«Донати від людей надходять різні: від 2 до 100 тисяч гривень», — волонтерка Ольга Назарова

9.01.2024, 08:25 Переглядів: 2 208

Ми поспілкувалися з Ольгою Дмитрівною та розпитали про її шлях волонтера, складнощі, з якими стикається та про те, якою бачить країну після Перемоги


Ольга Назарова — колишній викладач Кременчуцького педагогічного коледжу. У 2014 році вона змінила своє життя й з педагогіки перейшла в когорту волонтерів. Відтоді жінка постійно збирає все, чого потребують військові, та відвозить на передову. Свою квартиру вона перетворила на склад. Тут живе, тут працює.

Жінка каже, що ніколи не думала, що буде займатися волонтерством. Для неї все почалося з Майдану.

— Пам’ятаю всі ті події, як зараз. Я постійно дивилася телевізор. Напевно, зовсім не спала: стрими, новини, комп’ютер. Дуже хвилювалася. А після того, як побили студентів, мені зателефонувала моя подруга й запитала, як я ставлюся до всього, що відбувається, та чи не маю бажання поїхати на майдан. Я відповіла, що, звісно, хочу! Ми закупили величезні пакети з продуктами й 3 грудня вже були на майдані, — розповідає Ольга.

У неї зараз співоча українська мова, але раніше жінка, як більшість кременчужан, розмовляла російською

— Я відразу перейшла на українську після фрази путіна: «росія там, де говорять на русском». Для мене це було принципово, — каже вона.

Перші кроки

З початком АТО син її подруги пішов добровольцем, й вони удвох почали допомагати хлопцю, але поруч були інші військові 92-ї бригади, які теж потребували допомоги.

— Вони тоді були в гумових тапках, а форма розлазилася під руками. На той час в них нічого не було, тому ми возили все: й макарони, й крупи, й речі. Потім випадково познайомилися з хлопцями з 93-ї бригади. Вони тільки чули слово волонтер, але ніколи не бачили їх. Потім були хлопці з розвідки 14-та бригада, які стояли в Мар’їнці. Я розпитала, що їм потрібно, й повезла. Я ніколи не їздила на штаби, ми завжди їхали в окопи й там передавали все з рук в руки, — розповідає пані Ольга.

Вона каже, що тоді, у 2014 році збори проходили досить легко. Все необхідне приносили сусіди, допомагали школи. Військові ліцеїсти та їх батьки знали, що Ольга волонтерить, та самі привозили продукти. У квартирі всі кімнати були заставлені коробками. Вільний простір — стежки до балкону та на кухню.

— У 2014 та 2015 ми возили продукти, теплі речі — все було потрібно. З 16 року продукти відвозили лише в Правий сектор, а інші військові вже були повністю всім забезпечені, — розповідає жінка.

Якось вони приїхали в Мар’їнку й дізналися, що один з хлопців загинув — його не встигли довезти до лікарні.

— Він був поранений, але поки чекали із Курахового швидку, військовий загинув. Я розумію, що його можна було врятувати, й ціною життя стала відсутня машина… Ми з водієм їхали назад, я все в голові прокручувала, й кажу: «Якби ж я могла купити машину… Але ж ми не якийсь великий фонд, нам це не під силу…» А водій мені відповідає: «А ви пробували?». Саме тоді я вирішила спробувати.

За два тижні волонтери пригнали в Мар’їнку Фольксваген Т4.

Тисячу доларів Ольга назбирала, кинувши клич, ще тисячу надав кременчуцький підприємець.

— Саме тоді я зрозуміла, що волонтер може купувати машини. З того часу ми купували швидкі, позашляховики. Я тоді не рахувала, скільки їх було — дуже багато, — каже пані Ольга.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, роботи у волонтерів додалося. Хлопці, які були з АТО й демобілізувалися, після 24 лютого знов пішли на війну.

Тепер вони були по всьому фронту. Всі зверталися, всім Ольга хотіла допомогти.

— Ми дуже багато всього купували. Іноді я не спала по кілька днів, на це не було часу. Постійно в Інтернеті: збори грошей, закупки, відправка… Але з часом купувати стали менше. Не тому, що потреб стало менше, а тому, що хлопців стало менше. На початку війни моїх підопічних було понад два десятки, а зараз залишилося лише три… Я й досі не можу повірити, що їх немає. Мені досі здається, що вони там, що й досі воюють…

Донати: від двох до 100 тисяч грн

З 2022 року Ольга Назарова почала фіксувати всі зібрані гроші й закупівлі. На цей час через її волонтерські карти пройшло 5 млн 519 тис. 834 грн!

— Отак тільки сказати, коли немає серед донаторів заводів, підприємств, а донатять прості люди. Це колосальна сума!

Звісно ж, на початку війни грошей надходило дуже багато, а зараз, на жаль, люди видохлися, вигоріли. Бо допомагають одні й ті самі. Є постійні донати: то 135, то 187 грн з однієї карти надходить. Я так розумію, що це пенсіонер залишки пенсії перекидає на волонтерку щомісяця… Якось був донат всього 2 грн.

Є надходження, від людей, які втратили своїх синів або чоловіків в АТО й цій війні. Люди, які втратили найдорожче, все одно намагаються допомогти.

Нещодавно трапився випадок, про який волонтерка розповіла окремо. Зателефонувала жінка й каже, що хоче перерахувати 100 тисяч грн.

Вона — колишня дружина кременчужанина Олександра Гоптара. Вони з донькою живуть в Ірпені, були там в окупації, та вирішили 100 тисяч, які отримали після загибелі Олександра, задонатити.

— «Нам є що їсти, є де жити, а хлопцям потрібніше. Ви збираєте на машину, й ми хочемо перерахувати», — скала вона. Я відразу зраділа — це ж половина суми на позашляховик, на який збираємо, але потім подумала, що буде краще, якщо ця допомога піде на той підрозділ, де воював Олександр. Я дізналася, де він служив, дізналася, що їм потрібно. Вже купила й відправила два тепловізори… — Ольга підкреслює, що людина, яка знає, що таке горе, буде докладати максимум зусиль до того, щоб інші такого горя не пережили.

Пріоритет — машинам

Волонтерка розповідає, що зараз в покупках перевагу віддає машинам, які дуже потрібні військовим. 22 авто: пікапи, позашляховики, буси, куплені волонтеркою, працюють на фронті. Зараз відкритий збір на 23-ю автівку.

— Іноді в мене питають, чому я купляю такі дорогі машини, наприклад, не за три, а за п’ять тисяч доларів. Відповідаю завжди, тому що для мене найважливіше — це збереження життя. Машини мають допомагати хлопцям, а не бути головним болем. Є машини, які працюють понад рік. Наприклад, швидка, яка з передової вивозить хлопців більше як рік й рятує їм життя… Ми також купляємо мавіки, старлінки, генератори… — розповідає Ольга.

Власна «тероборона»

Поки ми розмовляємо, поруч крутиться маленька собачка.

— Це Тера — собака з історією. Якось приїхав Костянтин Федчун, з яким ми постійно на передову їздимо, та подав мені цуценятко малесеньке, яке тільки оченята відкрило. Він каже, що знайшов її в руїнах та вирішив, що мені потрібна своя тероборона. Тож її звати Тероборона, а скорочено Тера, — сміється жінка.

Вона також розповідає історію годинника, частина якого висить на стіні, а механізм — на книжній шафі:

— Цей годинник містичний. Дуже хотілося мені мати безкаркасний годинник. Я купила його, прикріпила на стіну — він мені приносив естетичне задоволення. Й раптом відвалився механізм й одна поділка. Це було 23 лютого 2022 року. Механізм не розбився, бо впав на коробки, які стояли поруч. Я збиралася його приклеїти, але наступного ранку почалося повномасштабне вторгнення. Цей годинник так і залишився, але не тому, що руки не доходять відремонтувати, а тому, що це — знак. Знак початку лихоліття (російською — безвременья — ред). 24 лютого 2022 року час зупинився. Він знов піде після Перемоги….

Про квітучу країну

— Ми всі хочемо, щоб Україна була квітучою й економічно розвиненою державою. Але я чітко знаю, що не побачу цю сильну країну. Через вік. Але її побачить моя донька й онуки. Тому все, що я роблю, я роблю, щоб моя донька та онуки жили в гарній країні. Й поки в мене є сили, я буду працювати, — зазначила пані Ольга.

 

Якщо маєте хоч найменшу можливість — донатьте, наближайте нашу Перемогу!
✅Для гривень:
Картка ПриватБанку:
5457 0822 9077 8567, Назарова Ольга.
✅Для валюти:
🪙SWIFT (долари, євро) (реквізити надам в приват; на час воєнного стану — безвідсоткові перекази)
🪙PayPal: olga2542@gmail.com
або будь-яка система міжнародних переказів, Nazarova Olha.
✅Посилання на банку
💳Номер картки банки
5375 4112 1278 2168
Автор: Мирослава Українська Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:

«Донати від людей надходять різні: від 2 до 100 тисяч гривень», — волонтерка Ольга Назарова

9.01.2024, 08:25 Переглядів: 2 208

Ми поспілкувалися з Ольгою Дмитрівною та розпитали про її шлях волонтера, складнощі, з якими стикається та про те, якою бачить країну після Перемоги


Ольга Назарова — колишній викладач Кременчуцького педагогічного коледжу. У 2014 році вона змінила своє життя й з педагогіки перейшла в когорту волонтерів. Відтоді жінка постійно збирає все, чого потребують військові, та відвозить на передову. Свою квартиру вона перетворила на склад. Тут живе, тут працює.

Жінка каже, що ніколи не думала, що буде займатися волонтерством. Для неї все почалося з Майдану.

— Пам’ятаю всі ті події, як зараз. Я постійно дивилася телевізор. Напевно, зовсім не спала: стрими, новини, комп’ютер. Дуже хвилювалася. А після того, як побили студентів, мені зателефонувала моя подруга й запитала, як я ставлюся до всього, що відбувається, та чи не маю бажання поїхати на майдан. Я відповіла, що, звісно, хочу! Ми закупили величезні пакети з продуктами й 3 грудня вже були на майдані, — розповідає Ольга.

У неї зараз співоча українська мова, але раніше жінка, як більшість кременчужан, розмовляла російською

— Я відразу перейшла на українську після фрази путіна: «росія там, де говорять на русском». Для мене це було принципово, — каже вона.

Перші кроки

З початком АТО син її подруги пішов добровольцем, й вони удвох почали допомагати хлопцю, але поруч були інші військові 92-ї бригади, які теж потребували допомоги.

— Вони тоді були в гумових тапках, а форма розлазилася під руками. На той час в них нічого не було, тому ми возили все: й макарони, й крупи, й речі. Потім випадково познайомилися з хлопцями з 93-ї бригади. Вони тільки чули слово волонтер, але ніколи не бачили їх. Потім були хлопці з розвідки 14-та бригада, які стояли в Мар’їнці. Я розпитала, що їм потрібно, й повезла. Я ніколи не їздила на штаби, ми завжди їхали в окопи й там передавали все з рук в руки, — розповідає пані Ольга.

Вона каже, що тоді, у 2014 році збори проходили досить легко. Все необхідне приносили сусіди, допомагали школи. Військові ліцеїсти та їх батьки знали, що Ольга волонтерить, та самі привозили продукти. У квартирі всі кімнати були заставлені коробками. Вільний простір — стежки до балкону та на кухню.

— У 2014 та 2015 ми возили продукти, теплі речі — все було потрібно. З 16 року продукти відвозили лише в Правий сектор, а інші військові вже були повністю всім забезпечені, — розповідає жінка.

Якось вони приїхали в Мар’їнку й дізналися, що один з хлопців загинув — його не встигли довезти до лікарні.

— Він був поранений, але поки чекали із Курахового швидку, військовий загинув. Я розумію, що його можна було врятувати, й ціною життя стала відсутня машина… Ми з водієм їхали назад, я все в голові прокручувала, й кажу: «Якби ж я могла купити машину… Але ж ми не якийсь великий фонд, нам це не під силу…» А водій мені відповідає: «А ви пробували?». Саме тоді я вирішила спробувати.

За два тижні волонтери пригнали в Мар’їнку Фольксваген Т4.

Тисячу доларів Ольга назбирала, кинувши клич, ще тисячу надав кременчуцький підприємець.

— Саме тоді я зрозуміла, що волонтер може купувати машини. З того часу ми купували швидкі, позашляховики. Я тоді не рахувала, скільки їх було — дуже багато, — каже пані Ольга.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, роботи у волонтерів додалося. Хлопці, які були з АТО й демобілізувалися, після 24 лютого знов пішли на війну.

Тепер вони були по всьому фронту. Всі зверталися, всім Ольга хотіла допомогти.

— Ми дуже багато всього купували. Іноді я не спала по кілька днів, на це не було часу. Постійно в Інтернеті: збори грошей, закупки, відправка… Але з часом купувати стали менше. Не тому, що потреб стало менше, а тому, що хлопців стало менше. На початку війни моїх підопічних було понад два десятки, а зараз залишилося лише три… Я й досі не можу повірити, що їх немає. Мені досі здається, що вони там, що й досі воюють…

Донати: від двох до 100 тисяч грн

З 2022 року Ольга Назарова почала фіксувати всі зібрані гроші й закупівлі. На цей час через її волонтерські карти пройшло 5 млн 519 тис. 834 грн!

— Отак тільки сказати, коли немає серед донаторів заводів, підприємств, а донатять прості люди. Це колосальна сума!

Звісно ж, на початку війни грошей надходило дуже багато, а зараз, на жаль, люди видохлися, вигоріли. Бо допомагають одні й ті самі. Є постійні донати: то 135, то 187 грн з однієї карти надходить. Я так розумію, що це пенсіонер залишки пенсії перекидає на волонтерку щомісяця… Якось був донат всього 2 грн.

Є надходження, від людей, які втратили своїх синів або чоловіків в АТО й цій війні. Люди, які втратили найдорожче, все одно намагаються допомогти.

Нещодавно трапився випадок, про який волонтерка розповіла окремо. Зателефонувала жінка й каже, що хоче перерахувати 100 тисяч грн.

Вона — колишня дружина кременчужанина Олександра Гоптара. Вони з донькою живуть в Ірпені, були там в окупації, та вирішили 100 тисяч, які отримали після загибелі Олександра, задонатити.

— «Нам є що їсти, є де жити, а хлопцям потрібніше. Ви збираєте на машину, й ми хочемо перерахувати», — скала вона. Я відразу зраділа — це ж половина суми на позашляховик, на який збираємо, але потім подумала, що буде краще, якщо ця допомога піде на той підрозділ, де воював Олександр. Я дізналася, де він служив, дізналася, що їм потрібно. Вже купила й відправила два тепловізори… — Ольга підкреслює, що людина, яка знає, що таке горе, буде докладати максимум зусиль до того, щоб інші такого горя не пережили.

Пріоритет — машинам

Волонтерка розповідає, що зараз в покупках перевагу віддає машинам, які дуже потрібні військовим. 22 авто: пікапи, позашляховики, буси, куплені волонтеркою, працюють на фронті. Зараз відкритий збір на 23-ю автівку.

— Іноді в мене питають, чому я купляю такі дорогі машини, наприклад, не за три, а за п’ять тисяч доларів. Відповідаю завжди, тому що для мене найважливіше — це збереження життя. Машини мають допомагати хлопцям, а не бути головним болем. Є машини, які працюють понад рік. Наприклад, швидка, яка з передової вивозить хлопців більше як рік й рятує їм життя… Ми також купляємо мавіки, старлінки, генератори… — розповідає Ольга.

Власна «тероборона»

Поки ми розмовляємо, поруч крутиться маленька собачка.

— Це Тера — собака з історією. Якось приїхав Костянтин Федчун, з яким ми постійно на передову їздимо, та подав мені цуценятко малесеньке, яке тільки оченята відкрило. Він каже, що знайшов її в руїнах та вирішив, що мені потрібна своя тероборона. Тож її звати Тероборона, а скорочено Тера, — сміється жінка.

Вона також розповідає історію годинника, частина якого висить на стіні, а механізм — на книжній шафі:

— Цей годинник містичний. Дуже хотілося мені мати безкаркасний годинник. Я купила його, прикріпила на стіну — він мені приносив естетичне задоволення. Й раптом відвалився механізм й одна поділка. Це було 23 лютого 2022 року. Механізм не розбився, бо впав на коробки, які стояли поруч. Я збиралася його приклеїти, але наступного ранку почалося повномасштабне вторгнення. Цей годинник так і залишився, але не тому, що руки не доходять відремонтувати, а тому, що це — знак. Знак початку лихоліття (російською — безвременья — ред). 24 лютого 2022 року час зупинився. Він знов піде після Перемоги….

Про квітучу країну

— Ми всі хочемо, щоб Україна була квітучою й економічно розвиненою державою. Але я чітко знаю, що не побачу цю сильну країну. Через вік. Але її побачить моя донька й онуки. Тому все, що я роблю, я роблю, щоб моя донька та онуки жили в гарній країні. Й поки в мене є сили, я буду працювати, — зазначила пані Ольга.

 

Якщо маєте хоч найменшу можливість — донатьте, наближайте нашу Перемогу!
✅Для гривень:
Картка ПриватБанку:
5457 0822 9077 8567, Назарова Ольга.
✅Для валюти:
🪙SWIFT (долари, євро) (реквізити надам в приват; на час воєнного стану — безвідсоткові перекази)
🪙PayPal: olga2542@gmail.com
або будь-яка система міжнародних переказів, Nazarova Olha.
✅Посилання на банку
💳Номер картки банки
5375 4112 1278 2168
Автор: Мирослава Українська Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх