Майстриня Олена Оглезнєва: «Найулюбленіша лялька та, яку створюю зараз»

У віконному отворі читальної зали кременчуцької бібліотеки на Соборній вже кілька тижнів експонується виставка місцевої майстрині Олени Оглезнєвої. Ціла колекція ляльок в українському та японському стилях не залишає байдужих. Відвідувачі бібліотеки та звичайні перехожі зупиняються та з цікавістю розглядають ляльок. Вироби настільки майстерні, що більш нагадують справжні твори мистецтва.

Ми зустрілися з лялькаркою й вона розповіла про себе, своє захоплення, а також поділилася планами на майбутнє.

Пані Олена народилася у Докучаєвську Донецької області. Її мама працювала у торгівлі, батько був викладачем гірничої справи.

Дівчина з дитинства дуже любила тварин й мріяла у майбутньому стати ветеринаром. Але доля розпорядилася інакше.

Олена вступила на навчання спочатку у торгівельний технікум, а після його закінчення пішла далі в інститут торгівлі.

Успішно закінчивши вуз, дівчина з вугільного регіону за розподілом потрапила у Кременчук. Й відразу закохалася в це гостинне містечко.

Доля їй посміхалася й у дівчини все складалося. Як то кажуть, йшло, як по маслу. Вона влаштувалася на роботу, зустріла майбутнього чоловіка, й поринула в атмосферу свого жіночого щастя.

Від бетону до глини

Жінка завжди мала бажання до творчості. Тривалий час вона захоплювалася виробами з бетону. Сама вигадувала фігури, робила заготовки та виливала їх з цементного розчину.

Чого тільки не було на її дачі: різні звірушки, декоративні композиції, грибки, квіточки, також фігурки в японському стилі.

Жінка почала дивитися майстер-класи, щось пробувати робити сама. Не відразу виходило, але терпляча майстриня продовжувала осягати ази лялькарства.

З 2015 року — саме в той час Олена перейшла на глину, вона «набила» руку й вже наробила понад 15 ляльок різного розміру та тематики.

Але в більшості це все ж таки ляльки в її улюбленою японською тематикою. На питання, чому саме ця країна, лялькарка відповідає, що з дитинства цікавилася та захоплювалася культурою та традиціями цієї східної країни.

Коли почалася війна, в колекції майстрині з’явилися українські ляльки. Спочатку вона виліпила дівчинку в українській сукні, а потім взялася за козаків.

З кожною новою роботою Олена відточує свою майстерність, але коли вона з’їздила на виставку «Модна лялька» у Київ, зрозуміла, що до ідеалу ще далеко. Там вона побачила справжні вироби мистецтва, деякі навіть були, як живі.

Це надихнуло й підштовхнуло для подальшого розвитку. С тих пір стало ще більше майстер-класів, нові напрямки та техніки виготовлення ляльок.

Створення ляльок

В середньому на створення ляльки жінка витрачає від місяця до трьох. Спочатку виношує в голові образ, потім починає втілювати його у життя.

Кожну роботу Олена продумує, малює ескізи, акцент робить на костюми.

На фото роздивляється фас, профіль, вивчає кожну зморшку, кожну ямочку на обличчі, профіль носа, форму очей й починає повторювати їх.

Виліплює з глини голову, обличчя. Робить очі — вони виливаються з епоксидної смоли. Далі черга каркаса тіла — він робиться з проволоки й синтепону, потім обшивається тканиною.

В роботі часто їй допомагає чоловік: робить металеві деталі, мечі тощо. До того ж він — головний критик майстрині. Завжди каже, що думає про ту чи іншу роботу, але Олена не ображається, а прислуховується до порад.

Зараз ляльки прикрашають кімнати її будинку та будинки друзів й знайомих. Одна з ляльок «живе» у Німеччині, куди з Донецької області переїхали рідні Олени.

А ще вона зізнається, що досі любить тварин. В квартирі й на дачі в неї живе два коти та п’ять собак, але робити ляльки у вигляді тварин жінка не хоче.

Ляльок майстрині Олени Оглезнєвої можна роздивлятися довго. Вони такі різні й цікаві! Виставка триває, з нею можна познайомитися у бібліотеці на Соборній — ляльки виставлені прямо у вітрині віконного отвору.