Ми поспілкувалися з Ольгою Дмитрівною та розпитали про її шлях волонтера, складнощі, з якими стикається та про те, якою бачить країну після Перемоги
Ольга Назарова — колишній викладач Кременчуцького педагогічного коледжу. У 2014 році вона змінила своє життя й з педагогіки перейшла в когорту волонтерів. Відтоді жінка постійно збирає все, чого потребують військові, та відвозить на передову. Свою квартиру вона перетворила на склад. Тут живе, тут працює.
Жінка каже, що ніколи не думала, що буде займатися волонтерством. Для неї все почалося з Майдану.
У неї зараз співоча українська мова, але раніше жінка, як більшість кременчужан, розмовляла російською
З початком АТО син її подруги пішов добровольцем, й вони удвох почали допомагати хлопцю, але поруч були інші військові 92-ї бригади, які теж потребували допомоги.
Вона каже, що тоді, у 2014 році збори проходили досить легко. Все необхідне приносили сусіди, допомагали школи. Військові ліцеїсти та їх батьки знали, що Ольга волонтерить, та самі привозили продукти. У квартирі всі кімнати були заставлені коробками. Вільний простір — стежки до балкону та на кухню.
Якось вони приїхали в Мар’їнку й дізналися, що один з хлопців загинув — його не встигли довезти до лікарні.
За два тижні волонтери пригнали в Мар’їнку Фольксваген Т4.
Тисячу доларів Ольга назбирала, кинувши клич, ще тисячу надав кременчуцький підприємець.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, роботи у волонтерів додалося. Хлопці, які були з АТО й демобілізувалися, після 24 лютого знов пішли на війну.
Тепер вони були по всьому фронту. Всі зверталися, всім Ольга хотіла допомогти.
З 2022 року Ольга Назарова почала фіксувати всі зібрані гроші й закупівлі. На цей час через її волонтерські карти пройшло 5 млн 519 тис. 834 грн!
— Отак тільки сказати, коли немає серед донаторів заводів, підприємств, а донатять прості люди. Це колосальна сума!
Звісно ж, на початку війни грошей надходило дуже багато, а зараз, на жаль, люди видохлися, вигоріли. Бо допомагають одні й ті самі. Є постійні донати: то 135, то 187 грн з однієї карти надходить. Я так розумію, що це пенсіонер залишки пенсії перекидає на волонтерку щомісяця… Якось був донат всього 2 грн.
Є надходження, від людей, які втратили своїх синів або чоловіків в АТО й цій війні. Люди, які втратили найдорожче, все одно намагаються допомогти.
Нещодавно трапився випадок, про який волонтерка розповіла окремо. Зателефонувала жінка й каже, що хоче перерахувати 100 тисяч грн.
Вона — колишня дружина кременчужанина Олександра Гоптара. Вони з донькою живуть в Ірпені, були там в окупації, та вирішили 100 тисяч, які отримали після загибелі Олександра, задонатити.
Волонтерка розповідає, що зараз в покупках перевагу віддає машинам, які дуже потрібні військовим. 22 авто: пікапи, позашляховики, буси, куплені волонтеркою, працюють на фронті. Зараз відкритий збір на 23-ю автівку.
Поки ми розмовляємо, поруч крутиться маленька собачка.
Вона також розповідає історію годинника, частина якого висить на стіні, а механізм — на книжній шафі:
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.
Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!
Ми поспілкувалися з Ольгою Дмитрівною та розпитали про її шлях волонтера, складнощі, з якими стикається та про те, якою бачить країну після Перемоги
Ольга Назарова — колишній викладач Кременчуцького педагогічного коледжу. У 2014 році вона змінила своє життя й з педагогіки перейшла в когорту волонтерів. Відтоді жінка постійно збирає все, чого потребують військові, та відвозить на передову. Свою квартиру вона перетворила на склад. Тут живе, тут працює.
Жінка каже, що ніколи не думала, що буде займатися волонтерством. Для неї все почалося з Майдану.
У неї зараз співоча українська мова, але раніше жінка, як більшість кременчужан, розмовляла російською
З початком АТО син її подруги пішов добровольцем, й вони удвох почали допомагати хлопцю, але поруч були інші військові 92-ї бригади, які теж потребували допомоги.
Вона каже, що тоді, у 2014 році збори проходили досить легко. Все необхідне приносили сусіди, допомагали школи. Військові ліцеїсти та їх батьки знали, що Ольга волонтерить, та самі привозили продукти. У квартирі всі кімнати були заставлені коробками. Вільний простір — стежки до балкону та на кухню.
Якось вони приїхали в Мар’їнку й дізналися, що один з хлопців загинув — його не встигли довезти до лікарні.
За два тижні волонтери пригнали в Мар’їнку Фольксваген Т4.
Тисячу доларів Ольга назбирала, кинувши клич, ще тисячу надав кременчуцький підприємець.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, роботи у волонтерів додалося. Хлопці, які були з АТО й демобілізувалися, після 24 лютого знов пішли на війну.
Тепер вони були по всьому фронту. Всі зверталися, всім Ольга хотіла допомогти.
З 2022 року Ольга Назарова почала фіксувати всі зібрані гроші й закупівлі. На цей час через її волонтерські карти пройшло 5 млн 519 тис. 834 грн!
— Отак тільки сказати, коли немає серед донаторів заводів, підприємств, а донатять прості люди. Це колосальна сума!
Звісно ж, на початку війни грошей надходило дуже багато, а зараз, на жаль, люди видохлися, вигоріли. Бо допомагають одні й ті самі. Є постійні донати: то 135, то 187 грн з однієї карти надходить. Я так розумію, що це пенсіонер залишки пенсії перекидає на волонтерку щомісяця… Якось був донат всього 2 грн.
Є надходження, від людей, які втратили своїх синів або чоловіків в АТО й цій війні. Люди, які втратили найдорожче, все одно намагаються допомогти.
Нещодавно трапився випадок, про який волонтерка розповіла окремо. Зателефонувала жінка й каже, що хоче перерахувати 100 тисяч грн.
Вона — колишня дружина кременчужанина Олександра Гоптара. Вони з донькою живуть в Ірпені, були там в окупації, та вирішили 100 тисяч, які отримали після загибелі Олександра, задонатити.
Волонтерка розповідає, що зараз в покупках перевагу віддає машинам, які дуже потрібні військовим. 22 авто: пікапи, позашляховики, буси, куплені волонтеркою, працюють на фронті. Зараз відкритий збір на 23-ю автівку.
Поки ми розмовляємо, поруч крутиться маленька собачка.
Вона також розповідає історію годинника, частина якого висить на стіні, а механізм — на книжній шафі:
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.