Один палець й незламний дух: історія хлопця з інвалідністю, який підкорив онлайн-світ (доповнено)

Сила духу та рішучість можуть долати будь-які перешкоди, навіть ті, що здаються непереборними. Ця історія — про 20-річного хлопця з інвалідністю, який щодня демонструє неймовірну волю до життя. Не зважаючи на труднощі, він навчився працювати одним пальцем ноги, й доводить, що можливості людини не мають меж.

Олегу Сергачову 20 років. Він живе в селі Вельбівка, Полтавської області. В півтора року хлопець захворів на енцефаліт головного мозку, який дав ускладнення на опорно-руховий апарат. Вирок лікарів був невтішним: не зможе говорити, мислити й навіть сидіти. Олегу прогнозували лежаче життя.

Лікарі помилилися й хлопець навчився не тільки розмовляти, але й сидіти та ходити з підтримкою. В нього немає розумових порушень. Проте, він зовсім не відчуває кінцівок — працює лише один палець на лівій нозі.При цьому Олег має повну середню освіту, а також опанував п’ять онлайн-професій: Instagram-маркетолог, Таргетолог, Direct-менеджер, NFT-спеціаліст, розробник Telegram ботів і спеціаліст по товарному бізнесу.В 17 років відкрив ФОП і влаштувався на першу офіційну роботу — в соціальних мережах просував місцеву агрофірму.

Всі завдання хлопець виконує за допомогою одного пальця лівої ноги, працюючи на гаджетах.

Хлопець також працював на Prom.ua в книжковому магазині «Zobibook», був Direct-менеджером виробників 3D-шпалер. На останній роботі мав гарні результати, отримував премії. Більш того були пропозиції навчити інших менеджерів робити такі ж успішні продажі через листування, як у нього.

Олег пишається тим, що жодного разу не провалив дедлайни. Попри відсутність світла, короткі терміни здачі проєкту, завжди все робив вчасно. Іноді працював в режимі 2/2, але проєкт встигав здати.

Зараз Олег в пошуках роботи. Він коментує проблему працевлаштування:

Про побутові труднощі

Цей цілеспрямований хлопець бореться не лише з хворобою. На його долю випали складні випробування всередині родини.Певний час Олег не отримував належного догляду від рідних, не мав родинного тепла. Однак знайшлися люди, які підтримали й допомогли повірити в себе. Жителька Вельбівки, волонтерка Світлана Новікова протягнула руку й взяла опіку над Олегом.

Завдяки її підтримці, хлопець вирішив почати самостійне життя, переїхав від мами в місто Гадяч. Там орендував квартиру, працював, для побуту наймав собі помічників.

Однак сталося так, що в одну мить Олег залишився один й навіть не мав можливості обслужити себе. Розмірковуючи над проблемою, вирішив піти креативним шляхом й скористатися послугою таксі. Зробив замовлення й попросив водія зводити його в туалет. Той не відмовив, допоміг й це надало впевненості, що проблеми можна вирішити, головне — не опускати руки й не боятися знаходити будь-які шляхи.

Відверто про себе

Певний час Олег вів власний блог. Він про його життя.

Він хоче довести собі й іншим людям, що теж щось може, навіть жити повноцінним життям! А ще  на власному досвіді знає, що більшість людей з інвалідністю — сором’язливі і якщо не буде відвертості, дехто навіть не буде знати, як жити зі своєю інвалідністю.

Про безбар’єрність

Олег багато говорить про неможливість вільно пересуватися містом. Майже всюди — високі бордюри, відсутні пандуси, ліфти. Громадський транспорт непристосований для людей з інвалідністю. Навіть лікарні й ті мають певні проблеми з доступністю.

В блозі Олега є кілька цікавих постів на цю тему — хлопець прагне привернути увагу до неї, але поки що проблема залишається невирішеною.

Олег також прагне зміни ставлення суспільства до людей з інвалідністю. Й це теж про безбар’єрність.

Крім блогу він проводив мотиваційні зустрічі, підкасти у себе в Telegram-каналі, й підкреслює, що лише одиниці вміють спілкуватися з людьми з інвалідністю, а більшість дивиться, як на щось інопланетне. Хтось починає панікувати, хтось давати гроші або взагалі боятися тебе.

Він упевнений, що суспільству потрібні освітні курси зі спілкування з людьми з інвалідністю та відношенню до них. Адже після закінчення війни Україна зіткнеться з величезною проблемою — невмінням спілкуватися з військовими, які мають серйозні проблеми.

Про силу духу й мрії

Щодня цей хлопець доводить силу свого духу. Він не здається й продовжує шукати себе.

Олег розповідає, що довгий час хотів спробувати банджі-джампінг, щоб відчути той прилив адреналіну, який буває у вільному падінні:

Це був справжній виклик, адже він дуже боїться висоти, але зі стрибком впорався.

Олег мріє про створення власної сім'ї, а ще до безумства хоче стрибнути з парашутом та знятися у кіно. Тож він відкритий до пропозицій!

Про успіх

Він потрапив в неприємне становище, взяв кредит, який не може віддати через відсутність роботи. Але й тут він не здається!

 Для зв’язку з Олегом Сергачовим — Телеграм https://t.me/olehserhachov