У ветеранів Кременчука більше немає помічника — проєкт Мінветеранів поставлений на паузу

«Кременчуцький Телеграф» у березні писав про те, що Кременчук став першим і поки єдиним містом на Полтавщині, яке запровадило інститут помічника ветерана. З початком повномасштабної російсько-української війни чисельність ветеранів значно зросла й буде збільшуватися. За оцінкою Міністерства у справах ветеранів України, після перемоги в Україні статус ветерана війни та членів їх сімей матимуть близько 4 мільйонів громадян. Відповідно до чисельності населення Кременчука можна прогнозувати, що в нашому місті проживатиме близько 20 тисяч ветеранів війни та членів їхніх родин. Усі вони вже зараз потребують особливої уваги та турботи.

Саме для цього Мінветеранів започаткувало новий сервіс для ветеранів війни та членів їхніх сімей. У складі територіальних громад запроваджується інститут помічника ветерана. Влітку минулого року цей пілотний проєкт стартував у 4-х регіонах, а восени до них доєдналася Полтавська область. У 2024 році проєкт має охопити всю Україну і, за планами Мінветеранів, комфортні умови для переходу від військової служби до цивільного життя ветеранам мають забезпечувати 15 тисяч помічників ветеранів.

У Полтаві перші дев’ять помічників ветеранів отримали сертифікати про навчання

Проте, поки що ці плани залишаються на папері. Принаймні на Полтавщині. Єдиного помічника ветерана, який пройшов навчання та з 1-го січня працював у Кременчуці, Максима Лаврика вчора, 23 квітня, звільнили за власним бажанням.

Що пояснюють в мерії

Директор департаменту соціального захисту населення Марина Доценко розповіла редакції, що пілотний проєкт, який фінансувався з держбюджету, закінчився 31 грудня.

Вона пояснила, що зараз у Кременчуці, як і у всіх інших громадах Полтавщини, очікують на постанову уряду щодо продовження проєкту Мінветеранів, яка визначить новий порядок та, можливо, спростить умови для прийняття на роботу помічників ветеранів.

Відповідаючи на питання щодо причини звільнення Максима Лаврика, який у грудні пройшов місячне навчання, за 4 місяці напрацював певний досвід цієї роботи та відповідає усім вимогам Мінветеранів, вона відповіла, що знає лише про те, що той звільнився «за власним бажанням».

Що розповів Максим Лаврик

Єдиному на Полтавщині помічнику ветеранів, який у складі 81-ї аеромобільної бригади ДШВ брав участь у бойових діях під час повномасштабної російсько-української війни та внаслідок контузії отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни, Максиму Лаврику ми зателефонували за кілька хвилин після отримання наказу про звільнення. Він погодився розповісти «Кременчуцькому Телеграфу», що стало причиною такого рішення, зазначивши, що їх було декілька.

За його словами, його призначили на посаду помічника ветерана, а не керівника сервісного офісу. Хоча рахувався у терцентрі, де-факто працював при відділі по роботі з ветеранами департаменту соцзахисту населення.

Він згадав, що під час працевлаштування в бухгалтерії департаменту йому пояснили, що через те, що кошти на реалізацію проєкту від Мінветеранів поки не надходять, обіцяні 16 000 грн зарплати йому платити не будуть, але 12 000 грн він отримуватиме.

Стіл у куточку та робота зі смартфона

Новопризначеному помічнику ветеранів для роботи виділили окремий стіл у загальному кабінеті відділу по роботі з ветеранами. Не надто зручно для роботи з такою складною категорією людей, як ветерани війни, але це було не найгірше. Оформлення документів потребувало оргтехніки, а її Максиму Лаврику не надали.

За словами Максима, він знав, що є урядова програма, яка надає можливість працедавцю облаштувати робоче місце для особи з інвалідністю коштом держбюджету. Потрібно було лише оформити необхідні документи, та через центр зайнятості можна було отримати до 50 тисяч гривень, яких цілком вистачило б для закупівлі необхідної для його роботи оргтехніки.

Він додав, що працювати зі смартфону було неможливо, а ветерани почали приходити і їм треба було допомагати. Потрібен був ноутбук та принтер.

А чи потрібно це громаді?

За словами Максима Лаврика, його бентежило те, що такі ж як він помічники ветеранів у Вінниці мали не тільки гідну зарплату та умови праці, а й усю необхідну оргтехніку та повну підтримку.

Через три місяці після працевлаштування Максим Лаврик вирішив з’ясувати перспективи своєї роботи, зокрема, щодо рівня заробітної плати. Йому пояснили, що пілотний проєкт Мінветеранів закрився торік, а новий ще не затверджений, але є інформація, що посадовий оклад помічника ветерана буде розраховуватися по 6-му тарифному розряду, тобто меншому, ніж той, по якому йому нараховують зараз (12-й тарифний розряд).

Остання крапля

Останньою краплею для єдиного на Полтавщині помічника ветерана стали вимоги керівництва щодо залучення осіб з інвалідністю внаслідок війни на зустріч з міським головою щодо розвитку адаптивних видів спорту.

Його це обурило, бо він вважає, що завдання помічника ветерана надавати допомогу побратимам, а не водити їх строєм на зустрічі з керівниками міста.

«Кременчуцький Телеграф» звернувся за коментарем з цього приводу до начальника відділу по роботі з ветеранами департаменту соціального захисту населення Наталії Марченко. Вона пояснила, що Максим Лаврик лише працював в їх приміщенні, але за штатом перебував в територіальному центрі соціального обслуговування Автозаводського району.

Багаторічна директорка терцентру соцобслуговування Автозаводського району Лариса Дзюба наприкінці березня звільнилася з роботи. Заступниця директорки Лідія Білаш, яка зараз очолює установу, сказала, що знає про три причини звільнення з роботи Максима Лаврика. По-перше, це низька зарплата, по-друге, що його, нібито, примушували робити не те що є в його посадових обов’язках, та власне бажання. 

Кому та які послуги має надавати помічник ветерана

За проєктом Мінветеранів, завданням помічника ветерана є надання допомоги ветеранам війни в адаптуванні до мирного життя після звільнення з військової служби, а також в отримані передбачених законодавством і місцевими програмами гарантій та пільг. Він має консультувати з питань соціального захисту та реабілітації, працевлаштування та навчання, допомагати ветеранам в оформленні документів та реалізації їхніх прав.

За допомогою до помічника ветерана можуть звертатися учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи, звільненні з військової служби, які ще не встигли отримати відповідний статус, члени їх сімей, а також члени сімей загиблих захисників України.

Помічник ветерана — це окрема оплачувана посада у територіальній громаді на додаток до тих відділів у справах ветеранів, які створені в управліннях та департаментах соцзахисту. На цю посаду призначають людину, яка проходить ретельний відбір, відповідає певним вимогам, пройшла навчання та є або сама ветераном, або членом сім’ї ветерана війни. Тобто, помічник ветерана працює за принципом «рівний з рівним».

Нагадаємо, що пільги та виплати ветеранам війни не надаються автоматично після отримання статусу — їх потрібно оформити. Для цього ветеранам потрібно звернутися до органів Пенсійного фонду України, щоб подати дві заяви — про внесення особи до ЄДАРП (Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги) та про встановлення пільги. Ці заяви можна подати до будь-якого сервісного центру ПФУ, або надіслати їх поштою. Подати заяви можна також через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, або через застосунок Дія (за наявності Дія. Підпис).

Для тих, у кого виникають питання з цього приводу та, кому потрібна допомога в оформленні документів, саме і створили інституцію помічника ветерана.

Інформацію про пільги, на які мають право особи з інвалідністю внаслідок війни та члени сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни та Захисника чи Захисниці України можна подивитися на сайті Мінветеранів.