«Найважче — працювати без відпочинку», — фельдшер евакуаційної бригади розповів про будні на передовій

У гучному вирі військових дій, де кожен день народжує нові виклики та небезпеки, особливе місце займають медики. Армійські фельдшери щоденно ризикують власним життям, щоб врятувати інші. Вони — перша допомога на передовій, перший промінь надії для поранених у бурхливому морі війни.

Не зважаючи на виснажливу роботу й небезпеку, яка не полишає їх ні на мить, евакуаційні фельдшери залишаються витривалими й відданими своїй справі

Про будні на передовій, щоденну роботу, труднощі й надії «Кременчуцькому Телеграфу» розповів Дмитро Чукарьов, фельдшер евакуаційної бригади, яка входить до складу 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України.

З навчального полігону — в Бахмут

34-річний Дмитро — кременчужанин. Він закінчив Кременчуцький медичний фаховий коледж за спеціальністю «Фельдшер», й протягом трьох років працював за фахом. Згодом змінив професійну діяльність та пішов на нафтопереробний завод. Там працював, коли почалася війна.

Але навчання це — корисний досвід й практика, а реальність — це 24-годинна робота в умовах постійної небезпеки.

Своє бойове хрещення чоловік пройшов у Бахмуті. Саме туди після навчального полігону потрапив Дмитро з побратимами.

Восьмий місяць без відпочинку

Після місячного перебування у Бахмуті певний час було відновлення, й згодом медик знов повернувся на передову.

Зараз восьмий місяць поспіль він виконує свої обов’язки без відпочинку, й каже, що з кожним днем з цим все важче справлятися.

Не тільки фізична, але й психологічна втома дає про себе знати.

Але ну заміни, ні поповнення поки немає, й всі розуміють, що на передовій кожні руки, які вміють надавати меддопомогу, на вагу золота, тому й тримаються.

Це розуміє й противник, тому намагається ліквідувати медпрацівників.

Дмитро каже, що у росіян забагато розвідувальних дронів й ховатися від них стає дедалі складніше.

Про допомогу волонтерів

Фельдшер розповідає про різні випадки з евакуації поранених, про гостру потребу в машинах швидкої допомоги, про ліки, яких не дістає.

«Мрію про зустріч з родиною й про Перемогу»

Дмитро Чукарьов підкреслює, що за його практику в нього не було втрат — всіх поранених завжди довозив живими до стабілізаційного пункту — цим він особливо пишається.

На питання, чи пішов би зараз на війну, якби був вибір, відповів, не замислюючись, «так». Він пишається своєю роботою. Вважає, що чоловіки повинні захищати свою землю, але підкреслює, що всім потрібен відпочинок й це обов’язкова умова для якісного виконання обов’язків.

Також чоловік дав поради тим, хто тільки збирається на виконання бойових завдань.

На питання, про що мріє фельдшер евакуаційної бригади, відповів: «Про зустріч з родиною — дуже сумую. Про Перемогу — хочеться, щоб українська земля й народ були вільними. Про спокійний сон у теплому, м’якому ліжку без звуків вибухів — це справжня розкіш для чоловіка, який довгий час дивиться в очі смерті».

Нагадаємо, у 2022 році «Кременчуцький Телеграф» поговорив із 33-річним хірургом з Кременчука, який рятує життя українських воїнів на фронті.

Також 23-річна Анастасія Кіндра, військовослужбовця 145-го батальйону 116 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ, розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» про те, як рятує життя біля лінії фронту.

А нещодавно «Кременчуцький Телеграф» розповів історію 23-річної медикині, яка пішла на фронт працювати фельдшеркою.