Топ новина, Кременчук, Фотоколекція, Воїни світла, Війна

Приклад для покоління, що підростає: у Кременчуці відкрили меморіальну дошку загиблому сержанту Сергію Мельничуку

13.03.2024, 15:43 Переглядів: 14 380

Родина загиблого воїна встановила дошку власним коштом

13 березня у Кременчуці відкрили меморіальну дошку загиблому військовому, сержанту Сергію Мельничуку. Відтепер вона розміщуватиметься на будинку на вулиці Сергія Мельничука, 9, де чоловік мешкав разом з родиною.

— Ця ідея виникла у нас з моєю мамою, ми вважаємо, що батько поклав життя не тільки за нашу сім’ю, але й за свою державу. Тому ми вирішили зробити на честь нього таку згадку. Ми зібрали підписи сусідів, багато людей були «за», щоб встановити цю дошку на будинку, — розповів син Сергія Мельничука Богдан.

— Ми встановлювали дошку власним коштом, але за згодою мешканців будинку, бо у нас ОСББ. Більшість людей, які знаходяться зараз в Україні, дали згоду. Я вважаю, що всі хлопці та дівчата, яких уже з нами немає, заслуговують на шану, пам’ять, повагу. Це наша майбутня історія, — каже дружина загиблого військового Інна.

Син Сергія Мельничука Богдан вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою, зараз навчається на першому курсі.

— Після того, як це сталося з батьком (я був у Польщі з мамою, він нас відправив), я не зміг там більше залишатися і сказав: «Я повертаюся у Кременчук, йду до військового ліцею!» Хоч тато й не хотів, щоб я туди йшов, але я вважаю, що зробив правильний вибір! Тому ні про що не шкодую, — пояснює хлопець.

Сергій Мельничук народився 11 листопада 1977 року у селі Єрки Черкаської області, а згодом з родиною переїхав у Горішні Плавні. Там він навчався у школі, з 15 років активно займався вільною боротьбою. У 1993 році вступив у політехнічний технікум у Горішніх Плавнях, у 1997-1998 роках служив в армії у місті Десна. А після армії працював на ГЗК. З серпня 2015 по квітень 2018 років був мобілізований до ЗСУ та воював в АТО.

З початку повномасштабної війни був командиром групи швидкого реагування «ГРОМ» при Кременчуцькому Районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, мав позивний «Бугор». Сержант Сергій Мельничук загинув 23 жовтня 2022 року біля села Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час обстрілу, не доживши до 45-річчя.

«Бугор» видвинувся на позиції проти росіян: Кременчук попрощався з воїном Сергієм Мельничуком

Родинам трьох загиблих воїнів з Кременчуччини вручили їх нагороди — ордени «За мужність»

Заступник начальника Кременчуцького РТЦК та СП майор Руслан Близнюк сказав, що особисто знав Сергія Мельничука — військовий завжди залишався вірним присязі. Він – приклад для покоління, що підростає.

Директор Кременчуцького ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою Валерій Марченко звернувся до присутніх:

— Меморіальна дошка нагадуватиме усім про героїчний вчинок сержанта Мельничука, а пам’ять про нього завжди залишиться у серцях жителів цього будинку, цієї вулиці та нашої громади. Найкращим його продовженням став син Богдан, який попри складний час та усі упередження, рік тому вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою й у майбутньому мріє стати військовим, тим самим продовжуючи справу батька.

Сусідка Валентина поділилася історією, яку розповів їй Сергій Мельничук, коли останній раз приїздив додому у відпустку. Після того не пройшло й місяця, як військовий загинув.

У селі Донецької області, де Сергій ніс службу, був магазинчик, у якому працювала колаборантка. Коли до неї приходили українські військові, вона намагалася «підсунути» їм зіпсовані продукти. Коли відповідні служби довідалися про цю жіночку, її забрали, магазин лишився відкритим. Хлопці, які служили під командуванням сержанта Мельничука, забрали звідти усі продукти та роздали місцевим мешканцям у селі, яким не було чого їсти.

За словами Сергія Мельничука, деякі місцеві на Донбасі до них ставилися добре, а деякі — ні. Казав, якби від місцевих було більше підтримки, українським військовим було би набагато легше.

— Коли він останнього разу приїхав, ми питали у нього: «Сергію, ти назовсім чи у відпустку?» А він каже: «Назовсім — то тільки у цинковій труні». У нього було таке відчуття, — згадує Валентина. — Я хочу подякувати Сергію від всього будинку за те, що він захищав наше сьогодення, що до нас не дійшла ця війна у такому ракурсі, як вона зараз на передовій, де хлопці мерзнуть у цю пору, голодні… Я трошки волонтерю, я це знаю. Дякую усім хлопцям, хто загинув на цій проклятій війні, це ж наш генофонд України. І вклоняюсь до землі тим, хто зараз на фронті захищає наших дітей і онуків.

Син Сергія Богдан Мельничук продекламував вірш, присвячений батькові.

Вже цвітуть сади,
Тополі пахнуть та горить кульбаба,
А ти на нас вже дивишся згори,
І рай земний тебе уже не вабить.
Знаєш, тату, вишні на врожай
Так рано вбрались у розкішні шати,
Великдень скоро і морозам край,
Ще щось важливе мусив я сказати…
Ти знаєш, тату, все у нас гаразд,
Здорові, ситі, чому гнівити бога?
Але так хочеться хоч раз,
Аби твоя нога ступила до порогу…

Після того, як меморіальну дошку освятив священник, присутні почали нести та класти на столик з фотографією та нагородами Сергія Мельничука квіти. Дехто плакав та вклонявся, віддаючи шану загиблому бійцю.

Нагадаємо, що син загиблого воїна Мельничука став переможцем конкурсу на отримання стипендії Героя України.

Автор: Катерина Турубара

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.