Топ новина, Кременчук, Воїни світла, Війна

«Гідний син козацької Полтавщини»: у Кременчуці попрощалися з солдатом Ярославом Отроком

17.07.2023, 17:45 Переглядів: 5 369

Провести в останню путь Ярослава рідні та знайомі змогли лише за рік після загибелі воїна

17 липня у Кременчуці попрощалися з 22-річним військовослужбовцем Ярославом Отроком з позивним «Фірст». Юнак служив у полку «Азов» і загинув під час теракту з боку російської армії в Оленівці 29 липня.

Провести в останню путь Ярослава у Міському палаці культури зібрались його друзі, рідні, побратими та всі, хто був і з ним знайомим. Віддати шану вони змогли майже через рік після російської атаки на Оленівку.

Ярослав вступив у полк «Азов» у 18 років. Воїн обороняв Маріуполь із перших днів повномасштабного вторгнення та до наказу про вихід з Азовсталі.

— Ярослав був дуже активним у громадському житті Кременчука, допомагав з дітьми у нашій роботі в організації «Пласт». Допомагав дітям освоїти навички основ бойових дій. Як, на жаль, виявилось, це дуже актуально для України, — розповідає член організації «Пластун» та товариш Ярослава Владислав Малько.

Юнаки познайомилися після Революції гідності.

— Завжди був дуже позитивним. У нього завжди була посмішка на обличчі, у його діях, у його звершеннях. Дуже світла людина, — додає Владислав.

Він каже, що окрім бойового позивного «Фірст» Ярослава також називали «Велесом» через місце роботи солдата.

— Коли хлопці виходили з (Азовсталі — ред.), я пам’ятаю його сторіз. Ми знали, що він живий, що він цілий, вийшов і тримав Азовсталь до останнього і дуже сподівались, що він виживе. Але удар по Оленівці забрав його життя, — розповідає товариш Ярослава.

У сторіз Ярослав опублікував відео, де йшов по залізничній колії зі зброєю в руках.

Загиблий воїн за всі свої справи брався з натхненням, згадує Владислав.

— Якщо знаєте, мурал «Погляд», який присвячений військовим — він теж долучався до його створення. Я думаю, що він теж достоїн такого муралу в Кременчуці, а можливо навіть і вулиці, — каже пластун.

Керівник ГО «Навчально-тренувальний центр 12» Ярослав Панасков каже, що Ярослава знав 7 років. Воїн ще змалку потрапив до ЦК «Азов», виріс там і потрапив на війну, зазначає товариш.

— Не дивлячись на свій юний вік, він був відповідальним. Це була людина, яка виросла у важкому оточенні. Яка задача йому нарізалась — він все виконував. Наша задача — пам’ятати про нього. У нього не залишилось дітей, лише пам’ять, і ми маємо цю пам’ять пронести, щоб про нього пам’ятали наші діти та діти наших дітей, — розповідає Ярослав.

Як розповідає штаб-сержанта бригади «Азов» Едуард Юрченко, Ярослав усе своє життя присвятив служінню Україні — з підліткового віку він брав активну участь у політичному та громадському активізмі.

— Це гідний син козацької Полтавщини, це справжній чоловік, який прожив дуже мало, але за своє життя зробив набагато більше, ніж деякі роблять за десятиріччя. Всі ми так чи інакше залишимо це життя. Соромно буде дивитись Ярославу та його побратимам в очі по той бік життя, якщо ми не завершимо їх справу, — каже Едуард Юрченко.

Під час прощання у залі Міського палацу побратими виконали молитву українського націоналіста. Живим коридором Ярослава провели в останню путь. Поховали Героя на Алеї Слави на Свіштовському кладовищі.

Фото: Артем Коваленко

Автор: Вероніка Білодід Фото: Артем Коваленко Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.