У Кременчуці попрощалися з капітаном Русланом Кусенковим

18.10.2023, 16:31 Переглядів: 4 166

 11 жовтня під час ворожої танкової атаки Руслан отримав багато поранень та загинув поблизу Катеринівки, Донецької області

Сьогодні, 18 жовтня, у Кременчуці попрощалися з 48-річним капітаном Русланом Анатолійовичем Кусенковим. Побратими звали його «Ронін», оскільки захоплювався темою вікінгів, тож і позивний обрав з тієї сфери.

Руслан Кусенков народився 22 серпня 1975 року в Кременчуці. Тут проживав та закінчив військовий коледж, після цього став прикордонником.

З початку повномасштабного вторгнення Руслан Кусенков підписав рапорт з командиром військової частини, яка формувалась у нас, — це була бригада тероборони. Тоді Руслан став командиром роти й вирушив у зону бойових дій.

11 жовтня 2023 року під час ворожої танкової атаки Руслан отримав багато поранень та загинув поблизу Катеринівки, Донецької області.

 

— Це був досвідчений військовий. Дуже спортивний хлопець. Займався східними єдиноборствами. Війна забирає найкращих,  говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

Чимало людей сьогодні прийшли провести Руслана в останню путь. Серед них друзі, сусіди, товариші, рідні та побратими загиблого, які приїхали попрощатися та одразу після поховання вирушають знову на фронт.

 

— На полі бою на нього можна було покластися, навіть не на 100, а на всі тисячу відсотків. Він виконував завдання, згуртовував хлопців та підтримував морально — гарно робив свою справу. Він справжній офіцер, який підтримував і надихав підлеглих особистим прикладом, — говорить військовослужбовець з позивним «Серебро».

 

— З Русланом ми познайомилися на початку повномасштабної війни. Почали працювати тут, у Кременчуці. Він був у нас офіцером мінометної батареї, потім в один прекрасний момент потрапили на Донбас. Руслан — хороша людина, він достойний офіцер та дуже сильний, грамотний командир, — говорить військовослужбовець з позивним «Льова». 

 

— З Русланом ми познайомилися півтора року тому, він був моїм командиром роти. Як офіцер, як командир він був чудовим. Він був відповідальний та справедливий. Так сказати був справжній вікінг, справжній військовий. На жаль, на цій війні гинуть найкращі, — говорить військовослужбовець з позивним «Хонда».

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

 У Руслана залишилися дружина, двоє доньок та мама.

Фото: Кирило Воронцов
Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх