«Показуха заради показухи, виснажливі тренування й пуста юшка на обід», — новобранець розповів про будні в навчальному центрі ЗСУ
Перебування в навчальному центрі ЗСУ — справжня школа життя й виживання
Часто чую розмови про те, що добровольців в Україні не залишилося. Це неправда. Знаю багато людей, які обрали для себе службу в рядах ЗСУ. Ні десять років тому й навіть не два з половиною, коли почалося повномасштабне вторгнення, а ось зараз, коли мобілізація залишається темою номер один. Тільки в моєму оточенні таких понад десять. Замало, але вони є.
В більшості це хлопці й дівчата, віком до 30 років. Всі вони пішли в рекрутингові центри, щоб мати можливість обирати, де служити. Всі попали саме туди, куди планували.
«Рекрутинг працює. Шкода, що мало хто в нього вірить, і на то є свої, об’єктивні причини», — поділився зі мною новобранець Остап (ім'я змінене), який щойно закінчив підготовку в одному з навчальних центрів ЗСУ.
Ми поспілкувалися багато про що й на моє прохання розповісти по первинну підготовку й поділитися першими враженнями від армії, лише посміхнувся: «Дивись, щоб моя розповідь не мала зворотного ефекту для тих, хто готовий йти до лав ЗСУ, бо особливо нема чим хвалитися, а ось проблем навпаки — забагато».
Важливе рішення про мобілізацію
Остап з Донеччини. Рідне місто окуповане з 2014 року. Всі ці роки він живе на Харківщині, а рідні досі там, в окупації. До повномасштабного вторгнення Остап раз на рік приїжджав у гості.
З 2022 року він жодного разу не був вдома. Можливості не було па й бажання також, каже хлопець.
 |
— Рідні там, а ти вирішив йти у ЗСУ. Що сприяло рішенню? — запитала в нього. Каже, що думку про це давно виношував в голові, але весь час щось стримувало. Як тільки виповнилося 27 років (мобілізаційний вік), почав діяти. |
«Бригада не менш за рекрутера зацікавлена в якісних кадрах»
День пішов на бюрократичні питання.
Остап каже, що поїхав в місто базування бригади й там оформлював всі папери й отримував відношення: «Система далека від досконалості, тому для впевненості в тому, що попаду, куди треба, поїхав на базу бригади. Там через місцевий рекрутинговий центр оформився, пройшов комісію — мене майже за руку водили всюди й допомагали. Бригада не менш за рекрутера зацікавлена в тому, щоб все вийшло, як треба. Бо вони теж собі підбирають кадри на певні спеціальності й хочуть мати впевненість, що там будуть працювати люди, яких вони знайшли».
Ще день — на розв'язання організаційних питань й поїздку в навчальний центр.
Перші дні в навчальному центрі
— Перші шість днів після приїзду ми просто чекали. Не було вільних інструкторів, тому всі 150 новобранців розселилися по п’ятьох палатках й цілими днями «шарилися» територією.
Занять не було. Знайомилися один з одним. Побут намагалися наладити — це єдине корисне, що робили.
Перші дні були досить важкими. З усіх, хто приїхав в навчальний центр, лише чотири пішли добровольцями, всіх інших або з роботи мобілізували, або на вулиці вручили повістку. Тому й настрій був відповідним. Всі напружені, агресивні, до того ж відсутність умов, байдикування — все в купі складалося в важку атмосферу.
В нашому наметі з 30 чоловік майже половина — «сидільці». У одного за плечима 15 років тюрми. Ще один виглядав, як дряхлий дід — я дуже здивувався, що йому ще й 50 нема. Думав, може хворіє, виявилося — пиячить. Тож компанія ще та була… Але при цьому в нашому наметі було тихо, майже без сварок, тоді як в інших — скандали, крики, бійки. Ми на фоні інших дуже дружними були — ділилися всім, допомагали один одному.
Дня через чотири найпохмуріші чоловіки почали посміхатися й жартувати — думаю, прийшло усвідомлення, що треба якось миритися з новими реаліями й приймати їх, бо змінити все одно нічого не можна. Після цього, здається, їм самим стало легше й загальний психологічний настрій змінився.
До речі, про побут перших днів… В наметах стояли буржуйки — біля них грілися. В мене був кип’ятильник, ним гріли чай. Дуже допоміг, коли було холодно. В списку, який давали для підготовки в НЦ, водонагрівача не було, тому всім рекомендую не тільки в список дивитися, а й розпитувати тих, хто може дати корисні поради. Також з необхідного, що прийшлося у пригоді, патрон із лампочкою, подовжувач — телефон заряджати, прищіпки й мотузка — одяг після прання сушити.
Остап каже, що форму, два комплекти, видали одразу.
Виснажливі будні
На сьомий день перебування в навчальному центрі прийшла команда перебазовуватися на нове місце, ближче до полігону. Там вже були інші умови.
На восьмий день перебування в навчальному центрі приймали присягу.
Після прийняття присяги почалися щоденні виснажливі будні. Підйом о п’ятій, шикування, сніданок, заняття з перебіжками від 10 км в повному обмундируванні.
«До підбору інструкторів треба підходити ретельніше»
Одна з серйозних проблем, яку зазначає Остап, — це сама система й недостатня кількість вмотивованих інструкторів.
— Їх в центри направляють по залишковому принципу. Багато інструкторів — це учасники бойових дій, після поранення, які не можуть ніяк оформити статус ветерана. В нього три хребці переламані, грижі, він папери не може оформити через бюрократію й дурості ВЛК, а його примушують навчати когось. Людині до себе справи нема, яке бажання навчати інших буде? Хтось сам невмотивований. Я навіть чув від інструктора: «Все одно всіх уб’ють…» А хтось просто не вміє вчити — не дано людині…
Хоча є професіонали своєї справи, в нас один такий був. Він і навчав добре, і налаштовував, і психологічно підтримував, і поради корисні давав. Якби всі інструктори так ставилися до справи своєї, новобранці набагато більше б знали й вміли після навчання. Вважаю, що до підбору інструкторів треба підходити ретельніше — толку буде набагато більше.
Хлопець також відмічає, що в армії багато показухи заради показухи.
Остап ще багато розповідав: про тренування на витримку, про триденний похід й марш-кидок в 50 км, про тих, хто не витримував й самовільно залишав частину…
Остап каже, що за час перебування в навчальному центрі (трохи більше як місяць) навчився стріляти, хоча раніше зброю в руках не тримав.
Відпрацював витримку — він і раніше займався спортом, але тут натренувався в умовах, наближених до реальних. Зізнається, навіть йому, молодому здоровому хлопцю, було важко, не кажучи про тих, хто старші за віком або не мають здоров’я.
— Що було найнеприємнішим? Вважаю, відношення керівників й пострадянщина. Все інше можна перетерпіти, особливо знаючи, що це ненадовго. Я своїми очима побачив, що проблем в армії ще більше, ніж пишуть й розповідають, і всі вони потребують вирішення.
Але кажуть, що на службі такого бардака, як в навчальних центрах, немає… Що ж, подивимось…
З цікавого
З цікавого, про що ще питала:
- питна вода бутильована в будь-якій кількості;
- ліжка незручні, більш нагадують нари, але втома така, що радієш горизонтальному положенню;
- нормально помитися й попрати одяг немає можливості;
- у звільнення відпускають по п’ять людей при умові, що в роті немає «зальотів» — колективна відповідальність;
- посилки можна отримувати — за 100 грн привезуть з нової пошти;
- на території багато собак — дорослих й малих, всі товстенькі, котів немає;
- зв’язок є, але поганий — краще з собою брати картки різних операторів;
- зарплату платять з першого дня, але велика частина просаджує гроші в онлайн-казино — це справжня біда.
Раніше кременчужанка розповідала нам про виклики, з якими стикаються військовослужбовиці на фронті, один з них — сходити у туалет.
Також про те, чи виконує Кременчуцький РТЦК план з мобілізації та чи є зараз добровольці, розповів нам начальник Кременчуцького районного ТЦК та СП Мирослав Волков.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
- 22:00Безкоштовний тренінг у Кременчуці: Психологічна підтримка та адаптація людей з інвалідністю
- 21:01Робота у Кременчуці: Кременчуцький Телеграф шукає журналіста/ку для роботи в етері
- 20:12Завтра на Полтавщині усю добу діятимуть графіки погодинного знеструмлення
- 20:02Як вберегтися у спеку: поради водіям від правоохоронців
- 19:03Боєць бригади Полтавської тероборони отримав звання Героя України
- 18:44На Полтавщині судитимуть колишнього директора товариства, який накопав піску на 105 млн грн
- 18:01Де у середу у Кременчуці протягом дня вимикатимуть світло: перелік адрес
- 17:23Світовий банк вніс Україну до списку країн з доходами вищими за середні
- 16:56Реорганізація лікарні «Придніпровська» та фінансування НСЗУ: що розповіли у службі
- 16:25Схилившись на коліно, Кременчуччина попрощалася з воїном Олександром Клименком, який пройшов пекло боїв
- Скільки днів можна проходити ВЛК та який статус отримають обмежено придатні — речник Полтавського ОТЦК (113 563)
- Ракетні обстріли Полтавщини, мобілізація та страйки у Кременчуці: головне за тиждень (31 677)
- Кому можуть вручити повістку до закінчення строку оновлення облікових даних — Полтавський ОТЦК (29 822)
- «Прочесали 100 гектарів» — поліція й громадськість шукали зниклого Сергія Шамрая (27 255)
- Укренерго зменшило об'єм знеструмлень: вимикатимуть одну чергу (22 634)
- Кунжут і насіння льону: звичайні насіння захищають від важких хвороб (18 971)
- У Полтаві пролунали вибухи, але влучань на території області не було (18 645)
- «Показуха заради показухи, виснажливі тренування й пуста юшка на обід», — новобранець розповів про будні в навчальному центрі ЗСУ (17 092)
- «Ми вимагаємо дати нам можливість працювати, як і раніше»: медики кременчуцької «швидкої» виступають проти реорганізації виїзних бригад (16 169)
- Лише цим 6 категоріям українців не потрібно оновлювати військово-облікові дані до 16 липня (15 628)
- НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:
