімати можна не менше ніж на 6-12 місяців й платити одразу за місяць наперед плюс депозит. Житло здається без меблів. З меблями є тільки короткострокове наймання — на місяць.
Меблі, що були у вжитку, тут можна знайти від людей або отримати безоплатно в благодійних організаціях, але за ними черга — ми записалися на серпень.
Щодо цін на житло, то за окремий будиночок площею у 100-150 квадратних метрів просять від $750 тисяч. І це у відносно дешевій Альберті — в інших провінціях вартість житла ще більша. У Торонто і за мільйон нічого не знайдеш. Звісно, що у маленьких містечках ціни нижчі.
Приватні окремі будинки — це в основному одноповерхові бунгало чи двоповерхові таунхауси із земельною ділянкою у 4 сотки. Багато 3-поверхових багатоквартирних будинків. Взагалі всі будинки до 5 поверхів у Канаді — каркасно-дерев’яні. Бетонні лише хмарочоси.
У багатоквартирних будинках часто є пральня та сушарня, тому немає потреби мати власну пральню машину.
Отже, житло — це найбільша проблема та найбільші витрати для українців у Канаді. З огляду на його вартість, зарплата у $3000 доларів в Канаді виглядає дійсно маленькою.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.