Загинув під час виконання бойового завдання. Накрило ворожим артилерійським вогнем
Сьогодні, 20 липня, у Кременчуці попрощалися з 34-річним розвідником Олексієм Юрійовичем Дружком.
Солдат народився 3 червня 1989 року у нашому місті, тривалий час тут проживав та навчався. Останнім його місцем роботи був ПрАТ «Кредмаш». Також чоловік дуже любив спорт.
— Усі знають Олексія, як кращого футболіста. Дуже був спортивно підготовлений, моторний, вимогливий до себе і до хлопців. Усі його пам’ятають, як надійного друга, товариша, завжди готового прийти на допомогу ближньому. У розвідці він один із перших йшов уперед, завжди викликався бути там, де це потрібно та виконував усі бойові завдання, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».
Олексій був призваний на військову службу 5 травня 2023 року. Але 12 липня 2023 в населеному пункті Керамік, Покровського району, Донецької області під час виконання бойового завдання загинув. Олексій разом із групою потрапив у засідку, їх накрило ворожим артилерійським вогнем.
— Шкода, що так сталося. Він планував нову сім’ю, все по-новому, а зараз усі, хто знаходиться біля труни, з дуже великою пошаною до нього і дуже з великим горем. Це дійсно велике горе для усіх, це дійсно жалоба. Вічна пам’ять Герою! — зазначив військовослужбовець з позивним «Художник».
Багато людей прийшли сьогодні попрощатися з Олексієм Дружком. Серед них колеги, хлопці, з якими він тренувався, рідні, друзі та сусіди.
— Це велика втрата для нас усіх. Це така світла людина, Олексій ніколи нікого не підводив, коли йому прийшла пора йти до лав захисників, він ніде не ховався, пішов та виконав свій обов’язок перед Батьківщиною та перед всіма нами. Ми всі йому зобов’язані, йому та його побратимам своїм життям, хай йому земля буде пухом, царство небесне, нехай йому повернеться там за усі його добрі справи та заслуги. Це неповторне горе, особливо для його близьких та рідних. Олексій завжди буде в нашій пам’яті. Ми познайомилися у футбольній команді близько 5 років тому. Він не тільки на футбольному полі, а й поза ним був завжди справжньою людиною, був завжди готовий прийти на допомогу, — говорить товариш загиблого, Віталій.
— Ми познайомилися на футболі, гарний хлопець. Ми разом гуляли та відпочивали. Олексій був найпозитивнішим, ніхто ніколи про нього б погано не сказав. На війну ми його усією компанією проводжали. Багато випадків цікавих з ним залишиться у пам’яті. Найбільше запам’ятається, як ми його проводжали воювати. Про те, що Олексій загинув, мені повідомила його колишня дружина, — говорить товариш загиблого Володимир.
— Він жив недалеко від моєї бабусі, дуже давно його знаю, вже років 15. Він дуже хороший, світла людина, завжди допоможе, на всі свята усі разом збиралися за одним столом. Останній раз я його бачила на Новий рік, він з нами святкував. Дуже вдячна, що я з моєю подругою та мої батьки побували у його житті. Нещодавно він писав, наче прощався, а потім його мама написала, що він загинув. Його уся наша родина дуже любить. Ніколи нікого не образив. Гарно грав у футбол та теніс, ще був рибалкою, — говорить подруга загиблого Євгенія.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
У Олексія Дружка залишилися батьки, брат, донька та колишня дружина.