«Дай бог, щоб ця алея не продовжувалась…»: у Кременчуці відкрили Алею Пам’яті полеглим на російсько-українській війні захисникам

Сьогодні, у 899-ий день з початку повномасштабного вторгнення у Кременчуці відкрили Алею Пам’яті загиблим у російсько-українській війні захисникам. Портрети понад 200 військовослужбовцям увіковічнили на алеї у центрі міста, аби назавжди зберегти пам’ять про їхній подвиг.

Монтувати Алею Пам’яті почали ще наприкінці липня, проте дату її відкриття не розголошували, аби не наражати на небезпеку рідних полеглих бійців, які зберуться вшанувати пам’ять своїх захисників. Через це присутніх на заході було небагато — окрім запрошених, свідками події стали ще й випадкові перехожі.

Схилити голови перед портретами бійців прийшли представники міської влади, депутати, рідні та близькі загиблих.

На заваді урочистому відкриттю Алеї не стали ані похмура погода, ні дощ, ані повітряна тривога, яку оголосили за кілька хвилин до початку урочистого заходу.

Самі урочистості тривали недовго — присутні вшанували усіх загиблих хвилиною мовчання, оркестр виконав Гімн України, а потім відбулося урочисте проходження групи прапороносців «Коло пошани», яке виконали бійці однієї з військових частин Кременчука. Після кола пошани усі поклали квіти до портретів полеглих військових, аби віддати їм вічну шану та подякувати за скоєний подвиг.

На Алеї зображені загиблі захисники від самого початку російсько-української війни, 2014 року, коли вона вважалася ще антитетористичною операцією.

А наприкінці урочистостей поіменно згадали кожного полеглого героя — від тих, хто загинув ще 10 років тому і аж останнього бійця, з яким місто попрощалося учора…

«Хотілося б трохи краще…»

Ми поспілкувалися також із кількома жінками, які прийшли сьогодні на відкриття Алеї Пам’яті.

Першою з нами говорить пані Любов, мати загиблого льотчика Владислава Станкевича.

Жінка пригадує, її син пішов добровольцем на фронт ще у 2014 році, а у березні 2015-го підписав контракт. 

У полеглого Владислава Станкевича крім матері лишилися дружина і донька, які сьогодні не змогли прийти на відкриття Алеї.

Також ми поспілкувалися із пані Тетяною, матір’ю загиблого у бою за Маріуполь азовця Максима Кагала. Говорить, її син ще у 2015 році прийняв вмотивоване рішення і приєднався до лав Національної гвардії України — у бригаду «Азов». Максим загинув рівно за місяць від початку повномасштабного вторгнення — 25 березня 2022 року. Проте поховати його вдалося не відразу.

Пані Тетяна вважає відкриття цієї Алеї правильним рішенням.

Жінка впевнена — Перемога буде обов’язково. Адже наші воїни недаремно відділи свої життя. І після Перемоги і Кременчуцька громада, і всі інші громади мають пам’ятати, кому вони завдячують своїми життями.

До портрету свого загиблого чоловіка, Павла Омельченка, прийшла дружина Яніна разом із родиною та друзями. Говорить, боляче приходити у таке місце і бачити, скільки героїв полягли у боях за Україну.

Павло воював у 30-ій бригаді, загинув під Курдюмівкою — помер у госпіталі від тяжких поранень у жовтні 2022 року.

Зараз на Алеї Пам’яті встановлені не всі портрети загиблих захисників, роботи ще тривають. Але міська влада у найкоротший термін обіцяє їх завершити.

Також на кожному портреті героя розміщений qr-код, відсканувавши який кожен бажаючий зможе дізнатися про історію загиблого бійця.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким загиблих героїв та щиро дякує за відважний подвиг та захист України.