Хочете покупатися у чистішій воді з бірюзовим відтинком, позасмагати на піщаному пляжі під хвойними деревами, прогулятися сосновим лісом, вдихаючи неймовірну свіжість, та помилуватися дивовижними краєвидами? Для цього не потрібно їхати кудись далеко, витрачаючи дорогоцінний час та купу грошей на квитки й житло. Дивовижні місця є поруч. Одне з найкращих — Блакитне озеро, а точніше — озера.
Поблизу Кременчука — майже у передмісті сусіднього Світловодська, є чудове місце для відпочинку, яке може легко замінити Азовське та Чорне моря. Принаймні воно не гірше за побережжя Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Тим паче, що під час війни відпочивати на Чорному морі — неабиякий екстрим. Блакитне озеро навіть чимось нагадує Карпати, бо всюди сосни та чути запах хвої. І хоч тут немає гір, зате є величезні піщані кучугури — такі собі мінігори, на які можна забратися та помилуватися згори мальовничими краєвидами. Звісно, у Карпатах краєвиди видовищніші, але їхати туди далеко. Український Крим теж краще, але до нього їхати поки рано. Віримо, що невдовзі ми зможемо собі дозволити таку подорож, а поки робимо все, щоб це наблизити.
Блакитне озеро — це насправді три озера, що знаходяться поруч. Найбільше, яке і називають «Блакитним», простягається майже на кілометр уздовж та від 100 до 300 метрів завширшки.
Поруч, у 50 метрах, знаходиться друге озеро, яке також користується популярністю у відпочивальників. Воно втричі менше, але також має гарний піщаний пляж, оточений сосновим лісом.
А з другого боку, відгороджене піщаною грядою, знаходиться третє озеро. На ньому майже ніхто не купається, бо немає обладнаних пляжів й усі береги поросли осокою. Проте, для любителів посидіти у тиші з вудкою це озеро може здатися раєм.
Мапа каже, що є ще й четверте маленьке озерце. Але відвідати його нам забракло часу. Сподіваємося, що наші читачі це зроблять самостійно та поділяться з редакцією своїми враженнями.
Ці озера виникли на місці піщаних кар’єрів. Пісок тут добували з 50-х років минулого століття. А коли кар’єри закрили, вони наповнилися водою. Тому глибина озер досить велика — до 10-15 метрів. Через невеликі домішки блакитної глини вздовж берегів, вода в них має бірюзовий відтінок.
До речі, блакитна глина вважається дуже корисною для шкіри та такою, що омолоджує.
Окрім найчистішої блакитної води відпочивальників тут зачаровують сосновий ліс навколо озер, запах хвої та співи птахів.
На великому озері є дві зони — платна та умовно «безоплатна». Умовно тому, що безоплатний в’їзд до цієї зони був давно, а тепер за це беруть гроші — по 100 грн з автівки. За ці кошти орендар організовує прибирання території та вивіз сміття, а також облаштував на території вуличні туалети та декілька столів з лавами.
Утім, для тих, хто не хоче платити, є прийнятний вихід — залишити автомобіль у 100 метрах від озера та йти до нього пішки. З пішоходів грошей ніхто не бере. До речі, торік в’їзд до озера коштував удвічі менше. Проте, зараз усе дорожчає.
На платній зоні зручностей більше: є волейбольний майданчик, велика гойдалка, на якій можуть погойдатися навіть ті, у кого вага під 100 кг й більше (перевірив особисто), декілька альтанок (за додаткову плату), мангали та туалет.
Є навіть баня на берегу озера з місцем для відпочинку на велику кампанію.
Поруч — платна стоянка для автівок, вагончик-магазин, де можна придбати напої, морозиво та дещо їстівне, а також великий намет — їдальня з продажем розливного пива.
На території є три літні будиночки, де можна зупинитися на ночівлю.
Вартість послуг: вхід на пляж — 50 грн з людини, паркування — 50 грн з автівки.
Для любителів активного відпочинку є прокат катамаранів та сап-дошок.
А для тих, хто усім надбанням цивілізації віддає перевагу спокою та усамітненню, тут є можливість отримати це безоплатно — з іншого боку озера ми нарахували щонайменше з десяток маленьких пляжів, де немає нікого. Принаймні у суботу, 17 червня, обійшовши ці пляжі, ми знайшли на них лише одну жінку, яка усамітнилася та читала книгу під співи птахів.
Щоб не сидіти цілий день на пляжі, бо свіже повітря соснового лісу може легко запаморочити голову, можна влаштувати собі пішохідну екскурсію навколо найбільшого Блакитного озера. Це близько 2 км прогулянки з чудовими краєвидами. Особливо вражає вид з найвищого пагорба на озера. Звісно, це не Карпати, але дуже їх нагадує.
Найпростіше добратися до Голубого озера автівкою. Від центра Кременчука це близько 30 км — навігатор доведе.
У суботу та неділю до озера можна дістатися прямим автобусом. Декілька перевізників влаштовували рейси з Кременчука до Блакитного озера та назад. Виїзд вранці, повернення надвечір. Цього року вартість проїзду в обидва кінці для однієї особи становить 150 грн.
Для велотуристів доїхати до озера також не складно — якщо їхати лісовою дорогою, то можна скоротити шлях майже удвічі й докрутити до озера за 1,5 години.
Є ще варіант добиратися дизелем. Він найбільш бюджетний, але вкрай незручний. Сідати треба на дизель «Кременчук — Знам’янка» о 8.46. Виходити на станції Бурти (о 9.24) і одразу сідати на дизель «Бурти — Недогарки» (відправлення о 9.50). Їхати треба до станції Павлівка (прибуття о 10.03). Звідти стежиною через ліс можна дійти до озера за 20 хвилин. Назад можна доїхати дизелем на Світловодськ — відправлення від станції Павлівка о 14.42. А звідти вже автобусом.
Є ще варіант добиратися одразу рейсовим автобусом до Світловодська, а звідти міським автобусом до озера. Але він ще незручніший та значно дорожчий.
До речі, на закиди тих, хто говорить, що на Блакитному озері забагато відпочивальників та сміття. Відпочивальників навіть у вихідний день було небагато. В таку гарну погоду 2-3 роки тому (до повномасштабної війни) людей відпочивало зазвичай у 10 разів більше, ніж це було 17 червня.
А якщо поїхати на озеро у будній день, то їх буде ще вдесятеро менше. 29 травня об 11.00 на Блакитному озері не було взагалі нікого! Трохи пізніше приїхало три автівки. Відповідно, чим менше людей, тим менше сміття та галасу.
Тож знайти кращу альтернативу відпочинку на Блакитному озері у нашій місцевості, особливо після того, як зацвіте Дніпро, буде майже неможливо. Хіба що Псел.
Отже, від’їхавши всього 30 км від Кременчука можна опинитися у справді райському місці. Єдине прохання — його не запакостити.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.