«Стріляти з міномета вчились одразу по ворогу»: розмова з ЛГБТ+ військовою

Не так давно, у травні 2023 року, українське суспільство жваво обговорювало відповідь Президента на петицію про одностатеві партнерства, опубліковану військовослужбовцем Петром Жерухою. Трохи пізніше спікеркою сил територіальної оборони ЗСУ стала трасгендерна жінка, молодша сержантка Сара Ештон-Сірілло. Завдяки цим подіям українці чітко усвідомили, що воїни з ЛГБТ+ спільноти так само захищають країну від російської агресії, як і всі інші. Проте, ми дуже мало знаємо про цих людей, адже далеко не всі ЛГБТ+ військові наважуються говорити про свою ідентичність навіть з побратимами. 

Антоніні 38 років, вона народилася в Криму, у Сімферополі. Але після «референдуму» 2014 року вирішила переїхати на материкову частину України. У цивільному житті була режисеркою театру, акторкою та перфомеркою, працювала за фахом.

Про небінарність

Небінарні люди — це ті, хто не відносить себе ні до чоловічої, ані до жіночої статі. Вони взагалі знаходяться поза системою гендерного поділу, яка передбачає лише дві складові. Іншим буває складно одразу це усвідомити, тому зазвичай небінарні особи повідомляють займенники, які краще використовувати, звертаючись до них. Проте, це більше про Європу, адже в Україні поки що немає такої культури, і «сучасні правила хорошого тону» щодо займенників залишаються на сторінках словника толерантності.

Про стосунки й армію

Протягом семи років Антоніна Романова перебувала у стосунках із чоловіком, які на цей час закінчилися. Проте, вони залишилися добрими друзями — настільки добрими, що зараз служать в одному підрозділі.

Військового досвіду вони не мали ніякого, навіть збирати та розбирати автомат вчилися вже в армії. Проте зараз Антоніна — мінометниця у 206-му батальйоні.

Щодо того, як сприймають її ідентичність побратими, Антоніна каже, що в її підрозділі немає транс і гомофобії. Товариші по зброї використовують до неї її займенники, ні в кого немає дискомфорту — адже це не впливає на роботу і виконання бойових завдань. В армії багато що залежить від командира, але тут дуже пощастило, він ставиться до ситуації з абсолютним розумінням.

Про спільноту транс- і небінарних військових України

Спільнота є частиною громадської організації «Українські військові ЛГБТ+ за рівні права». Це — безпечне середовище для трансгендерних людей, які служать в ЗСУ та НГУ. Тут військові можуть вільно спілкуватися, підтримувати один одного/одна одну — як морально, так і матеріально. Тут допомагають зі спорядженням та просто ділитися корисною інформацією.

Нещодавно Антоніна Романова отримала відзнаку в рамках KyivPrideAwards2023 за свою діяльність. Сама ж вона про об'єднання говорить так:

Про майбутнє

На думку Антоніни Романової, перше, що потрібно зробити після перемоги — це викорінити корупцію і провести судову реформу. Адже без цього неможливий розвиток вільного демократичного суспільства. А ще буде багато справ на деокупованих територіях, особливо в Криму і на Донбасі:

Трохи статистики 

Від 2 до 7% людей, що служать в ЗСУ є представниками ЛГБТ+ спільноти. У 2019 році вони заявили про себе, взявши участь у Марші Рівності в Києві, де військові йшли окремою колоною. Іноді військових ЛГБТ+ можна вирізнити серед інших за особливим шевроном з єдинорогом, що йде в атаку.

Дослідження, проведене Київським інститутом соціології у 2022 році свідчить, що кількість людей, які негативно ставиться до ЛГБТ+, зменшилась у півтора раза порівняно з 2016 роком — з 60,4% до 38,2%, а показники позитивного ставлення зросли вчетверо — з 3,3% до 12,8%. Переважна більшість висловила байдужість. А от ставлення до ЛГБТ+ військових здебільшого позитивне — таку думку висловили 65,7% опитаних.

Свіжіше дослідження, проведене на початку 2023 року, показує ще більш позитивні цифри: переважна більшість (58%) опитаних в цілому погодилися з тим, що ЛГБТ+ люди повинні мати такі самі права, як і решта громадян України. А 56% погодилися з тим, що ЛГБТ+ люди мають право реєструвати свої сімейні стосунки у формі цивільного партнерства.

У березні 2023 року «Кременчуцький ТелеграфЪ» попитав на вулиці у містян, як вони ставляться до внесеного тоді у Раду законопроєкту про реєстроване партнерство для тих, хто не може чи не хоче брати шлюб незалежно від статі: 40% опитуваних кременчужан нейтрально поставилися до такого законопроєкту, 30% — позитивно, а решта 30% — негативно. 

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів