Приклад для покоління, що підростає: у Кременчуці відкрили меморіальну дошку загиблому сержанту Сергію Мельничуку

13 березня у Кременчуці відкрили меморіальну дошку загиблому військовому, сержанту Сергію Мельничуку. Відтепер вона розміщуватиметься на будинку на вулиці Сергія Мельничука, 9, де чоловік мешкав разом з родиною.

Син Сергія Мельничука Богдан вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою, зараз навчається на першому курсі.

Сергій Мельничук народився 11 листопада 1977 року у селі Єрки Черкаської області, а згодом з родиною переїхав у Горішні Плавні. Там він навчався у школі, з 15 років активно займався вільною боротьбою. У 1993 році вступив у політехнічний технікум у Горішніх Плавнях, у 1997-1998 роках служив в армії у місті Десна. А після армії працював на ГЗК. З серпня 2015 по квітень 2018 років був мобілізований до ЗСУ та воював в АТО.

З початку повномасштабної війни був командиром групи швидкого реагування «ГРОМ» при Кременчуцькому Районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, мав позивний «Бугор». Сержант Сергій Мельничук загинув 23 жовтня 2022 року біля села Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час обстрілу, не доживши до 45-річчя.

Заступник начальника Кременчуцького РТЦК та СП майор Руслан Близнюк сказав, що особисто знав Сергія Мельничука — військовий завжди залишався вірним присязі. Він – приклад для покоління, що підростає.

Директор Кременчуцького ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою Валерій Марченко звернувся до присутніх:

Сусідка Валентина поділилася історією, яку розповів їй Сергій Мельничук, коли останній раз приїздив додому у відпустку. Після того не пройшло й місяця, як військовий загинув.

У селі Донецької області, де Сергій ніс службу, був магазинчик, у якому працювала колаборантка. Коли до неї приходили українські військові, вона намагалася «підсунути» їм зіпсовані продукти. Коли відповідні служби довідалися про цю жіночку, її забрали, магазин лишився відкритим. Хлопці, які служили під командуванням сержанта Мельничука, забрали звідти усі продукти та роздали місцевим мешканцям у селі, яким не було чого їсти.

За словами Сергія Мельничука, деякі місцеві на Донбасі до них ставилися добре, а деякі — ні. Казав, якби від місцевих було більше підтримки, українським військовим було би набагато легше.

Син Сергія Богдан Мельничук продекламував вірш, присвячений батькові.

Вже цвітуть сади,
Тополі пахнуть та горить кульбаба,
А ти на нас вже дивишся згори,
І рай земний тебе уже не вабить.
Знаєш, тату, вишні на врожай
Так рано вбрались у розкішні шати,
Великдень скоро і морозам край,
Ще щось важливе мусив я сказати…
Ти знаєш, тату, все у нас гаразд,
Здорові, ситі, чому гнівити бога?
Але так хочеться хоч раз,
Аби твоя нога ступила до порогу…

Після того, як меморіальну дошку освятив священник, присутні почали нести та класти на столик з фотографією та нагородами Сергія Мельничука квіти. Дехто плакав та вклонявся, віддаючи шану загиблому бійцю.