«Перед тим, хто має бажання, відкриваються зачинені двері» — переселенка зі Слов’янська розповіла, як зумба змінила її життя

Тетяна Кандиба — життєрадісна людина. В неї сяють очі, з обличчя не сходить усмішка. Вона заряджає своєю енергією й з перших секунд знайомства стає твоїм другом. Важко повірити, що за плечима цієї жінки багато випробувань — настільки вона оптимістична. 50-річна переселенка зі Слов’янська, що на Донеччині, втратила все, але знайшла сили почати з нуля нове життя в Кременчуці.

Тетяна каже, того, що було, вже не повернеш, тож навіщо страждати? Набагато краще будувати майбутнє.

В пошуках спокійного життя

Про те, що буде велика війна, в Слов’янську говорили багато. Тетяна каже, що її «чекали» у 2018, «переносили» на 2019, потім на 2021-й.

Цим «але» стало повномасштабне вторгнення Росії на українську територію. Саме донька повідомила батькам про те, що почалося страшне. Обережне ранішнє СМС-повідомлення: «Мамо, ви спите?» не обіцяло нічого хорошого.

Слов’янськ обстрілювали, й Тетяна облаштувала у підвалі будинку більш-менш комфортне для життя укриття — вона все ще вірила у швидке закінчення війни. Але в один з днів її 75-річний батько сам запропонував виїжджати з-під обстрілів.

Кінцевою точкою маршруту обрали село в Дніпропетровській області — розташоване недалеко від Слов’янська, але ситуація там набагато спокійніша. Оселилися, навіть город посадили й врожай почали збирати. Але так сталося, що господар будівлі отримав важкі поранення на сумському напрямку й повернувся додому на реабілітацію.

Перед переселенцями знову постало питання пошуку нового житла.

У Кременчуці Тетяна з рідними знайшли дешеву квартиру, без меблів, посуду, але з дахом над головою й без звуків вибухів за стіною.

Тетяні розповіли, що в ВПУ № 26 є майстерні, в яких можуть виготовити ліжка. Жінка звернулася до директора й через кілька днів отримала готові меблі — міцні, комфортні. Червоний хрест допоміг з матрацами, постільною білизною й необхідними ліками.

«Мої дівчата — це моя друга сім’я»

Зумба — це не просто танці. Це напрямок, який має в собі те, що дуже потрібно людині в стані стресу. Тетяна це знає на власному досвіді:

 В групах, які займаються з Тетяною зумбою, багато переселенців з різних міст України. Для них заняття — не просто захоплення, це терапія від поганого настрою. Бо люди не тільки танцюють, але й спілкуються, дружать, діляться всім, що є на серці.

 Разом проводять багато спільних заходів, святкують дні народження, інші свята, ходять на концерти, в музеї, їздять по екскурсіях.

В студії займаються жінки різного віку. Є дитячі й підліткові групи, є молоді дівчата, є жінки старше 45 років. Кілька місяців тому Тетяна набрала групу літніх жінок.

Час на навчання, час на саморозвиток

Завжди активна Тетяна постійно шукає можливості для розвитку. Протягом двох років перебування у Кременчуці вона не витрачала марно час.

 Після одного з таких тренінгів, який проходив в ГО «Інша жінка», Тетяна Кандиба вирішила написати грантову заявку на розвиток студії. Перша спроба була невдалою, але з другої все вийшло! Завдяки донорам тренерка отримала апаратуру: музичний центр, велику колонку, й після цього почала проводити заняття не тільки у студії, але й на вулиці.

Крім грант-менеджменту, Тетяна пройшла кілька психологічних тренінгів, які допомагають у спілкуванні, а нещодавно закінчила ще одне навчання й стала інструкторкою скандинавської ходьби.

«Почати з нуля можна, головне, щоб було бажання»

Тетяна неодноразово підкреслювала, що вона оптимістка. За її словами, не тільки характер допомагає рухатися вперед. Головне — це бажання жити якісне щасливе життя.

Переселенка впевнена, що це можливо навіть тоді, коли твоє минуле зруйноване, а в майбутньому поки нічого немає.

Не зважаючи на все пережите, на втрачений бізнес, покинуту домівку й рідне місто, ця неймовірна жінка стверджує, що має все для щастя.