$120 тисяч за лікування грижі або скільки коштує американська медицина: досвід кременчужанки

Медицина в Україні, і медицина у країнах ЄС, з якою познайомились багато тих, хто побував у Європі після початку війни, значно відрізняється від американської. Про медичні рахунки в США складають легенди: кременчужани, що з початком війни переїхали за океан після війни, поділились своєю історією, у скільки  обходиться лікування.

«Більшість банкрутств — через медичні рахунки»

— Як сказала нам страховий агент, витрати на медичне лікування у США — це друга стаття розходів після купівлі будинку. І більшість банкрутств у США відбувається саме через медичні рахунки… Люди беруть кредити на операції, стоматологію тощо, які потім довго виплачують. Медицина та медичне страхування в США — це практично приватний бізнес. Державні програми підтримки є, але вони далеко не для всіх. Ціни на медпослуги — це космос, аби мати змогу звернутись до лікаря, потрібно купувати страхування, інакше просто не потягнеш ті рахунки. Але як «новачки», ми практично не могли отримати для літньої людини адекватне медичне лікування, навіть коли батько отримав грін-карту та став резидентом країни. Аби отримати «американський соціал» у медицині, потрібно прожити у США 5 років та бути молодше 19 років і старше за 65. Тож новоприбулі не можуть цим скористатися. Потрібно купувати приватну страховку самостійно на так званому маркетплейсі. Для літніх людей страхування коштує рази в три дорожче, ніж для молодих. Найдешевше, що було для нас на маркеті влітку — під 800 доларів на місяць. І це не все. Потрібно доплачувати кожного разу за всі звернення до лікарні (за МРТ доплата може бути понад $800). Це було непідйомно: для розуміння зарплати в регіоні десь $3000-5000 в місяць.

Лікування грижі хребта разом з «підготовкою» — понад $120 тисяч

Нам зробили дві операції — одна мікро, коли оперують через «проколи», інша — з розтином. Вартість — $46 тис. та $55 тис. Плюс аналізи та обстеження, що передували операції, коштували понад $15-25 тисяч. Тож загалом рахунки за лікування міжхребцевої грижі хребта вийшли не менше $130 тис. доларів.В Україні це б теж не було даром, але не стільки. Для порівняння, вартість великого двоповерхового будинку в нашому районі — $300-400 тис.

Ціни на медпослуги без страхування:

Операція № 2 з видалення грижі на хребті — $55 тис. З них:

• Операційні послуги — $28 тис.
• Ліки — $10 тис.
• Анестезія під час операції — $5500
• Перебування у палаті (1,5 доби) $2100 (при першій операції — $3 тис. за добу)
• Послуги моніторингу — $3000
• Післяопераційна фізіотерапія (2 види протягом 2 днів) – $4000

Вартість візитів до лікарів (без страхування)

• $300-400 доларів — вартість візиту до профільного фахівця — (з страхуванням це може бути $10-40). Був фахівець, який хотів депозит в $1000: спочатку гроші, і лише потім назвуть час візиту, на який можна чекати кілька місяців. До цього світила ми просто не пішли.
• $130 прийом у фізіотерапевта (показував як рухатись).

Плюси американського лікування

— Лікарні схожі на готелі, з шикарними холами, декораціями — дорого-багато. Наше містечко невелике. Це як Нова Галещина за 40 хвилин від мегаполісу. Але у цій «американській Галещині» шпиталі як палаци — навіть у Європі розмах набагато менший. Клініки, лікарні заповнені сучасним обладнанням. Рентген не один на всю лікарню — їх дуже багато, тож велетенська черга розсмоктується доволі швидко. Медичні рукавички, які у нас економлять, та інші розхідні матеріали тут взагалі не рахують. Є одноразовий одяг для процедур.

— Після операції у тебе індивідуальна палата розміром з однокімнатну хрущовку. Вона нашпигована обладнанням, ліжко можна регулювати, є телевізор, фен, косметичні принади, навіть спальне місце для родича, який лишається разом з пацієнтом. На поверсі безкоштовні кава/чай, у холодильнику повно снеків. Пацієнту безкоштовно пропонують меню на вибір.

— Ми ще ніколи не бачили стільки уваги в лікарні. З 7.00 до 13.00 до нас зайшли з 20 разів: щось спитати, виміряти, принести меню, зробити зарядку тощо. Жодної спокійної хвилини. Дівчата з фізіотерапії детально розпитували про умови життя пацієнта, чи є вдома сходи, стілець у душі, відразу почали показувати вправи. Всі були дуже ввічливі, доброзичливі та усміхнені. Медсестра навіть каву принесла в палату, щоб зробити нам щось приємне. А через місяць з лікарні прислали поздоровлення з Новим роком з підписом персоналу — ми вас пам’ятаємо, одужуйте.

— Є «віртуальний» перекладач — за потреби привозять екран, по якому зв’язують з людиною, що перекладає з англійської на твою мову. Дуже зручно, бо трапляються специфічні медичні терміни та скорочення.

— Коли нас виписували, дали з собою перев’язувальний матеріал, аби ми вдома самостійно зробили перев’язку. У разі проблем можна зателефонувати на залишений номер, запитати пораду, надіслати фото у разі проблеми.

Мінуси

• Це все супер, але надто дорого. Боїшся звернутися за меддопомогою. Якби не допомога шпиталю, з якою нам просто пощастило, самостійно ми б не змогли сплатити за лікування. Так, у кого є страхування не платять повну вартість, але все одно буде доплата і вона буде відчутна. Бо не всі медичні плани покривають стаціонар, а також там є певні обов’язкові виплати. 
• На стаціонарі довго не тримають. Через день нас виписали, хоча було ранувато знімати дренаж, бо ще був суттєвий  кровотік. Через це вдома спина перетворилася на спину Франкенштейна. Прийом у лікаря через два тижні після операції, до цього догляд вдома самостійний. Але урахуванням  вартості стаціонару пацієнти самі раді виписатися швидше: з наших чеків видно, що  доба-півтори у палаті — $2000-3000,  Це половина середньої зарплатні у регіоні. Навіть зі страхуванням буде суттєва доплата.
• Є якийсь стереотип що всі лікарі тут «зірки» з неба хапають, а медицина найкраща. Щодо обладнання воно і дійсно вражає, так само як і приміщення. В медзакладах працівники (принаймні, 90%) набагато привітніші. Але як і усюди, гарного спеціаліста потрібно знайти. Ми витратили 2 тис. доларів та кілька місяців на візити та спінальні уколи в одного фахівця, але краще не стало. Коли звернулись до іншого доктора, почули, що попередній лікар взагалі не розумів, що він робить. Нам призначили інше лікування, а далі операцію. Вона, на щастя, пройшла добре. Єдиний нюанс — зашивав, мабуть, асистент лікаря. Бо шов зробили дуже корявий — у нашій родині є хірург зі стажем понад 40 років, який шокований: давно такого не бачив.
• Важко оцінити, у скільки обійдеться лікування. Бо якусь частину покриває страхова (скільки завжди питання), але якісь аналізи чи дослідження вони можуть і не покрити. Дізнаєшся, коли отримаєш рахунок у поштовій скрині.
• Страхування диктує протоколи лікування — якщо з чимось не згоден, страхова може не покрити альтернативне лікування. Як приклад — санування гланд, а не їхнє видалення.
• З комунікаціями у приватних клініках все набагато гірше. Не так розвинені електронні сервіси, месенджери як у нас. Телефонні дзвінки займають дуже багато часу, можна хвилин 20 і більше висіти на телефоні, поки з тобою поговорять. А якось жіночка в реєстратурі відверто нахамила — не чекаєш у приватній клініці, де візит обійдеться у $300, ставлення як у радянському магазині.
• Прийомів інколи чекати довго. До ревматолога запис був за 4 місяці наперед. Також нас попередили, що до нового нейрохірурга потрібно записатися за два місяці. Після першого візиту вже прийматимуть швидше. Загалом, кількість лікарів, яких випускають місцеві виші, доволі обмежена. Навчання дуже дороге, але й зарплати у лікаря високі. Фахівців не так багато на кількість населення, і до них великий потік.
• Пацієнт майже не отримує результати досліджень на руки. Всі рентгени, кардіограми напряму йшли до лікаря, що призначив процедуру. Ми рідко отримували дані — лікарі та клініки пересилають їх між собою. Воно наче б має покращити взаємодію, але не завжди було зручно. Якось тиждень телефонували в обидві клініки: в одній кажуть, що послали всі дані, в іншій — що вони нічого не отримали тож не можуть призначити нам консультацію з лікарем. Такий собі футбол, через який затягується лікування. І заминки були не один раз.

Електронні рецепти: як це працює в США

• Без рецепта лікаря неможливо придбати нічого, окрім знеболювального на кшталт Ібупрофену, який продається навіть супермаркетах. В Україні теж до цього йдуть, хоча, на щастя, ще не дійшли. Знеболювальні взагалі тут взагалі у топі, бо не завжди є можливість потрапити вчасно до фахівця, аби розв'язати проблему. Аби отримати щось краще за Ібупрофен, потрібно йти до лікаря (у нашому випадку без страхування рахунок був  $300-350, за нормальною страховкою може бути й $10), аби тобі виписали рецепт. Рецепти електронні. В аптеці просто називаєш прізвище — у тебе немає на руках жодних папірців чи смс підтвердження в мобільному.
• Електронна система не ідеальна. Фармацевти мають побачити електронний рецепт в системі, але інколи буває, що доктор щось не так вніс в систему, і ти лишаєшся без ліків, доки аптека не зв’яжеться з лікарем. З нами таке траплялося. Якщо попереду вихідні, це твої проблеми. Виписують все в обмеженій кількості, тож мати ліки про запас не просто. У одній аптеці відмовили видати пігулки у тій кількості, яка була вказана у рецепті — видали лише половину, бо «ви не є клієнтом нашої аптеки й раніше у нас не купували, а тут таке сильне знеболювальне, що ми не можемо віддати все».
• Ліки лише у пігулках, жодних ампул на руки. Навіть не придбаєш шприців з голками. Бо уколи — ще лише в умовах шпиталю. Відповідно, вартість того уколу буде космос. У нашому випадку знеболювальні пігулки були малоефективні. Ми консультувались з фахівцями з України, через інтернет дістали рекомендовані ампули — майже $100 за ліки, які в Україні коштують $3. Це трохи допомогло, але проблему, звісно, не усунуло.
• Ліки, прописані американським лікарем, також частково покриваються страховою, але вони не безплатні. Пігулки «Диклофенаку» обходяться десь $20-30. При чому не у всіх аптеках можна взяти ліки за страховкою. Якось виникли проблеми з постачанням інсуліну у мережі аптек, де ми його купували. Потрібно було шукати, де його можна дістати, аби покривала страховка.

Немає роботи — немає медстрахування

•  Держмедстрахування, за яким тобі практично не потрібно платити за візити до лікарів, у них існує. Але головні умови — 5 років проживання в США, вік — молодше 19 та чи старше за 65 років. Тож для новоприбулих потрапити під цей «соціал» практично неможливо. Виняток з правила — серйозні захворювання, інвалідність. До речі, інвалідність отримати дуже важко,  пояснила страховий агент. І лише через два роки тебе візьмуть до програми держмедстрахування. Часто зустрічаєш дуже літніх людей, інколи навіть «на кисні», що продовжують працювати — чи через пенсію, чи через потребу у медстрахуванні.
• Медсистема розрахована на те, що люди працездатного віку — 19-65 років — працюють та отримують медичне страхування на своїй роботі. Бо працедавці, як правило, сплачують частину страхування, частину сплачуєш самостійно. І це страхування може поширюватися ще й на членів родини. Але не всі компанії пропонують страхування, і не всі компанії пропонують добре страхування. Тому при влаштуванні на роботу крім платні одразу дивляться, що покриватиме страховка і яка за неї доплата. Наприклад, знайома медсестра відмовилась від роботи з кращою оплатою через сина-діабетика. Бо хоча працює на менш оплачуваній та важкій роботі, там добре медпокриття для її дитини. Інша жіночка поскаржилась, що на роботі з невеликою платнею їй запропонували страхування 600 доларів на місяць. Це дуже дорого. Роботодавець інколи пропонує такі умови, аби працівники відмовились від запропонованого ним страхування, бо так він зменшить фінансове навантаження. Але якщо працівник відмовляється від страхування на роботі, йому доведеться купувати страхування самостійно, за повну вартість.
• Люди, які не мають страхування з роботи, купують його самостійно на так званому маркетплейсі. Плани різні, залежить від віку, але десь $500-600, якщо ти молода людина. І тут, якщо у тебе невеликий дохід — наприклад, ти приватний підприємець з невеликим доходом, тобі допоможе держава та сплатить за тебе частину коштів страховій (так звана obama care). Аби держава тобі допомогла, твій мінімальний дохід на рік має бути $15 тис. Якщо він менший — держдопомога не світить, плати по повній чи отримуй страхування через когось з родичів. Ідея у тому, що ти маєш бути платником податків, аби претендувати на якісь «плюшки». З мінімальним доходом $15 тис. страхування в місяць може коштувати від 0 доларів. Але при зверненні до лікарів все одно є доплата — це $10-20, а за дослідження, МРТ тощо може бути значно дорожче. 
• Можливість оформити таку держдопомогу, аби медстрахування не залишило тебе «без трусів», настає лише з листопада по 15 січня. Не встиг — купуй страхування за повну вартість.
• Зі страхуванням ти не можеш піти до будь-якого фахівця. Спочатку треба вивчити, з якими лікарями на твоєму районі працює обрана страхова. Це не зручно, бо, наприклад, ми не зможемо за обраним страхуванням звернутись до хірурга, що робив операцію, а без страхування вартість візиту — $350.
• Страхування працює лише у твоєму штаті. Колись в іншій області України я отримала травму і  мене безкоштовно прооперували. Як буде тут — велике питання. Треба одразу розуміти, куди можна їхати зі своїм страхуванням, і воно діятиме лише в невідкладних випадках. Дівчині без медстрахування, якій стало погано на роботі, виставили рахунок у $6500 за кілька годин перебування у так званій emergency room.

Стоматологія: дешевше просто не жувати 

Страхування не покриває перевірку зору, окуляри та стоматологію — це все потрібно купувати окремо. При чому навіть за наявності страхування покриття не дуже велике. Приклад:

• Видалення нерва, пломбування каналу без страхування — $700. Зі страхуванням — $500.
• Коронка на зуби зі страхуванням — $800, без — під $2000.
• Пломба — $250-450 без страхування.
• Видалення зуба — $200.

Важко зрозуміти порядок цін: не всі клініки згодні телефоном назвати діапазон цін на встановлення пломби. Пропонують спочатку прийти до клініки, сплатити 70 доларів за огляд. Тоді скажуть вартість ремонту пломби й запишуть на інший день на лікування. А різниця в цінах у різних клініках може бути суттєва.

Зі страхуванням теж є нюанси: воно діє лише у конкретній клініці. Ми придбали стоматстрахування для батька, якому потрібно було видалити зуб. Доктор оглянув, направив спочатку на аналіз крові, а далі відмовився від роботи. Послав видаляти зуб до спеціалізованого шпиталю, бо боявся кровотечі (якої врешті решт не було). Бігали не менш як місяць. Тобто, за страхування заплатили, але в тій клініці обслуговуватись за страховкою не змогли. Запису до свого стоматолога треба чекати — нам призначали через півтора місяця, родичу — через місяць.

$300 за огляд котика

Перш ніж завести домашню тварину, треба оцінити свої фінансові можливості. Бо звернення до ветеринара може обійтись у місячну зарплату.

У кішки пішла піна, діти злякалися та відвезли до ветлікарні. Тварині стало краще ще на півдорозі, і коли її привезли до лікарів, все було гаразд. Але вже віддали на огляд, чекали три години — до речі, запрошують чекати до окремої кімнати. За три години вийшла лікар, повідомила, що з кішкою все гаразд, що то було, вони точно не знають.

Рахунок — $330. З них активоване вугілля — $40, засіб від блювання — $50, $160 — огляд, $35 — послуги медсестри. І це нічого не робили: якби тварину залишили на ніч у лікарні, знадобились дослідження, рахунок легко міг би бути у $2-4 тис.