«Місто цілодобово обстрілюється зі ствольної артилерії», — хірург з Кременчука, який лікував людей у Херсоні

Перша частина відео — це безлюдний парк у центрі Херсона, а друга — звуки обстрілів

— Що вам найбільше запам'яталося?

Я відчув пустоту, пов'язану з тим, що ти виходиш у місто, яке більше ніж Полтава чи Кременчук, а ні людей, ні машин немає. Є велика кількість собак, які ходять, тротуари поросли бур'янами. Колосальних руйнувань будівель немає, але внаслідок того, що місто обстрілюється постійно мінами, вибиті всі вікна. У кожному будинку є побиті вікна, десь більші прильоти, якщо обстрілювали з танка чи гармат. Такого, як показують кадри з Бахмута, чи таке, як у нас в «Амсторі», таких ракетних обстрілів там немає. Там за 3-5 кілометрів перебувають позиції росіян.

Наприклад, 1 серпня снарядом у тому відділенні лікарні, де я був, на тому балконі, де я курив, вбили молодого лікаря*. У нього був перший день роботи, його зміна і кар'єра тривала дві години... У цю лікарню вже другий приліт.

Перше фото — операційна, де працював Олександр Коваленко, друге — балкон, де загинув лікар Дмитро Білий (світлини опублікував начальник Херсонської МВА Роман Мрочко)

— Вони думають, що там військові, чи чого стріляють?

Там не можуть бути військові, тому що їх будуть обстрілювати. Велика кількість людей втекла на той бік, коли росіяни відходили у листопаді, частина з тих, які залишилися, підтримують Росію. Який відсоток, я вам не можу сказати. Коли я спілкувався з лікарями, вони говорять, що якась кількість колаборантів залишилися. Тож залишається певна кількість людей, які можуть здавати, розказувати, що робиться. Тож (поранені – ред.) бійці не можуть бути там, бо про них дізнаються, і вони будуть обстрілюватися. Тому бійців везуть далі.

— Більшість проукраїнськи налаштованих виїхали звідти?

Важко сказати. Але деякі поїхали в інші області — до Миколаєва, у західні області.

— У вас були вихідні чи ви постійно працювали?

Я був у лікарні постійно. Але, звичайно, у місто можна було вийти, лікарня у центрі знаходиться.

— У Херсоні більше літніх людей залишилося, молоді мало?

Населення у місті — переважна більшість військові та поліція, а місцевих не видно. Кажуть, що місто живе до двох годин, а я був на роботі. А вже з 16.00 взагалі пусто, можеш іти по центру і нікого не побачити.

— Комунікації у місті пошкоджені? Вода є?

У лікарні була вода. Чи можна її пити, не можу сказати, очищувалася вона чи ні, бо це було після підтоплення. Безпосередньо де я перебував, цей район був не підтоплений.

— Страшно було вам як людині, яка не жила під постійними обстрілами?

Мені ні, одразу трішки присідаєш, це нормальне явище. Вони стріляють увесь час. А людина до всього адаптується, хтось швидше, хтось повільніше. Там вибухи чути як і наші стріляють, і не наші. І ти вже розумієш, як їх розрізнити. Погано, коли вибухи – і починає свистіти, чути, що міна чи снаряд летить. А ті, що просто постріли — все одно голосно, здається, що воно поряд, але насправді вони бозна-де, ті гармати. Потім не звертаєш уваги.

Також від Кременчука на Херсонщину їздив хірург з Кременчуцької лікарні «Придніпровська» Олександр Гахов. Він ділився своїми враженнями від роботи у Херсоні. Казав, що до нового місця роботи пристосувався швидко, а ось до повітряних тривог і обстрілів — не міг звикнути.

*1 серпня у лікарні імені Карабелеша загинув лікар-оториноларинголог Дмитро Білий, який отримав множинні осколкові поранення. До цього він декілька років проходив інтернатуру в херсонській лікарні, де залишився працювати.