Топ новина, Кременчук, Культура, Інтерв'ю, Відео, Інтерв'ю

«Це історія мільйонів дітей, які були вимушені покинути свій дім», — авторка книг для дітей Юлія Олефір

27.03.2024, 10:29 Переглядів: 2 966

Як історія порятунку від війни з розстріляного Харкова стала ретроспективою пережитого мільйонами дітей, які були вимушені покинути дім. Фармацевт за освітою Юлія Олефір нині будує життя зі своєю родиною у Кременчуці. Жінка написала першу книгу для дітей, у якій через казкових героїв розповіла про загарбників, порятунок та повернення додому

Юлія Олефір народилася у Кременчуці, навчалася у Піщанській школі. Втім, справжнім домом на вісім свідомих передвоєнних років для жінки став Харків. Юлія розповідає, саме у Харкові вона вийшла заміж та народила двох дітей. Як і для багатьох українських родин, для родини Юлії все змінилося 24 лютого 2022 року.

— Війна почалася для нас прямо за нашими вікнами. У Харкові наш дім знаходиться на Салтівці. Ми прокинулися від того, що почули вибухи. Тоді старший син запитав, що це. Ми збрехали дитині, що це феєрверки. Ми відразу стрибнули в машину і на два роки покинули Харків, — розповідає Юлія.

Жінка з двома синами та чоловіком спочатку виїхала до Кременчука, потім до Львова, згодом, Юлія з дітьми перетнула кордон та на місяць оселилася у Литві. Юлія розповідає, на кордоні до кінця не розуміла, на скільки прощається з чоловіком. Саме у Литві Юлія вперше почала писати історію про ураган та родину єнотів, яка від нього втікала.

— На момент початку повномасштабного вторгнення старшому сину було 4 роки, молодшому — лише рік. Ми виїхали до Литви, там мене випадково моя знайома попросила для IT-компанії написати історію. Історію саме для дітей, пов’язану з війною. З цієї історії, згодом, з’явилася книга, — каже Юлія.

Героїв книги про «Пригоди єнотів-бешкетників» вигадала одразу, говорить авторка. Малі сини Юлії стали прототипами єнотів Морсика та Лютика.

— Мого старшого сина звати Мирон, я його лагідно називаю «Мирусик». Лютик, бо мій молодший син народився у лютому. Моїм бета-читачем був старший син. Я щовечора читала йому нову історію, і він запитував, що далі було з єнотиками. Я розуміла, що мені ось так потрібно пояснити сину, чому ми поїхали, чому тато не зміг поїхати з нами, а залишився в України, чому, коли син повернеться у Харків, він побачить зруйновані будинки. Я не можу від нього приховувати правду, але її потрібно правильно донести. Саме тому я вигадала історію про щасливих братиків-єнотиків до казкового лісу яких приходить страшний ураган, — говорить жінка.

Це те, з чим зараз стикається багато українських дітей, стверджує Юлія. Тому ця книга має успіх — її купують за кордон та в Україні. Трохи менше ніж за рік вдалося продати понад 4 тисяч примірників.

— Я просто написала рукопис і розіслала у видавництва. «Чорні вівці» стали єдиним видавництвом, яке повірило у мій рукопис. Ця книга увійшла до рекомендації МОЗ, як книга для покращення ментального здоров’я дітей під час війни. НУШ на своєму сайті також рекомендувала книгу, — каже авторка.

Діти усе розуміють, переконана Юлія. Втім, вони потребують зовсім інших слів та пояснень.

— Діти, це не маленькі дорослі, не можна дорослу пігулку переламати навпіл, так мені говорили у фармацевтичному навчальному закладі. І дійсно, діти сприймають інформацію інакше. Після прочитання книги діти запитують: «мамо, а тобі не здається, що у цій книзі події схожі на ті, які відбуваються в Україні, — говорить Юлія.

У книзі Юлії Олефір є історія про повернення додому. Історія не вигадана, розповідає письменниця. І, хоча дім змінився, втім, він залишився справжнім як у книзі, так і у реальному житті.

— За два роки я була у Харкові двічі. Зараз таке «щастя», але нам пощастило, і наше житло у Харкові ціле. На нашому районі були сильні прильоти, але наш будинок не постраждав. Я боялася, що у мене будуть такі «флешбеки», що я не захочу зайти у квартиру, але я помилилася. Щойно я відкрила двері квартири, я зрозуміла, як добре вдома. Як мені хочеться додому. В книзі я пишу про те, що дім єнотів вцілів, але казковий ліс дуже змінився — зруйновано дитячий майданчик, будинки, — говорить Юлія Олефір.

Головний меседж книги у тому, що добро завжди перемагає, переконує письменниця.

— Я дійсно в це вірю. Хоча, прокидаєшся зранку, читаєш новини та думаєш, що справедливості немає. Але віри втрачати не можна. Ми зобов’язані вірити у нашу перемогу, в те, що Україна як казковий ліс, знову відродиться, — каже Юлія.

Зупинятися авторка дитячих історій не збирається. Кілька книг у різних видавництвах України чекають на свій першодрук.

Нагадаємо, раніше «Кременчуцький Телеграф» писав про 17-річну учениця ліцею № 4 Софію Самборську, яка написала та видала власну книгу «На іншому боці».

Автор: Роксолана Жукова Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.