Антисептик використовується для обробки ран поранених військових та знезараження води
У Кременчуцькому районі наразі працює близько десятка релокованих підприємств, які переїхали до нашого міста з районів ведення активних бойових дій. З початку повномасштабної війни було багато заявок, але більшість підприємців обрали інші регіони, які знаходяться далі від лінії фронту. Про це журналістам розповів начальник Кременчуцької РВА Олег Лєднік.
Одне з таких підприємств, яке перевело частину свого обладнання з Харкова та налагодило випуск вкрай важливої продукції у Кременчуці, він показав представникам ЗМІ.
— Нам треба підтримувати та допомогти релокованим підприємствам. Зараз ми у приміщенні, яке надали одному з них… Його продукція має попит, зокрема за кордоном. Наше завдання, щоб підприємство отримувало замовлення і в Україні, бо випускає вкрай потрібну речовину для профілактики та лікування, у тому числі й наших військових, — пояснив Олег Лєднік.
«Коли поруч вибухнула бомба, зрозумів, що треба кудись переїжджати»
Власник підприємства, яке випускає засоби для дезінфекції, стерилізації та антисептичної обробки, Левон Григорян розповів про те, як заснував своє виробництво та чому переїхав до Кременчука.
— Почали виробництво ще у 2010 році на території Харківського м’ясокомбінату. Випускали біологічно чистий антисептик нового покоління — не на спирту. Засіб використовується до операції, під час операції та після операції. Він допомагає швидкому загоєнню, рани не гнояться. Ми отримали дозволи на продажі нашої продукції у Європі — чотири роки над цим працювали. В ЄС підтвердили ефективність нашого засобу в їхніх лабораторіях. У нас вже були усі документи для виправляння своєї продукції на експорт, але ця війна завадила цим планам, — розповів Левон Григорян.
Він розповів, що коли Харків почали бомбити, задумався про релокацію, а коли у березні 2022 року поруч із підприємством вибухнула бомба, вирішив переїжджати. Від вибуху російської бомби завод не постраждав, але виникла велика небезпека для працівників.
— Знайшовся фермер з Полтавщини — живе біля Семенівки, який запропонував для працівників мого підприємства окремий будинок. Я туди їх вивіз разом із родинами. Ну, а сам у липні минулого року приїхав до Кременчука. Місто мені дуже сподобалося — 15 років живу вже в Україні, але раніше у Кременчуці не бував. Вирішив перенести виробництво до вашого міста. Зі зразками продукції та документами звернувся до керівників лікарень. А потім керівник Департаменту охорони здоров’я та міський голова доволі швидко знайшли це приміщення для мого підприємства. Воно невідремонтоване, але є великий плюс у тому, що тут є вода, світло, та й все, що потрібно для нашого виробництва. Третину обладнання заводу я сюди вже перевіз. Не все, адже у мене є лінії по розливу, напівавтомати, лабораторія, яким потрібні певні умови. Раніше на підприємстві працювало 18 робітників. Поки чекаю — коли буду впевнений, що це приміщення передадуть мені у довгострокову оренду, то його відремонтую та перевезу з Харкова усе обладнання. А виробництво вже почав — поруч є невелике приміщення де встановлений основний реактор. Виробляємо антисептик, заливаємо у баки, а потім фасуємо, — додав Левон Григорян.
«Допомога не потрібна, аби не заважали»
На питання, чи потрібна йому якась допомога від влади, він незвично відповів, що не потрібна, якщо вирішиться питання збуту продукції та оплати за неї.
— Мені допомога не потрібна, аби не заважали. Усі, до кого звертався, мені допомагали. Звісно, що ремонт безоплатно у приміщенні ніхто не робитиме. Мені потрібна лише визначеність. Головна проблема — це заявки та збут продукції. Якщо вирішиться питання договорів, то усе інше я сам вирішу. Ми випускаємо біологічно чистий антисептик. У Харкові нас усі знали й брали продукції у дитсадки, школи, лікарні. А тут з цим поки проблеми. Перші два місяці я майже все безоплатно віддавав у лікарні. Зараз так само — лікарі просять, і я передаю скільки їм треба. Якщо лікарі беруть і говорять, що засіб ефективний, то напевно він дійсно гарний. Тож поки віддаю безоплатно. Я впевнений, що все буде добре та розумію, що пройшов лише рік… Головне нам вижити. Зараз нас рятують валютні контракти. Купують у Польщі державні структури для знезараження питної води та для інших потреб. Є від них гарні відгуки. Обсяги експорту поки невеликі — для збільшення потрібно створити відповідну інфраструктуру, — пояснив власник підприємства.
«Такої країни більше ніде немає»
Наприкінці зустрічі Левон Григорян розповів трохи про себе. Він є громадянином Вірменії, до України приїхав 15 років тому і полюбив нашу країну усім серцем. Покидати її не хоче навіть попри війну, хоча у Францію кличуть дорослі діти, які давно там живуть.
— Такої країни більше ніде немає. І таких людей, як в Україні. І такої землі. Я багато де жив і це точно знаю. Мені вже скоро 70 років і я хочу, щоб підприємство, яке створив, вижило. Бо наша продукція потрібна Україні, — зауважив він та розповів про основні препарати, які наразі випускає його підприємство — антисептики «
Аноліт КРИСТАЛ» та «РОСА+».
Як виявилося, за професією Левон Григорян фінансист. У 1992-1994 роках навчався в фінансовій академії у Нью-Йорку, куди його відправив уряд Вірменії. Довгий час працював у державному банку Вірменії та у Deutsche Bank в Німеччині. А 15 років тому обрав Україну і не жалкує про це.