Кременчужанка розповіла про Канаду: що чекає на українців, які приїхали до цієї країни

Повномасштабна війна розкидала українців по усьому світу. Дехто добрався і до Канади, яка знаходиться від України на відстані понад 7 тисяч кілометрів.

У Канаду українці почали масово переселятися ще з кінця ХІХ сторіччя. Тому у цій країні сформувалася друга за чисельністю українська діаспора у світі — близько 1,4 млн канадців мають українське походження та зберігають свою національну ідентичність.

Канада — це друга за площею країна світу, яка займає 9 млн 976 тисяч км², що у 16 разів більше площі України! Щоправда, це переважно малолюдні простори безкрайньої півночі.

Наприкінці березня уряд Канади оголосив про продовження ще на рік дії Канадсько-українського дозволу на екстрені поїздки (CUAET) — програми міграційної підтримки біженців з України. Рішення означає, що українці та члени їхніх родин мають можливість до 15 липня 2023 року подати заяву на безкоштовне отримання візи CUAET, а кожен власник такої візи зможе вирушити до Канади до 31 березня 2024 року. Крім того, біженці з України на час дії програми CUAET продовжуватимуть отримувати одноразову фінансову допомогу у розмірі 3000 канадських доларів та доступ до тимчасового житла на термін до двох тижнів.

Програма CUAET була запущена після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну — 17 березня 2022 року. Вона надає українцям можливість залишитися в Канаді як тимчасовим резидентам терміном до 3-х років з правом доступу до медицини, освіти та відкритим дозволом на роботу, що дозволяє працевлаштуватися у будь-якого канадського роботодавця. За офіційними даними, програмою CUAET скористались вже понад 616 тисяч біженців з України, щоправда, не всі з них залишилися в Канаді — багато хто виїхав з країни через різні причини.

В однієї з таких переселенок — Ірини Бонковської з Кременчука, ми взяли інтерв’ю. Вона поділилася своїми першими враженнями та невеликим досвідом проживання у цій країні, адже до Канади Ірина приїхала в останній день лютого.

«У місті-мільйоннику живуть зайці та койоти»

— Канада — північна країна, а Калгарі велике промислове місто. Як переноситься холод та чи є проблеми з екологією?

— У Калгарі клімат вважається континентальним — від Тихого океану нас відділяють Скелясті гори. Тому взимку тут до 30-40 градусів морозу, а влітку — спека понад 30 градусів. Проте, взимку завжди сонячно і тому морози не так відчуваються.

Є таке цікаве природне явище, як Шинук — теплий сухий повітряний фронт, який приходить зненацька із заходу та може за кілька годин підвищити температуру повітря на 20-30 градусів на день-два, а потім все повертається назад. Місцеві індіанці називають його «пожирачем снігу».

Калгарі відомий тим, що усі його хмарочоси у діловому центрі поєднані один з одним системою надземних переходів — так звана система Skyway. Загальна протяжність цих закритих пішохідних переходів на висоті 15 футів (ред. — приблизно 4,5 метри) — понад 18 км! Тобто взимку можна гуляти по центру міста не виходячи на вулицю. До речі в інших великих містах Канади, наприклад у Торонто, збудовані такі ж великі підземні переходи — цілі підземні міста зі всією інфраструктурою. Клімат в Альберті такий, що зима майже відразу переходить у літо — весни практично немає. Наприкінці квітня ще було холодно та жодного зеленого листочка на деревах, а 30 квітня різко потепліло та все одразу розпустилося.

Щодо екології, то у Калгарі на вулицях дуже чисто. Взагалі у Канаді екології приділяють величезну увагу. Тут навіть рибу, коли її у річках ловлять, то у більшості відпускають. За містом ходять табуни оленів. Я вже не кажу про ліси та гори — там незаймана природа.

— А чи є на вулицях міста безпритульні тварини?

— Безпритульних собак та котів на вулицях Калгарі я не бачила. Тут є прихистки для таких тварин. А от білих полярних зайців зустрічала доволі часто. Вони спокійно почуваються у великому місті та навіть людей не бояться. Через це до міста заходять койоти, які на них полюють. Кажуть, що у сусідньому парку навіть рисі живуть, хоча я особисто їх не бачила. У сусідній провінції до великого міста Ванкувера буває заходять ведмеді гризлі — шукають щось їстівне у сміттєвих баках. Убити їх не можна, бо охороняються законом. Тож їх якось виганяють з міста. У Калгарі гризлі немає, а койоти не страшні.

У Канаді «культ роботи»

— Українці мають право на роботу в Канаді — чи легко знайти роботу?

— Простої фізичної роботи за мінімальну зарплату в Калгарі багато. Навіть без знання англійської. Перша пропозиція надійшла за тиждень на склад квітів. Пропонували 17 доларів за годину. Були пропозиції офісної праці по 15,5 доларів за годину. Знайти оплату у 20 доларів — це дуже гарно для початку роботи без наявності канадського досвіду та рекомендацій. Тобто в місяць це виходить близько 3250, а «чистими» десь 2300 канадських доларів (ред. — за курсом НБУ канадський долар — 27 грн). В Канаді цінуються робітничі професії — механік, електрик, зварювальник. Але будь-яку спеціальність треба підтверджувати та отримувати ліцензію.

Знайомий поляк, який приїхав до Канади 10 років тому та був гарним спеціалістом-електриком, розповідав, що йому довелося пройти курси, скласти дуже складні іспити та два роки працювати помічником електрика. Хоча знав та вмів усе робити він краще за того, у кого був помічником. Зате тепер заробляє багато.

Тут є таке поняття, як «ньюкамер» — новоприбулий до країни працівник. Навіть в оголошеннях про роботу часто вживають цей термін, щоб заохотити складати резюме, тому що «ньюкамеру» трохи складніше знайти роботу.

Можна сказати, що Канада — це країна можливостей. Але за умови працелюбності, наполегливості, терпіння та бажання працювати. Мені ця країна чимось нагадує велике село. До речі назва «Канада», ймовірно, походить від гуронсько-ірокезського слова «Kanata», що означає «село» або «поселення». Диплом, особливо український чи навіть європейський, тут грає другорядну роль. Більше значення для працедавця мають рекомендації та досвід роботи в Канаді. І якісь канадські курси. Якщо десь у Канаді ти вже працював та хтось тебе може рекомендувати, то шанси знайти гарну роботу значно зростають. Я перший місяць висилала багато резюме. Перша відповідь надійшла від волонтерської організації, де я зголосилася працювати безоплатно — за два місяці. Тут все відбувається дуже повільно. Для майбутнього резюме така робота теж може бути корисною. А взагалі у Канаді культ волонтерства — є дуже багато різних благодійних фондів та організацій, в яких безоплатно працюють тисячі канадців, у тому числі пенсіонерів.

— І все ж, які середні зарплати у спеціалістів, які отримали усі дозволи, сертифікати та ліцензії для роботи в Канаді?

— Мінімальна зарплата у Канаді відрізняється у кожній провінції. В Альберті це $15 за годину. Федеральну мінімальну зарплату підняли до $16,65 за годину. До речі, у деяких сферах зарплати невеликі, але дуже розгалужена система «чайових» від 10% до 25% від замовлення — у барах, у кафе.

Найвищі зарплати у лікарів, хоча вони залежать від спеціалізації. Середня зарплата хірурга — $16 тисяч на місяць. Високі зарплати у нафтовиків — до $10 тисяч. Не набагато менші у комунальників та водіїв фур — до $8 тисяч. Медсестри отримують в середньому до $6 тисяч, а банківські робітники — $4 тисячі.

Хоча все залежить від кваліфікації працівника. Я чула випадки, коли сантехнік заробляє по $15-20 тисяч за місяць, хоча середня зарплата сантехніка — $3-7 тисяч.

Що одразу помітила — тут немає вікової дискримінації. В резюме не заведено вказувати свій вік та не додається фото.

«Серед канадців не так багато тих, хто здобуває вищу освіту»

— Яка система освіти в Канаді та чи можна навчатися безоплатно?

— У мене є знайома, яка живе в Канаді вже 10 років. Не маючи педагогічної освіти, вона закінчила річний онлайн-курс, отримала ліцензію та відкрила у своєму будиночку мінідитсадок. Безоплатних дитсадків у Канаді немає, то вона непогано заробляє.

А у мене є українська вища юридична освіта та польський диплом. Але в Канаді цього недостатньо, щоб працювати імміграційним консультантом, куди я намагалася влаштуватися — треба закінчити кількамісячні курси, вивчити імміграційне право, отримати сертифікат, потім ліцензію й лише потім можна отримати право когось консультувати. Тут культ вузької спеціалізації.

Державні школи безоплатні, але канадці кажуть, що вони дають погану освіту — навантаження на дітей малі, домашніх завдань не буває.

Дітей до школи та звідти додому в Канаді возять спеціальні шкільні автобуси.

Багаті канадці вчать своїх дітей у приватних школах, сплачуючи за це по 2000 доларів на місяць. Навчання в університетах теж платне й дороге. Для навчання беруть кредити, які потім багато років повертають. Тож небагато канадців здобувають вищу освіту. І як це часто буває в Україні, «аби був диплом», тут точно ніхто не вчиться, бо це надто дорого. Про дві вищі освіти мови взагалі немає. І потім з канадським дипломом на мінімальній зарплаті вже точно працювати ніхто не буде, бо треба повертати кредити за навчання.

В оголошеннях про роботу частіше за все не вимагається освіта, але якщо вказують цю вимогу, то навіть диплом бакалавра буде великим плюсом. Звичайно це не стосується деяких професій.

Можливо через це у Канаді постійно не вистачає деяких спеціалістів — лікарів, медсестер, інженерів, хоча зарплати в них досить великі та є попит.

Тут можна сказати «культ праці». Діти часто йдуть працювати з 16 років, щоб мати кишенькові гроші, отримати досвід, а потім знайти високооплачувану роботу. До речі, зі згоди батьків, дитина в Канаді може офіційно працювати з 12 років, а з 16 — без їх згоди!

— Чи є для українських біженців якісь пільги на медичне забезпечення?

— Українці, які приїхали за програмою CUAET, мають право на безоплатне державне медичне страхування. Це дуже велика пільга. В Альберті додатковим страхуванням покривають послуги стоматолога, які дуже дорогі, діабетичні проблеми, вартість ліків, окулярів. Наскільки це важливо поясню на власному прикладі. Я отримала картку медстрахування за 3 тижні після приїзду, а за два тижні в мене закінчились ліки, які треба приймати постійно. В аптеці без рецепта лікаря тут майже нічого купити не можна. Щоб отримати рецепт, треба було потрапити на прийом до лікаря. Без медичної страховки такий прийом коштує $150. Це за 5 хвилин роботи лікаря, щоби виписати звичайний рецепт! Півдня з чоловіком витратили на те, щоб знайти аптеку, у якій сам аптекар виписав мені рецепт та продав потрібні ліки. Виявляється, що тут таке можливо. Взагалі в Канаді є багато нюансів, які не знають приїжджі, через що виникає багато проблем.

Після отримання медстраховки я усі ліки, які прописує лікар, отримую безоплатно, на чому щомісяця економлю понад $100.

«З голоду в Канаді померти складно»

— На які соціальні виплати та іншу допомогу можуть розраховувати українці в Канаді?

— Усім українцям, які приїжджають до Канади за програмою CUAET, виплачують 3000 канадських доларів (на дитину 1500) — за курсом це близько 2250 доларів США. Для отримання цієї допомоги потрібно отримати банківську картку, що зробити нескладно. Допомогу я отримала на п’ятий день після приїзду до країни. Для Канади це невеликі гроші й на них більше ніж місяць прожити складно. Якщо продукти не такі дорогі, то усе інше — дуже дороге, особливо житло.

А от з голоду у сучасній Канаді померти складно. Кожні 10 днів можна отримувати допомогу продуктами у Food Banks Canada. Це такі продовольчі склади благодійних організацій, куди продовольство надають усі канадці, які скупляються в супермаркетах, та самі ритейлери. У Канаді зараз понад 700 таких Food Banks — є в усіх містах та містечках.

Отримувати допомогу можна незалежно від доходів — реєстрація охочих відбувається онлайн та без будь-якої перевірки. Бачила, як до складів приїжджали на дорогих автівках. Щоправда, вибирати продукти на складах не можна — волонтери вивозять кошики продуктів без вибору. Хоча при реєстрації можна вказати, що вегетаріанець — тоді до продовольчого набору м’ясних продуктів класти не будуть.

Продукти досить гарні — печиво, цукерки, овочі, екзотичні фрукти, тунець тощо. Останній раз ми отримали 18 найменувань — порахували й вийшло, що десь на 300 доларів. Отримувати таку допомогу можна довго — ліміту по часу немає. Поки людина вважає, що їй потрібна безоплатна допомога продуктами, вона їх отримує.

Новоприбулим українцям допомагає і діаспора. В Калгарі це православна церква Святого Володимира — яка є центром суспільного життя українців у регіоні. Тут є й українська бібліотека, в якій я брала книжки, проводяться культурні заходи, організовані курси англійської. У церкві нам безоплатно передали ковдри, подушки, постільну білизну, рушники, посуд, гігієнічні засоби. Усе нове, переважно з ІКЕА.

Є й інші благодійні фонди, зокрема БФ «Жінки у нужді», які допомагають одежею, засобами гігієни, речами для дому.

У цьому плані Канада — дуже соціальна країна, але соціальна допомога надходить більшою частиною не через державу, а через благодійні фонди та волонтерські організації.

У Канаді бомж може курити «косяк» під захистом поліцейського

— Наскільки безпечно жити у Канаді та чи є там кримінал?

— Вуличного криміналу у нашому розумінні в Канаді майже немає. Можливо тому, що алкогольні напої доволі дорогі — агресивних людей на вулицях не буває. У цьому сенсі тут безпечно. У людей на відкритому ґанку будинків зберігаються дороговартісні меблі, посуд, і ніхто ні в кого нічого не краде.

Проте, в автівках валізи радять не залишати, бо можуть розбити скло і вкрасти. Буває. що викрадають і автівки.

В Канаді можна побачити дивні для нас картини, коли поруч із поліцейським стоїть бомж та відкрито курить «косяк». Тут вживання канабісу офіційно дозволено.

Алкоголь у маркетах не продають — тільки в окремих магазинах, навіть пиво. До речі, в Канаді можна придбати українське пиво — «Львівське», «Оболонь», є українські магазини.

А є цілі мережі магазинів, де продають продукти з канабісом — печиво, цукерки, шоколад, напої. З різним вмістом відповідних речовин — «для заспокоєння», «для вечірки» тощо. Тут канабіс не вважається наркотиками, а розглядається як рекреаційний засіб.

У Ванкувері зараз проводять соціальний експеримент — там є окрема вулиця у центрі міста, де наркомани можуть легально мати та вживати важкі наркотики. А якщо немає грошей, то їх можна отримати безоплатно у пункті видачі. Мета цього проєкту — щоб заради пошуку наркотиків наркомани не крали, не грабували та не вбивали. Тобто, якщо вже є наркоман, то йому дають можливість приймати наркотики без шкоди для суспільства. Але в Калгарі такого поки немає.

На вулицях міста багато безхатченків. Вони тут практично недоторкані. Безоплатно їздять у громадському транспорті, щоб погрітися — поліція їм нічого зробити не може. Буває взимку кидаються під колеса автівок, щоб опинитися у теплій лікарні з гарним харчуванням та доглядом. Нас про це попередили й тепер за кермом автомобіля особливу увагу звертаємо на бомжів.

— А як щодо громадського транспорту та цін на автомобілі й пальне?

— Автомобілі відносно дешеві, як і пальне для них. Перше, з чим зіткнулися при покупці автівки, що була у вжитку — це вартість страхування. Для «нових канадців» автострахування дуже дороге — десь удвічі дорожче, ніж для тих, хто давно живе у Канаді. Ми після придбання автівки довго шукали й нарешті знайшли майже чудовий варіант — за $300 на місяць (ред. — 8100 грн). Звісно, що ціна страхування залежить від вартості автомобіля, року випуску та іншого. Але у нас не дуже дорогий 5-річний Ford Explorer. Навіть не уявляю собі, скільки може коштувати страхування великих та дорогих автівок. А канадці такі люблять. На дорогах країни дуже багато великих пікапів та позашляховиків.

Бензин у Канаді дешевший, аніж в Україні — 1,3 канадських долари за літр (ред. — 32 грн).

Країна велика, відстані теж великі, а тому автомобіль є майже у кожного. Права на водіння авто можна отримати з 16 років, а на деякі види транспорту навіть з 14.

Щодо громадського транспорту — в електричці у центрі міста можна проїхати безоплатно — на околиці треба платити. Через це в електриці катаються наркомани та безхатченки, які там гріються. Автобуси є, але вони їздять рідко, за незрозумілим графіком та часто запізнюються. Тож без автомобіля у Канаді обійтися складно.

До речі, в Канаді пішоходи завжди мають перевагу. А на перехрестях (крім автострад) перевагу має той, хто приїхав перший. На інших перехрестях зі світлофором, коли горить червоне світло можна повертати направо. 

А номери на канадських автівках тільки ззаду — спереду номерів немає.

«Канадці підтримують своїх виробників, навіть якщо їхні товари дорожчі»

— Які у Канаді ціни на основні види харчових продуктів та послуги зв’язку?

— Звісно, що вони вищі за українські чи польські, але тут і зарплати набагато вищі, тож на їжу потрібно витрачати значно меншу частину доходів. Що мене здивувало — у канадських магазинах переважно місцеві бренди та виробники. Є звичайно товари із США та Мексики. А європейських товарів дуже мало. До речі, китайських теж не так багато, як у нас. Навіть прості речі, які в Україні зазвичай китайські, у Канаді місцевого виробництва. Канадці підтримують своїх виробників, навіть якщо їхні товари дорожчі, бо розуміють, що так вони підтримують свою країну. Через те, що обмежена кількість брендів і менша конкуренція, вибір товарів в магазинах буває обмеженим — не так, як у нас чи в Польщі.

Цікаво, що по знижках та акціям у Канаді можна придбати лише обмежену кількість товарів. Якщо візьмеш не 4, як пропонується по акції, а 6 йогуртів, то доведеться заплатити їх повну вартість.

Взагалі у Канаді культ м’яса, яловичини, ковбас, беконів та бургерів, що мені, як вегетаріанці, не дуже подобається.

Тарифи на інтернет та мобільний зв'язок залежать від виду зв’язку (3, 4 чи 5G) та інших складових, і зазвичай становлять від $50 до $100. У мене тариф 4 LTE 20 GB за $60.

— Чи є у Канаді прийом склотари та іншої тари?

— У Канаді дуже розгалужений прийом пляшок та іншої тари. Пляшки приймають не тільки скляні, а й пластикові та навіть тетрапаки. Ціни — від 0,25 до 1,5 доларів закладені у ціні товару. Якщо хтось не хоче здавати сам, то тут налагоджена ціла індустрія — бомжі збирають та здають, заробляючи на цьому непогані гроші, або є фірми, які можуть забрати пляшки з дому за невеликий відсоток їх вартості. Єдина умова — пляшки мають бути цілі, не пом’яті. Тож, мабуть, їх частково переробляють, а частково використовують повторно.

За фотографіями, що Ірина надіслала з супермаркету, ми склали перелік цін на основні харчові продукти у Калгарі (1 канадський долар — 27-28 грн):

• пиво 24 банки по 0,375 літра — $27;
• яйця 30 шт. — $10;
• сир «Чедер» 700 грамів — $8;
• сметана 1 літр — $5;
• кефір 1 літр — $5,5;
• молоко (1-2%) 4 літри — $5,79;
• молоко (10%) 1 літр — $3,69;
• сік апельсиновий 2,6 літра — $6,5;
• яловичина фарш 0,5 кг — $7;
• яловичина на гуляш 1 кг — $20;
• курка тушка кг — $7,69;
• хліб для тостів 600 грамів — $3;
• хліб французький білий 450 грамів — $0,95;
• хліб «ноунейм» 100 грамів — $0,38;
• мішок рису 8 кг — $18;
• яблука 1 кг — $3-5;
• картопля 1 кг — $1,8.

Алкогольні напої у Канаді переважно дорогі, але є й низькоякісні дешеві. Наприклад, житні віскі 1,75 літра можна придбати за $15.

«Одружитись в Канаді можна у лісі чи пабі, а жити у «будинку для дорослих»

— Що ще незвичного та цікавого для українців є у Канаді?

— Тут є деякі речі, незрозумілі та дивні для нас. Наприклад, у Канаді немає спеціальних закладів, де можна зареєструвати шлюб. Кожен охочий, який відповідає певним вимогам, може отримати одноразову або постійну ліцензію для реєстрації шлюбів та провести цю церемонію де завгодно — на подвір’ї, у кафе, пабі, барі, в саду, у лісі чи на кораблі. На вибір наречених. Тут це називається registry. Зрозуміло, що так само можна зареєструвати й одностатеві шлюби.

З іспитами по водінню для отримання прав схожа історія. Майже кожен, за дотримання певних вимог, може отримати ліцензію на проведення таких іспитів.

Альберта вважається єдиною провінцією у Північній Америці, яка проводить дорожні іспити на вільному ринку. Вони організуються через приватні реєстраційні агенції. Таку процедуру пояснюють тим, що державних реєстраторів для проведення іспитів у сільській місцевості не вистачає, через що їх мешканці не можуть зручно отримати права на водіння.

З цікавого, тут ще є житлові комплекси «тільки для дорослих» (adults only). У таких будинках не можуть проживати сім’ї з дітьми до 18 років. У 2018 році був прийнятий закон, який забороняє таку дискримінацію, але перехідний період триватиме 15 років. Тож до 2033 року такі будинки в Альберті ще будуть. У Канаді все роблять без поспіху.

До речі, за таким принципом тут є будинки «тільки для пенсіонерів», без права тримати домашніх тварин, або тільки собак тощо.

«Кожен власник будинку в Канаді мільйонер»

— Чи можуть українці дозволити собі винаймати повноцінне житло чи придбати будинок у Канаді?

— Це найбільша проблема для тих, хто приїхав до Канади. За останній рік, через велику кількість іммігрантів, ціни на житло значно зросли й знайти житло не так легко. Його власники зазвичай віддають перевагу тим, хто має роботу, постійну зарплату, гарну кредитну історію, а не тим, хто має гроші та готовий заплатити навіть наперед. Тут справжній конкурс квартиронаймачів — власники житла обирають, кому його здавати. Новоприбулим (newcomer) здавати не хочуть, бо закон у Канаді захищає наймача житла й виселити недобросовісних наймачів не так просто.

Ціни на однокімнатні квартири в Калгарі, а це гостини з суміжною кухнею та спальнею, від $1700, на двокімнатні — від $2400. Кімнату можна зняти за $750-1000. Трохи дешевше можна знайти basement — це житлове приміщення у цокольному поверсі приватного будинку. Воно просторе, але напівпідвальне — вікна під стелею.

У плату найняття житла включене опалення та вода. За електроенергію треба доплачувати. До речі, опалення тут незвичне для нас — замість батарей у підлозі є дірка з решітками, звідки подається тепле повітря.

Якщо винаймати квартиру у житлових комплексах багатоповерхівок (кондомініумах), то правила трохи інші. Але там знімати можна не менше ніж на 6-12 місяців й платити одразу за місяць наперед плюс депозит. Житло здається без меблів. З меблями є тільки короткострокове наймання — на місяць.

Меблі, що були у вжитку, тут можна знайти від людей або отримати безоплатно в благодійних організаціях, але за ними черга — ми записалися на серпень.

Щодо цін на житло, то за окремий будиночок площею у 100-150 квадратних метрів просять від $750 тисяч. І це у відносно дешевій Альберті — в інших провінціях вартість житла ще більша. У Торонто і за мільйон нічого не знайдеш. Звісно, що у маленьких містечках ціни нижчі.

Приватні окремі будинки — це в основному одноповерхові бунгало чи двоповерхові таунхауси із земельною ділянкою у 4 сотки. Багато 3-поверхових багатоквартирних будинків. Взагалі всі будинки до 5 поверхів у Канаді — каркасно-дерев’яні. Бетонні лише хмарочоси.

У багатоквартирних будинках часто є пральня та сушарня, тому немає потреби мати власну пральню машину.

Отже, житло — це найбільша проблема та найбільші витрати для українців у Канаді. З огляду на його вартість, зарплата у $3000 доларів в Канаді виглядає дійсно маленькою.