Один палець й незламний дух: історія хлопця з інвалідністю, який підкорив онлайн-світ (доповнено)

18.09.2024, 09:34 Переглядів: 3 222

Олег Сергачов має важку інвалідність з дитинства, але не здається й щоденно доводить, що життя може бути цікавим, насиченим й повноцінним

Сила духу та рішучість можуть долати будь-які перешкоди, навіть ті, що здаються непереборними. Ця історія — про 20-річного хлопця з інвалідністю, який щодня демонструє неймовірну волю до життя. Не зважаючи на труднощі, він навчився працювати одним пальцем ноги, й доводить, що можливості людини не мають меж.

Олегу Сергачову 20 років. Він живе в селі Вельбівка, Полтавської області. В півтора року хлопець захворів на енцефаліт головного мозку, який дав ускладнення на опорно-руховий апарат. Вирок лікарів був невтішним: не зможе говорити, мислити й навіть сидіти. Олегу прогнозували лежаче життя.

Лікарі помилилися й хлопець навчився не тільки розмовляти, але й сидіти та ходити з підтримкою. В нього немає розумових порушень. Проте, він зовсім не відчуває кінцівок — працює лише один палець на лівій нозі.При цьому Олег має повну середню освіту, а також опанував п’ять онлайн-професій: Instagram-маркетолог, Таргетолог, Direct-менеджер, NFT-спеціаліст, розробник Telegram ботів і спеціаліст по товарному бізнесу.В 17 років відкрив ФОП і влаштувався на першу офіційну роботу — в соціальних мережах просував місцеву агрофірму.

Всі завдання хлопець виконує за допомогою одного пальця лівої ноги, працюючи на гаджетах.

— Перша робота мені не подобалася, тому я швидко втратив посаду. Через деякий час я познайомився з бухгалтерською компанією «Твій Звіт» і ми почали спілкуватись з керівництвом. Мене запитали, чи вмію я розробляти боти? На що я попросив дати мені можливість спробувати. Мені довірилися і досить швидко я виконав перше завдання. Методом тику, логіки, інформації з інтернету я створив бот й був щасливий, що опанував новий інструмент для заробітку. Пізніше було ще декілька класних та успішних замовлень на розробку Telegram ботів, — розповідає Олег Сергачов.

Хлопець також працював на Prom.ua в книжковому магазині «Zobibook», був Direct-менеджером виробників 3D-шпалер. На останній роботі мав гарні результати, отримував премії. Більш того були пропозиції навчити інших менеджерів робити такі ж успішні продажі через листування, як у нього.

Олег пишається тим, що жодного разу не провалив дедлайни. Попри відсутність світла, короткі терміни здачі проєкту, завжди все робив вчасно. Іноді працював в режимі 2/2, але проєкт встигав здати.

Зараз Олег в пошуках роботи. Він коментує проблему працевлаштування:

«На жаль, деякі підприємці бояться давати роботу людині, яка працює лише одним пальцем лівої ноги. На мою думку, це просто таргани у їхній голові, які думають, якщо я маю фізичні обмеження, то зроблю роботу не якісно».

Про побутові труднощі

Цей цілеспрямований хлопець бореться не лише з хворобою. На його долю випали складні випробування всередині родини.Певний час Олег не отримував належного догляду від рідних, не мав родинного тепла. Однак знайшлися люди, які підтримали й допомогли повірити в себе. Жителька Вельбівки, волонтерка Світлана Новікова протягнула руку й взяла опіку над Олегом.

Завдяки її підтримці, хлопець вирішив почати самостійне життя, переїхав від мами в місто Гадяч. Там орендував квартиру, працював, для побуту наймав собі помічників.

— Відразу було проблематично знайти помічника, який буде приходити до мене, обслуговувати та підтримувати порядок у квартирі, — розповідає Олег. — На жаль, соціальний робітник не підходив, адже він може приходити лише двічі на тиждень, а мені потрібен помічник на постійній основі, бо я самостійно не можу ні в туалет сходити, ні погуляти, ні навіть поїсти. Це начебто банальні життєві речі, але навіть їх я не можу сам зробити… Тому мені довелося самостійно шукати помічника та оплачувати його роботу.

Однак сталося так, що в одну мить Олег залишився один й навіть не мав можливості обслужити себе. Розмірковуючи над проблемою, вирішив піти креативним шляхом й скористатися послугою таксі. Зробив замовлення й попросив водія зводити його в туалет. Той не відмовив, допоміг й це надало впевненості, що проблеми можна вирішити, головне — не опускати руки й не боятися знаходити будь-які шляхи.

— Ця історія дала мені зрозуміти, що я сильна особистість і знайду вихід зі складної ситуації, — підкреслює Олег.

Відверто про себе

Певний час Олег вів власний блог. Він про його життя.

— Просто мої думки, мій досвід, мої проблеми. Часто соціально важливі, наприклад, доступність міста. Я радий, коли мої дописи розв'язали проблему суспільства або люди знаходили якусь мотивацію для себе. Але для мене важливо, щоб читачі розуміли, що мій блог — не соціальний проєкт, а моє власне життя, де може бути все: як соціальні проблеми, так і мої історії з життя або навіть якійсь треш. Я відвертий, пишу те, що хочу і що мені важливо, — каже Олег.

Він хоче довести собі й іншим людям, що теж щось може, навіть жити повноцінним життям! А ще на власному досвіді знає, що більшість людей з інвалідністю — сором’язливі і якщо не буде відвертості, дехто навіть не буде знати, як жити зі своєю інвалідністю.

— Можливо, мої історії якось допоможуть реалізуватися іншим людям з інвалідністю, — підкреслює хлопець.

Про безбар’єрність

Олег багато говорить про неможливість вільно пересуватися містом. Майже всюди — високі бордюри, відсутні пандуси, ліфти. Громадський транспорт непристосований для людей з інвалідністю. Навіть лікарні й ті мають певні проблеми з доступністю.

В блозі Олега є кілька цікавих постів на цю тему — хлопець прагне привернути увагу до неї, але поки що проблема залишається невирішеною.

Олег також прагне зміни ставлення суспільства до людей з інвалідністю. Й це теж про безбар’єрність.

Крім блогу він проводив мотиваційні зустрічі, підкасти у себе в Telegram-каналі, й підкреслює, що лише одиниці вміють спілкуватися з людьми з інвалідністю, а більшість дивиться, як на щось інопланетне. Хтось починає панікувати, хтось давати гроші або взагалі боятися тебе.

— В мене були дівчата, які спочатку боялися відносин зі мною, але з часом це минало і все було добре. Ми не тільки спілкувалися, але й займалися сексом. Так, люди з інвалідністю теж мають інтимні стосунки! — відверто каже Олег.

Він упевнений, що суспільству потрібні освітні курси зі спілкування з людьми з інвалідністю та відношенню до них. Адже після закінчення війни Україна зіткнеться з величезною проблемою — невмінням спілкуватися з військовими, які мають серйозні проблеми.

— Подивіться навкруги, зверніть увагу, як дивляться на людей з ампутаціями або на кріслах колісних. Це ж вкрай неприємно! Ніж витріщатися, краще подивитися, посміхнутися і продовжувати займатися своїми справами. І ще — не треба давати гроші, набагато краще запропонувати якусь роботу онлайн або допомогу.

Про силу духу й мрії

Щодня цей хлопець доводить силу свого духу. Він не здається й продовжує шукати себе.

Олег розповідає, що довгий час хотів спробувати банджі-джампінг, щоб відчути той прилив адреналіну, який буває у вільному падінні:

— Здається, що це легко: приїхав, стрибнув та і все, але не для мене. По-перше, я дізнався, що мені потрібно, щоб мене допустили до стрибка — письмовий дозвіл від лікаря та батьків. Я пройшов медичне обстеження, консультацію лікаря, отримав дозвіл, поїхав в Київ, а це 250 км від мене, й стрибнув.

Це був справжній виклик, адже він дуже боїться висоти, але зі стрибком впорався.

— Мій досвід життя показує, що жити з важкою формою інвалідності мегаскладно, але можливо, — підкреслює хлопець. — Я прагну до повноцінного життя. Для мене це можливість жити так, як хочеш, а не залежати від інших. Можливість навчатися, працювати, вільно подорожувати.

Олег мріє про створення власної сім'ї, а ще до безумства хоче стрибнути з парашутом та знятися у кіно. Тож він відкритий до пропозицій!

Про успіх

— Особисто для мене успіх — це гроші, а щастя — це кохання, — але зараз в хлопця немає ні першого, ні другого.

Він потрапив в неприємне становище, взяв кредит, який не може віддати через відсутність роботи. Але й тут він не здається!

— В мене є ТОП-3 цілей на найближчий час. Перше — віддати кредит, друге — запустити свій товарний бізнес, третє — знов переїхати в місто. Планую досягти цього власним трудом. Хочу зробити акцент на моїх послугах, а саме як розробника Telegram ботів або Direct-менеджера з зайнятістю на повний робочий день. Тож, якщо є пропозиції — звертайтеся! — каже Олег.

Для зв’язку з Олегом Сергачовим — Телеграм https://t.me/olehserhachov

Автор: Мирослава Українська Джерело фото: Олег Сергачов

Теги: безбар'єрність люди з інвалідністю інклюзивність

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.