Споживчий кошик в Україні та США: досвід двох кременчуцьких родин

Кременчужанка Лілія із родиною витрачає приблизно 7-9 тис. грн на місяць на їжу. Каже, що це десь половина від сімейного бюджету, бо працює лише чоловік — жінка вдома з маленькою дитиною.

У Ірини більш комфортне співвідношення у родині, бо вони працюють із чоловіком та мають дохід понад 30 тис. грн. На їжу витрачають третину свого бюджету.

Кременчужанка Марина переїхала до Штатів за програмою для українців пів року тому. Поділилась, скільки потрібно там на їжу родині та які продукти коштують у США майже як у Кременчуці.

Похід до супермаркету рідко обходиться менш ніж у 150-200 доларів. Це без особливої економії, хоча переважно ми ходимо до магазинів-дискаунтерів. Якщо купувати так звану органіку, то це ще десь плюс 20% до цінників. Є магазини, де за такий самий набір продуктів заплатиш в півтора раза дорожче, тож середні витрати на американську родину доволі умовні — залежить від багатьох факторів.

У нас на місяць витрати на родину у 3-4 людини виходять близько 1 тис. доларів. Це приблизно, і часто 17-річний підліток не хоче українських борщів та йде купувати щось сам у фастфуді, тож біля холодильника ми його не бачимо. У родині працює лише одна людина, зарплата десь 5,5 тис. доларів. Тобто на їжу виходить десь п’ята частина заробітку. І при зарплаті 5500 вартість кіло свинини десь 5 доларів. Тобто можна придбати 1100 кіло м’яса, а у нас на середню зарплату 15 тис. грн — менш ніж сто кіло.

Проте це не значить, що грошей, як то кажуть, «кури не клюють» — дуже високі інші статті витрат, такі як житло, медицина, авто. Тож комфортний рівень зарплати, аби на все вистачало та була можливість відкладати — десь 8 тис. доларів на місяць. Якби працювало у родині двоє, то на їжу йшла б вже десь десята частина, і це зовсім інша «пісня».

Ціни на яйця та молоко — як у нас

М’ясо також не набагато дорожче — практично на рівні, навіть сирий лосось. Проте дешева свинина та курка. А от яловичина мінімум у 2-3 рази дорожча, інколи кілограм коштує 20 доларів — більш відчутна різниця порівняно з різницею у свинині-яловичині в Україні.

Зібрати однаковий кошик для двох родин, що мешкають через океан, не вдалось, адже вони віддають перевагу різним продуктам. Тож ми підрахували співвідношення витрат, виходячи з цін на продукти, які надала кременчужанка: скільки один набір продуктів коштує у її штаті та у Кременчуці. У США цей набір продуктів лише в 1,6 раза дорожчий… Використані цінники з супермаркетів-дискаунтерів — вони можуть бути вищими в інших магазинах. 

Ось це на 150 доларів — тут бекон, три літри молока, сік для дитини, яйця, мандарини, морква, огірки, полуниця, банани, смажена готова курка, туалетний папір, питна вода, серветки.

Особливості американських магазинів: ніколи не знаєш, скільки заплатиш на касі

Зрозуміти, де і що краще купувати в американському магазині — це ще той квест і для тих, хто дружить з математикою. Бо немає якоїсь уніфікованої форми, як, наприклад, у Європі: зайшов — усюди на цінниках є вартість товару за кіло чи літр, так само й у чеку.

У США ціни на ваговий товар вказують у так званих паундах, тобто фунтах — 0,454 кг.

Окрім паундів можуть зустрічатись унції, галони, кварти, інколи грами. Наприклад, в одному магазині печиво у паундах, в іншому таке ж — в унціях.

Більш впорядковано у мережах німецьких магазинів — Lidl, Aldi, і вони дають найкращі ціни. До речі, у кожному штаті можуть бути свої мережі, і ціни на продукти також відрізняються.

Абонемент на право зайти до магазину

Однак головний бонус таких «платних» магазинів-клубів — там є і бензоколонки, й ціни на бензин дешевші. Тобто люди їдуть до магазину, а паралельно заправляються. Другий плюс — вибір товарів, бо кожна мережа торгує чимось своїм. Загалом придбати все в одному магазині важко. Вони розкидані, й потрібно витратити з години дві, аби зробити покупки.

Що здивувало в американських магазинах

• Я практично ніде не можу розрахуватись в магазині телефоном. Пейпал у багатьох американських магазинах не працює, але він є у європейських «дочках». Це не по всім США так: в Каліфорнії, Чикаго, Нью-Йорку я платила телефоном, у Джорджії з цим проблема.
• Майже будь-який товар можна повернути протягом 3 місяців. Це вигідно самим мережам — так покупець менш вагається, брати чи не брати. Бо він може повернути товар, якщо щось не влаштує. Ми повертали розпакований стілець навіть без чека — просто потягнули «клубну картку» покупця супермаркету. Багато хто цим користується: взяв пляжну парасольку чи шезлонг на сезон, через три місяці повернув до магазина. Хтось так собі техніку купує — бере в оренду на три місяці та повертає.
• Дорога доставка з магазинів. У Кременчуці я часто користувалась доставкою продуктів додому. Дуже зручно, і вона була безкоштовна. Тут це взагалі не поширено — відстані величезні, тож тобі набагато вигідніше з'їздити до магазину, ніж сплатити 10-15 доларів зверху за продукти з доставкою.
• Магазини працюють до пізньої ночі. Бізнес працює, як у нас, підлаштовується під клієнта. Після Європи, де о 8 вечора все вмирає, зайти в магазин о 10-й вечора — аж до сліз.
• Ніде немає кава-автоматів, але усюди біля магазинів автомати для коли та усяких шипучок.
• Міцний алкоголь продається окремо. У продуктовому можна придбати пиво, вино. Усе, що вище градусом — або спеціалізований магазин, або окремий відділ при магазині. Українську горілку також продають — знайшли «Хортицю» за 20 доларів.

Шматочок Кременчука у США. Супермаркет Wallmart, близнюк нашого «Маркетопта». Але він з’явився у 60-х роках минулого року. Дискаунтер, у якому знайдеться все, від цвяхів до телевізорів.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів