«Це був момент, коли я могла просто лишитися життя». Кременчужанка «розірвала» коло насильства після 30 років шлюбу

З тією чи іншою формою насильства в Україні стикалась майже кожна 5 жінка. Таку останню статистику оприлюднювала ексміністерка соціальної політики Юлія Соколовська. Хоча від жорстокого поводження потерпають і чоловіки, але 90% від кількості постраждалих — саме жінки.

Нині майже кожного дня правоохоронці Кременчуцького районного управління поліції фіксують виклики, пов’язані з домашнім насильством. Про історію кременчужанки, яка вистояла після 30 років домашнього насильства від вже колишнього чоловіка, що говорять психологи та куди звертатися в Кременчуці по допомогу — у нашому матеріалі.

«Знаєте, що найстрашніше? Нашу сім’ю знали, як хорошу, гарну і таку ідеальну»

Олена Лебедєва займається меблями у Кременчуці вже протягом 28 років, а понад половину з цього часу присвятила дизайну інтер’єру. Сьогодні жінка має велику родину: за її словами, люблячу доньку, маму, зятя та кількох домашніх тварин — трьох котів та вівчарку.

Олена каже, що зі своїм чотирилапим «найкращим другом» познайомилась 2,5 роки тому під час реабілітації — здоров’я жінки сильно погіршилось після того, як у подружньому житті вона зазнала фізичного, психологічного та економічного насилля.

Від домашнього насильства Олена Лебедєва потерпала майже усі 30 років свого подружнього життя.

Перші прояви жорстокості від свого чоловіка Олена побачила майже одразу з моменту, як вони одружилися.

Мати її колишнього чоловіка мала гіперопіку над своєю дитиною та постійно давала вже нам, як родині, вказівки, каже Олена.

«От я не виносила стільки часу «сміття з хати» і сама створила такого монстра»

Вперше чоловік Олени підняв на неї руку 24 роки тому. Тоді він зламав їй щелепу.

Вона додає, що попри пробачення, люди не змінюються: «Закохані бачать все в рожевих окулярах».

З часом біль від проявів насильств стихав, Олена заспокоювалась — до моменту, коли її «емоційно, повністю не випотрошили».

Донька Олени на той час постійно підтримувала, попри те, що була закордоном і не могла виїхати через карантинні обмеження у часи пандемії COVID-19.

Олена додає, що тоді настала та межа, коли довелося обирати між життям та смертю. Вибір став за життя, розпочався процес розлучення.

Жінка додає, що нині почувається винною перед донькою. 

«Це був момент, коли я могла просто лишитися життя»

На власній Instagram-сторінці Олена опублікувала своє фото після сильного побиття чоловіком. Той випадок змусив її піти від нього. Тоді Олена встигла забрати деякі речі та котів. Усе інше їй повернули за пів року судових процесів.
 

Вона додає, що у лікарні медпрацівники хотіли викликати поліцію, проте вона відмовилась.

Вона додає, що «треба карати кожну людину, яка спричиняє будь-яке насилля, бо все починалося з морального насильства. Коли тобі кажуть, що ти дурепа, що так можна робити».

Олена каже, що у лікарні їй було соромно і страшно. У той момент вона зрозуміла, що витратила 30 років свого життя на «монстра, що жив біля неї».

Оприлюднити свою історію у соцмережах Олена вирішила після того, як зустрілась зі своєю знайомою, яка також потерпала від домашнього насильства.

Сьогодні Олена радіє за тих дівчат, які одразу розривають стосунки з насильником і не тримають подібних установ: «Чому я маю терпіти це».

Що допомогло «втриматись на ногах» та що радять жінкам, які потерпають від домашнього насильства, і суспільству.

Не впасти у депресію Олені допоміг психолог та підтримка доньки. Щоб абстрагуватися від депресивних думок, жінка постійно займала себе роботою — тоді вона допомогла облаштувати матері будинок.

Сьогодні, за її словами, українське законодавство не опікується і не захищає жінок.

У своїй розмові вона згадує історію про вбивство жінки у магазині «Фея». Тоді чоловік заживо підпалив свою дружину.

За її словами, нині українське суспільство деградувало: жінки, які ніколи не потерпали від домашнього насильства, виправдовують дії кривдника, зазнаючи, що «диму без вогню не буває» та висловлюють хейт у бік жертв.

Протягом усього діалогу з нами, на кінець кожного свого життєвого прикладу, Олена радила жінкам не замовчувати насильство та при перших проявах жорсткої поведінки партнера розривати стосунки.

Суспільству не слід втручатися у сімейні справи жінки, навіть якщо вони бачать прояви насильства, розповідає Олена, адже такі добрі, на погляд людей, дії, можуть «сприйнятись в штики».

Надалі Олена планує у соцмережах писати продовження своєї історії — «розлучення, документально це одне, а як ти забираєш частину того, що ви нажили разом — інше».

Статистика 

За 10 місяців цього року Національна поліція отримала 244 тисяч заяв про вчинення домашнього насильства. Більша кількість заяв від жінок — це майже 77%, близько 20% від чоловіків, решта — від дітей. Про це повідомила заступниця Міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко на відкритті забігу «Acting for survivors» до щорічної міжнародної акції «16 днів активізму проти насильства».

Кількість звернень про домашнє насильство збільшується, попри те, що частина територій перебувають під окупацією та багато українців виїхало за кордон.

Що таке домашнє насильство, які види бувають та який вплив війни

Домашнє насильство — це не лише про жорстоку поведінку та дії однієї людини стосовно члена сім’ї, а й про бездіяльність також, каже клінічна психологиня Ірина Алексєєва.

Загалом розрізняють 4 основні форми домашнього насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. У психологічного насильства є кілька підвидів, говорить Ірина Алексєєва.

Вона додає, що кривдник намагається обмежити свою жертву від спілкування з суспільством, бо люди можуть врятувати її. Зазначає, що жертвами домашнього насильства можуть стати, як жінки, так і чоловіки.

Домашнє насильство проходить у кілька фаз. Спочатку йде фаза посилення напруги у насильника, яке наче «накриває, як хвилями». Людина «спускає пар» у насильстві, а після починається «фаза вини та спокою», коли у жертви просять вибачення. 

У більшості випадків, розповідає Ірина Алексєєва, насильство повторюватиметься постійно, попри усвідомлення проблеми. Зміни можуть бути тоді, коли насильник працює над своєю деструктивною поведінкою і звертається по допомогу до фахівця. 

Вона каже, що на сьогодні війна в Україні може вплинути на зріст кількості випадків домашнього насильства. Так, за дослідженнями, які проводили після В’єтнамської війни серед родин солдатів через 10 років зросла кількість жорсткого поводження, говорить психологиня.

Диму без вогню не буває?

У суспільстві є думка про те, що інколи в насиллі винні обидві сторони, як насильник, так і жертва, а на підтвердження слів згадують фразеологізм «Диму без вогню не буває». Спеціаліст зазначає, що насильство жодним чином не має виправдовуватись. 

Чому виникає домашнє насильство?

На виникнення домашнього насильства впливає багато факторів, каже Ірина Алексєєва.

Що робити жінкам, які постраждали від психологічного насильства?

За словами психологині, у таких випадках жінці варто «мати сміливість змінити своє життя на краще» і не мовчати.

Психологиня додає, що для такого кроку жінка має підготуватися — «це не буде за один раз можливо. Треба зрозуміти, прийняти в собі рішення, що я йду».

Суспільству, яке може стати свідком домашнього насильства Ірина Алексєєва каже, що допомагати жертвам потрібно лише у тому випадку, якщо самі морально і фінансово готові їх підтримати.

Куди у Кременчуці звертатись по допомогу

Наразі у Кременчуці діє один денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. Як розповіли ТЪ працівники соцслужб, в місті цілодобово працює «кризова кімната», де жінка може залишитись на ніч в разі потреби. Розташування кімнати знають лише поліціянти.

Соціально-психологічну допомогу у Кременчуці можуть надати у центрі соціальних служб. Він розташований на вул. Академіка Маслова, 15/4. 

• +38 (096) 728-42-08

Медичну допомогу нададуть у всіх лікарнях міста. Для постраждалих жінок у Кременчуці діє гінекологічний кабінет безбар’єрного доступу. Він розташований у перинатальному центрі на вул. Майора Борищака 20/3 і працює цілодобово.

• +38 (0536) 75-86-24, +38 (068) 277-93-45

Координаційну та правничу допомогу нададуть у департаменті у справах сімей та дітей та у центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. що розташований на вул. Небесної Сотні 54.

• Департамент у справах сімей та дітей Кременчуцької міської ради

+38 (0536) 74-38-61, +38 (098) 839-11-61

• Кременчуцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

+38 (0536) 75-75-20

«Гарячі лінії» та телефони довіри

• Національна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей: 

15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)

• Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству:

Короткий номер з мобільного: 116-123 (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно)

0-800-500-335 (безкоштовно зі стаціонарного або мобільного телефонів, вуличних таксофонів в м. Києві).

• Національна дитяча «гаряча лінія»:

0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарного телефону, анонімно та конфіденційно)

116-111 (з мобільного телефону)

• Інформаційна лінія центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

0-800-213-103 (цілодобово)

• «Гаряча лінія» психологічної підтримки для чоловіків:

2345 (для абонентів Vodafone, Lifecell)

+38 (067) 752-23-45 (для абонентів Київстар)

• Лінія підтримки з питань жіночого здоров’я:

3033 (щоденно з 9.00 до 18.00)

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів