Кременчуцькі медсестри розповіли, чому обрали саме цю професію і що люблять у своїй роботі

12 травня у Кременчуцькому медичному фаховому коледжі імені В.І. Литвиненка нагороджували кращих медсестер та акушерок нашого міста. Захід був приурочений до Міжнародного дня акушерки (5 травня) та Міжнародного дня медсестри та медбрата* (12 травня).

Повітряна тривога завадила тому, аби почати захід вчасно, довелося чекати відбою

За даними Кременчуцької міської ради, сьогодні в Кременчуці працює близько 2000 молодих спеціалістів з медичною освітою: медичні сестри та медичні брати, фельдшери та акушерки, лаборанти та рентген-лаборанти, зубні техніки.

Директор департаменту охорони здоров’я Максим Середа на початку нагородження сказав:

У цей день відзначили найкращих медсестер – вони отримали грамоти від міського департаменту охорони здоров’я, департаменту охорони здоров’я Полтавської області та від міського голови. Усі, кому вручили ці грамоти, отримали й грошову нагороду у цьому місяці – премії у розмірі мінімального посадового окладу (5-6 тисяч гривень).

Поговорили ми й з медичними сестрами нашого міста, вони розповіли, чому обрали саме цю професію і що люблять у своїй роботі.

Валентина Мікрюкова, головна медична сестра Першої міської лікарні ім. Богаєвського:

- Я працюю у Першій лікарні з 1985 року, ніде більше не працювала, тільки там.

- Чому вирішили піти на цю професію?

Мабуть, це було покликання дитинства. Потім підросла, мамі дуже подобалася ця професія. Так воно й вийшло – пішла, вивчилася. Мати у мене не медик, але вона працювала сестрою-господинею у нашій лікарні.

- Що вам подобається найбільше у вашій професії, а що – найменше?

Що ми допомагаємо людям, наскільки це можливо на цей момент, а найменше… Усе подобається, тому ми й працюємо! Немає нічого негативного, тому ми протягом такого часу і працюємо.

- Були випадки, які вам найбільше запам’яталися?

У робочому процесі медичної сестри, мабуть, немає особливих випадків. Які б випадки не складалися, наша робота запам’ятовується, ми пам’ятаємо все, тому у нас такий високий професіоналізм.  Усе пам’ятається, все робиться.

Людмила Цвелих, головна медична сестра дитячої лікарні:

- Працюю у дитячій лікарні уже 38 років. Спочатку після закінчення коледжу (Кременчуцького медичного училища на той час) я прийшла працювати у Кременчуцьку міську дитячу лікарню у відділення виходжування недоношених немовлят. Там я працювала 15 років, освоїла спеціальність маніпуляційної медичної сестри, і після цього була призначена старшою медичною сестрою приймально-діагностичного відділення нашої лікарні, де працювала 12 років. Потім адміністрація лікарні запропонувала мені обійняти посаду головної медичної сестри, де я працюю 9 років.

- Як обрали цю професію?

- Я вважала, що професія медичної сестри для жінки – дуже важлива і престижна, тому що ти будеш знати, чим лікувати себе, своїх дітей та родичів. І все-таки тоді було престижно ходити у білому халаті, і наша спеціальність була дуже престижною, навіть був великий конкурс на вступ до коледжу (тоді до училища). Я не шкодую, що вибрала цю професію. Мабуть, залишилося багато людей мого віку або молодше, які працювали й працюють на ентузіазмі, які вважають, що ми недарма працюємо у медицині, зокрема, у дитячій медицині. Тому що діти – це наше майбутнє, ми можемо тільки пишатися тим, що ми лікуємо наших маленьких пацієнтів і під час ковіду, і у воєнний час, докладаємо всіх зусиль, щоб надавати їм кваліфіковану медичну допомогу.

І як головна медична сестра готую медсестер нашого закладу для того, щоб вони могли бути й взаємозамінні, щоб могли відповідати тим вимогам, що дає нинішній час.

- Що найбільше подобається у роботі?

Коли діти виліковуються і виписуються, вони дуже вдячні, вони оцінюють нашу роботу по тому, як це було зроблено. Вони дякують медичним сестрам при виписці, і ті очі, які ми бачимо, – це найбільша нагорода.

Наша зарплата зараз трохи краща, ніж була, але найбільше – це дитячі посмішки й вдячність батьків. Бо діти, бувають, надходять у важкому стані, після різних травм, і важкі ковіди у нас були, кисневозалежні… Але, слава богу, ці дітки одужали, і ми взяли у цьому участь.

- Що ви можете сказати про молоде покоління медсестер у Кременчуці?

Наша медична школа має повагу у країні. На жаль, зараз менше студентів йдуть навчатися у коледж, але вони у нас проходять практику. Ми бачимо, що є такі діти, які буквально «горять» професією. Ось у нас нещодавно надходила у реанімацію дуже важка дитина, а зараз на практиці знаходяться діти 4 курсу – хлопець і дівчинка. Вони не відходили від цієї дитини – і транспортували, і допомагали – працювали як уже готові спеціалісти з дипломами. Тому діти, які хочуть, вони навчаються і працюють, вони можуть!

- Наостанок побажайте щось своїм колегам.

Я хочу привітати всіх медсестер, працівників нашої галузі з Міжнародним днем медичної сестри. І побажати здоров’я, миру і перемоги, щоб складність нашого сьогодення не затьмарила радість нашого професійного свята.

Ірина Маяцька працює у паліативному відділенні лікарні «Правобережна».

- Чому обрали цю професію для себе?

- Це неочікувано вийшло, але я її полюбила всією душею. У мене була перерва досить велика у цій професії, але я повернулася, коли відкривався паліатив і «прикипіла», я себе навіть уже не уявляю без цього.

- Це важка праця, чи не так?

- Згодна. У нас люди, які вже потребують не тільки адекватного медичного догляду, але й душевної терапії – потримати за руку, поговорити, розкажуть тобі всі свої історії й біди за життя. Але робота подобається безмірно!

- Що можете сказати про медсестер у вашому відділенні?

- Оскільки наше паліативне відділення було відкрите першим у Кременчуці, у нас зібралася команда дуже душевних дівчат. Але праця складна морально, особливо коли нас покидають молоді люди, з якими «зживаєшся» за той період, коли вони лежать у відділенні, і проносиш через себе. Хочеться від цього відключитися, але не виходить. Тому моральне вигорання у цьому відділенні – це найбільший мінус. Я працюю там 6 років, з відкриття 20 квітня 2017 року.

- Як ви справляєтесь з психологічним навантаженням?

- У задоволення працюю, тому це допомагає справлятися. У нас зараз створена мобільна бригада паліативної допомоги, ми допомагаємо людям, які знаходяться вдома, то особливо люди похилого віку чекають на наш приїзд.

- Що побажаєте своїм колегам?

- Здоров’я, терпіння, душевної рівноваги у цій професії, адекватної фінансової нагороди. У цей воєнний час дякую, що ми працюємо та маємо можливість допомагати хворим.

*За даними МОЗ, історія Міжнародного дня медсестри та медбрата почалася з британки Флоренс Найтінгейл, яка рятувала життя солдат під час Кримської війни. 12 травня 1820 – День її народження. Аристократка за походженням, вона обрала непопулярну тоді професію, залишила домівку і комфортне життя, щоб допомагати пораненим в госпіталі. Так само, як сотні медсестер та медбратів зараз, подекуди ігноруючи небезпеку, без перерв та вихідних, рятують тих, хто постраждав внаслідок агресії варварів.