«Завжди всюди був першим»: Кременчук попрощався зі старшим лейтенантом поліції Романом Зеленським, який загинув на війні

24.08.2024, 13:31 Переглядів: 2 078

У Кременчуці у Романа залишились батьки, сестра, син та донька. Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття всім близьким загиблого

24 серпня у Кременчуці у Кременчуці провели в останню путь захисника України Романа Зеленського. Він був інспектором відділення тактичної підтримки патрульної поліції міста Києва та старшим лейтенантом поліції.

Роман долучився до лав патрульної поліції Києва у 2015 році. Пізніше він став частиною батальйону тактико-оперативного реагування, а згодом приєднався до відділення тактичної підтримки — TacTeam.

З початком повномасштабної війни Роман став на захист України. Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, а згодом у найгарячіших точках країни, захищаючи Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Харківську та Сумську області.

З листопада 2022 брав участь у бойових діях в складі зведеного загону на Лиманському та Бахмутському напрямках. А з літа 2023 року — на Запорізькому напрямку, в районі Оріхова. Під час бойових завдань у Запорізькій області Роман виявив і знищив три одиниці російської військової техніки, чим сприяв просуванню українських військ. За свої заслуги та героїзм був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих».

Влітку 2024 року стримував штурми російських військових у Часовому Яру, а у серпні був у стабілізаційних загонах у Курській області РФ.

Як розповів начальник відділу тактичної підтримки департаменту патрульної поліції з позивним «Тимоха», Роман був ототожненням справжнього чоловіка — чоловік з сильним внутрішнім стержнем, з чіткою державною позицією, самовідданий патріот своєї держави, який завжди відповідально ніс службу, намагався допомагати людям.

— З Романом познайомились ще у 2016 році, почали проходити спільну службу. Особисто в нього приймав ФІЗО, був його першим командиром. Він брав участь в обороні Києва, після Ірпеня перемістився на Харківське направлення, а восени 2022 року — на Схід, де виконував бойові завдання по безпілотним літальним засобам, займався розвідкою, скидами, знищував ворога. У 2023 році був переведений на Південне направлення, потім знову повернувся на схід, потім  на Сумське направлення. Він один із перших туди вступив, проявив бажання, бо володів такими чіткими лідерськими якостями, — розповів «Тимоха».

21 серпня під час стрілецького бою Роман Миколаївич отримав тяжкі поранення. Лікарі боролися за його життя, але 22 серпня його серце не витримало.

— Під час зачистки приміщення заходив першим, позаяк вів за собою групу. І, під час вогневого контакту з ворогом, зазнав тяжкого поранення в голову, впавши в таку сильну кому. До останнього моменту не було такої задачі, якої б він не міг виконати. Для мене, це приклад справжнього чоловіка, справжнього батька, — додав «Тимоха».

 

Провести Романа в останню путь зібралося багато людей — рідні, друзі, однокласники, колеги, побратими.

 

— Ми втратили справжнього воїна, справжнього чоловіка, справжнього друга, батька, сина. Він — приклад для своїх дітей. Мужній, відважний, самовідданий і легкий на підйом. Всі, хто з ним дружив або був поряд, можуть оцінити його лідерські якості. Його відданість побратимам, команді. Він міг дружити, він міг любити. Він був справжнім сином. Для нас це важка втрата і нічого не може її замінити. Слава героям! — сказав один із побратимів.
 
— Іншого такого не буде. Він був найкращим моїм другом, найкращим кумом. Завжди допомагав, навіть коли не просили. Вів за собою людей, всі йому довіряли. Він був прикладом для всіх наших побратимів. Ми тебе, дядько, ніколи не забудемо, твої діти — наші діти. Ти завжди в наших серцях. Хоч ми вбили тих ***, які забрали в нас Зелю, та легше не стало. Але ми будемо і далі продовжувати нашу роботу. Ми тебе дуже любимо. Слава Герою! — сказав друг загиблого.
 
— Він завжди любив отримувати від життя все. Не боявся нічого, завжди йшов вперед. Постійно працював, займався спортом. Я не знаю, коли він усе встигав, але він завжди був за будь-який «двіж». Тобто, він завжди перший. Перший, хто поїхав, вирвався на війну з самого початку. Ну, на жаль, і зараз перший, — поділився спогадом про загиблого заступник командира батальйону ТОР «Айріш».
Фото: Артем Коваленко

У Кременчуці у Романа залишились батьки, сестра, син, донька та дівчина. Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поряд з іншими українськими військовими.


Автор: Руслана Горгола Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх