«Якщо людина знає, що за неї борються, це дає сили жити» — голоси тих, хто знає про жахи російського полону

26.06.2024, 10:34 Переглядів: 1 069

Щонеділі кременчужани виходять на акцію, щоб нагадати про тих, хто знаходиться в полоні, зазнає тортур й катувань

Міжнародний день на підтримку жертв катувань щорічно відзначається 26 червня. Цей день установлено Генеральною Асамблеєю ООН для викорінювання катувань. Однак тортури продовжуються попри їхню давню безумовну заборону.

Для нашої країни, яка десять років знаходиться в стані війни з Росією, ця тема надзвичайно актуальна. Адже з кожним роком кількість тих, хто зазнає тортур й катувань в російських в’язницях, тільки збільшується. Мова не тільки про військових, але про цивільних осіб, загальну кількість яких точно назвати ніхто не може.

Президент України Володимир Зеленський в одному зі звернень наголосив: «На сьогодні ніхто не може сказати точно, скільки наших громадян дітей і дорослих, воїнів і цивільних — утримують у російському полоні, у російській депортації, у таборах, скільки наших там у тюрмах цієї держави-терориста. Але кожен із нас може й повинен говорити абсолютно точно й конкретно: ми маємо робити максимум, щоб повернути всіх цих людей додому, в Україну».

Забуття страшніше за смерть

Про те, наскільки важливо діяти, а також давати знати людині, що за неї борються, що вона не пішла у забуття, неодноразово у своїх інтерв’ю повторює Людмила Гусейнова, звільнена цивільна заручниця, нині правозахисниця, яка опікується долею цивільних полонених.

«Якщо людина знає, що за нею борються, це надихає та дає сили вижити», наголошує пані Людмила.

 В неї за плечима два місяці перебування в катівні «Ізоляція» й три роки СІЗО в окупованому Донецьку, куди жінка потрапила у 2019 році за свою проукраїнську позицію. Її обміняли у 2022 році. З того часу Людмила бореться за звільнення усіх жінок, яких російська влада затримала за їхню позицію, і особливо за тих, які досі залишаються в тому СІЗО, з якого вийшла сама Людмила.

Умови утримання в російських катівнях жахливі. Тому на всіх можливих майданчиках я розповідаю історії полонених, звертаюся по допомогу, закликаю світ допомогти у звільнені. Я переконана, що саме розголос допомагає витягати з російської неволі незаконно затриманих цивільних, каже пані Людмила.

З промовами вона виступала в ООН, в Гаазі, на різних міжнародних конференціях.

Завдяки розголосу вдалося витягти кількох жінок, але багато жінок та чоловіків все ще перебувають в катівнях.

Тож важливо про них говорити, доносити цю інформацію до всього світу, розповідати про те, що там незаконно отримують людей роками без будь-якого слідства. Людина сидить у камері, начебто про неї забули. Тому коли ми починаємо про це говорити, це має вплив.
Нещодавно Людмила Гусейнова мала слово на конференції з репродуктивного насильства у Гаазі. Вона знов звернула увагу учасників на тортури, катування, нелюдські випробування українських цивільних і військових у російському полоні.
В промові наголосила, що росіяни цілеспрямовано обмежують доступ полонених жінок до засобів гігієни, до можливості прийняти душ й отримати медичну допомогу. Люди перебувають під наглядом 24 години на добу, не мають можливості спати і їсти, проходять через побиття, нелюдські випробування.
Також пані Людмила наголошувала на злочинах росіян проти українських чоловіків як цивільних, так і військових.
Про нелюдські умови утримання, катування й тортури, про те, що доводиться переживати українським громадянам у полоні, яскраво свідчать фотознімки українських фотографів Костянтина і Влади Ліберових, опубліковані після крайнього обміну полоненими.
Критична втрата ваги, іноді до 50 кг, загальний стан чоловіків й незламна воля, про яку вони постійно повторювали, глибоко вразили громадськість.

 

Частина цих знімків побувала на Саміті миру ще одна спроба привернути увагу світу до полонених українців.

«Ніколи знов? Але це відбувається прямо зараз»

Про те, що мовчати не можна, також наголошує активістка з Павлиша, Світлана Павлова, яка постійно бере участь в акціях на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.

 Такі акції проводяться в нашому місті щонеділі з 3 листопада 2023 року. На них збираються до 20 мешканців міста. Жінка підкреслює, що потрібно більше уваги, тому що проблема з полоненими потребує ширшого розголосу. 

Це саме менше, що ми можемо зробити для людей, які кожного дня зазнають тортур й катувань. Тут на місцях ми привертаємо увагу населення, нагадуємо про те, що в країні йде війна, що поруч знаходяться люди, які переживають страшний біль від втрати близьких, або від того, що не знають про долю своїх чоловіків, синів, батьків. Цими акціями ми нагадуємо про військовополонених, які знаходяться в страшних умовах, про те, що не можна забувати про їх долі, каже жінка.

Вона підкреслює, що саме завдяки участі громадськості, з «Азовсталі» колись вдалося вивести військових.

Так, вони перебувають у полоні, але вони живі! каже Світлана.
Її син, який довгий час перебував в полоні, зараз засуджений до 22 років ув’язнення й знаходиться в російській тюрмі десь у глибокому Сибірі. З ним немає ніякого зв’язку й ніякої можливості щось дізнатися про його долю теж немає.
Таких історій багато. До них ми теж привертаємо увагу, й не тільки на місцевому рівні. Ми постійно звертаємось в Офіс Президента, в Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, до організації Червоний хрест. Ми хочемо, щоб представники влади говорили не тільки про полонених, але й звертали увагу на суди, на вироки, не забували про вже засуджених хлопців.

В рамках адвокаційного туру «Врятуйте українських військовополонених», з яким також тримає зв’язок Світлана, протягом останнього місяця провели ряд заходів в Польщі, у Швейцарії. 

Минулого тижня родини військовополонених та зниклих безвісти оборонців України вийшли на мирну акцію «Ніколи знов? Але це відбувається прямо зараз» у польському місті Освенцим. Там українська делегація зустрілася із журналістами та представниками місцевої влади. Колишній полонений Ілля Ільяшенко, який також брав участь в акції, розповів про жахи пережиті в російському полоні. Інші представники делегації донесли важливість боротьби за свободу українців. Вважаю це дуже важливим кроком. Нам потрібно постійно нагадувати світові про злочини росіян, про тих, хто в полоні та про засуджених полонених, каже пані Світлана.

Вона запрошує всіх небайдужих долучатися до акцій, які проходять у Кременчуці. Також жінка підкреслює, що може поділитися досвідом, як і де шукати інформацію по полонених, куди звертатися тощо.

«Наші захисники в полоні вже третій рік»: у Горішніх Плавнях вперше пройшла акція «Не мовчи — полон вбиває!»

«Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню», записано в статті 28 Конституції України.

Тож тим, що ми не мовчимо й привертаємо увагу суспільства, влади та світу, ми теж боремося за права громадян, які й досі зазнають тортур й катувань.

Раніше «Кременчуцький ТелеграфЪ» розповідав історію Олександра Гонускова, якого обміняли після 700 днів полону.

Також ми писали про повернення з полону 75 захисників України та повернення тіл 212 полеглих оборонців й про те, що Україна повернула з полону 90 військовослужбовців — відбувся новий обмін


Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх