«Особливо дуже жорстко поводяться з «азовцями», — мати захисника «Азовсталі» зі Світловодська, якого звільнили з полону

16.09.2024, 07:45 Переглядів: 1 441 Коментарів: 1

— Коли Ви вперше його побачили, що Ви відчули?

— Що я відчула? Це щастя. Це просто щастя, яке я давно вже не відчувала за довгі-довгі роки.

Мати воїна Вікторія Вороник чекала 26-річного сина Євгена з російського полону з травня 2022 року. Тоді військовий разом зі своїми побратимами-строковиками потрапив у неволю після виходу з «Азовсталі». Свого сина Вікторія побачила через понад 2 роки на День Незалежності України — 24 серпня 2024 року.

Азовсталь, 2022 рік
Азовсталь, 2022 рік
— Він потрапив у полон з «Азовсталі» в травні 2022 року. Був в Оленівці. Потім з Оленівки його перевели до Горлівської колонії. З Горлівської колонії вивезли, як хлопці повідомили, в цьому році на Донецьке СІЗО. Це вони припускали. Але ж так і відбулося. Так він і був в Донецькому СІЗО 8 місяців, — говорить жінка.

Після військового перевели у Кіровську колонію, а звідти вже звільнили. За весь час полону зв’язку між матір’ю і сином майже не було — «лише одне листування було завдяки волонтерам»

Умови утримання українських полонених були жорсткими, розповідає жінка.

Побиття. У Донецькому СІЗО дуже жорстко. Особливо жорстко поводяться з «азовцями». Під час допитів схиляють до співпраці. Майже всіх. Але хлопці стійкі, хлопці незламні, хлопці тримаються, — розповідає Вікторія. 

Мати захисника додає, що через умови в місцях утримання Євген має ряд проблем зі здоров’ям. Зокрема, схуд на понад 30 кг. 

— Психо-емоційний стан майже добрий. Позитивний настрій. Десь кістки перебиті, десь варикоз, десь були травми ніг, м’язів, — каже Вікторія. 

Перша зустріч Вікторії з Євгеном після полону
Перша зустріч Вікторії з Євгеном після полону

Жінка додає, що думки про родину та підтримка побратимів не дали зломитись Євгену у російському полоні. 

Після звільнення з неволі Євген зателефонував мамі з автобуса, не дочекавшись особистої зустрічі. 

— Мама, я дома, мене обміняли, я в Україні. Він подзвонив з автобуса. Це прекрасно, це щастя, дійсно. Бажаю всім дочекатися рідних якнайшвидше, — говорить Вікторія. 

На сьогодні жінка продовжує брати участь в акціях на підтримку українських полонених, які організовують у Кременчуці. 

Нагадаємо, в Україні є декілька державних органів та представництв міжнародних організацій, які займаються розшуком військовополонених та людей, що зникли безвісти під час війни.



Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 1

1 327
16 вересня 2024 08:18

Дай Боже всім якшвидче дочекатмся своїх рідних!


10 0

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх