Благодійність, бізнес і незламна мрія про юриспруденцію — кримка Крістіна Щербак розповіла про свій шлях у Кременчуці

5.01.2025, 10:00 Переглядів: 771

«Жити хочу у Кременчуці, відпочивати — в деокупованому Криму»

Крістіна Щербак у Кременчук приїхала з окупованого Криму Вона мріяла стати адвокаткою, але доля привела її в бізнес.

Втім, власниця кількох дитячих просторів, організаторка благодійних заходів для дітей та дорослих досі не відмовилась від мрії про юриспруденцію. Відтермінувала, сміється дівчина.

Крістіні 30 років. Вона народилась на Черкащині в місті Сміла. З раннього дитинства жила з батьками і сестрою в Ялті. Там закінчила школу, навчалась в університеті імені Вернадського в Сімферополі. Планувала будувати кар’єру адвокатки  на півострові, але сталася окупація. Працювати під російськими триколорами не мала бажання — отримавши диплом про закінчення вишу, вирішила виїжджати.

— Це був 2016 рік. Я спочатку поїхала в Смілу до бабусі, яка потребувала догляду та допомоги рідних, пізніше переїхала до Полтави.

Майже одразу почала шукати можливість влаштуватися працювати за фахом, але диплом був виданий в окупованому Криму.

— Зараз у вишах вже є практика визнання знань студентів, які вони отримали на окупованих територіях. А тоді, у 2016-му, всі дивилися на мій документ про освіту й тільки головами хитали, не розуміючи, що зі мною робити. Я зверталася в міносвіти, до юристів, у виші, але марно.

Час йшов. Питання не вирішувалось. Треба було на щось жити, й Крістіна влаштувалася працювати у приватне підприємство «Надія». Паралельно вступила в університет імені Остроградського у Кременчуці на юридичний факультет, отримала спочатку диплом бакалавра, надалі — диплом магістра. Поки вчилася, встигла вийти заміж та стати власницею дитячого простору.

Розпочати бізнес допомогла єРобота

Чоловік Крістіни — корінний житель Кременчука, але працював й майже весь час проводив у Горішніх Плавнях. Саме там молодята орендували квартиру, й щоб зайняти вільний час, дівчина почала проводити майстер-класи для дітей.

— Я завжди захоплювалася творчістю. Вмію ліпити, малювати, працювати з гіпсом й глиною. Тому вирішила своїми знаннями ділитися з дітьми. Я проводила різні майстер-класи, в більшості для діток, які вимушено покинули власні домівки, організовувала дозвілля для них. А коли почалося повномасштабне вторгнення й люди масово виїжджали за кордон, для багатьох гостро стало питання вивчення англійської  мови. Люди зверталися, питали, чи не знаю я, де можна брати уроки. Виявилося, в місті немає таких послуг. Тоді прийшла думка про заснування клубу англійської мови.

На відкриття власного бізнесу грошей не було, й Крістіна вирішила скористатися урядовою програмою єРобота. Подала заявку, написала бізнес-план, отримала кошти й відкрила перший простір.

І хоча сама дівчина англійську не знає, це не завадило розпочати бізнес. Після знайомства з талановитою викладачкою Дар’єю, яка через війну приїхала до Горішніх Плавнів з Одеси, почали працювати.

   Зараз власниця дитячих просторів з посмішкою згадує перше приміщення, де проводила заняття, але на той час дуже пишалася своїми досягненнями.

— Починати було страшно, але ми діяли. Крім орендованого приміщення, в якому самі зробили ремонт, більш нічого не було. Щоб проводити заняття, поставили дві лавочки й столик розкладний між ними, на стіну дошку повісили — ось і всі наші меблі. І все одно до нас йшли! Був великий попит.

 Впродовж 2,5 років Крістіна Щербак не тільки обладнала перше приміщення, а й розширила дитячий простір. Зараз в Горішніх Плавнях вони працюють в п’яти кімнатах з сучасними меблями й обладнанням, а нещодавно відкрили філіал у Кременчуці.

«Слова «переселенці, ВПО, біженці» не використовую принципово»

Багато відвідувачів простору — діти, які вимушено покинули свої домівки через війну. Заняття відвідує малеча з Харкова й Харківської області, з Бахмута й Краматорська, Рубіжного й Костянтинівки.

— У своєму юному віці ці дітки вже багато пережили, тому ми намагаємось зробити їх перебування в наших просторах комфортним та цікавим. Тут діти не тільки англійською займаються, а й відвідують майстер-класи, свята, спілкуються, сміються й радіють кожному дню. Також ми проводимо благодійні заходи, під час яких малюки розширюють коло знайомств, знаходять нових друзів.

 Перший такий захід Крістіна провела навесні минулого року. Він був невеликим — запросили всього 12 діточок, для яких провели майстер-клас зі створення гіпсових фігурок.

— За власні кошти ми закупили все необхідне для майстер-класу, провели його, подарували подаруночки. Діти були дуже задоволені — це читалося на їх обличчях. Поголос про наш захід швидко розлетівся  містом й одразу «пішли питання» щодо чергових благодійних заходів.

Другий, більший проєкт зробили для дорослих на тему «Жінка під час війни». Запросили 30 жінок, які переїхали у Горішні Плавні з різних міст України.

— Вони розповідали свої історії, знайомилися, щоб надалі спілкуватися. В нас вийшло залучити різних спонсорів, тому були подарунки, в тому числі корисні. Ми роздавали учасницям книжки по психології, які містили поради, в тому числі щодо спілкування з людьми, які залишилися на окупованих територіях.

Після цього благодійні заходи стали регулярними. Їх проводять кожного сезону — влітку просто неба, взимку — у приміщеннях простору або в партнерстві з місцевою організацією «Антресолька» на їх території.

Дівчина впевнена, що ці заходи необхідні людям, які переїхали через війну, адже соціалізують їх та допомагають адаптуватися на новому місці.

 На власному досвіді вона знає, як складно може бути, коли нікого не знаєш. Але наполегливість, вміння адаптуватися до різних подій і обставин допомагають впоратися, каже дівчина.

— Хтось скоріше звикає, хтось довше, але важливо постійно рухатися вперед, не опускати руки, вірити, що все вийде. Коли ти почнеш рух, на твоєму шляху з’являються люди, які підтримають, сприяють розвитку.

До речі, Крістіна принципово не використовує слова «переселенці, ВПО, біженці». Вважає, вони  можуть образити. Тому всіх, хто переїхав, називає гостями міста Горішні Плавні.

«Досі мрію про адвокатську діяльність»

Крістіна продовжує навчатися. Щоб краще розумітися на підприємництві, брала участь в тренінгах, які проводила Дія.Бізнес у Кременчуці. Сподівалася виграти грант, але не вийшло. Зате цілком безоплатно отримала знання з усіх напрямків, які кожного дня стають в пригоді. 

В новому році планує всі зусилля вкладати в розвиток кременчуцької філії.

 

— Будемо пробувати набирати обертів у Кременчуці, проводити заняття, робити благодійні заходи. Надалі хочу поставити керівника, який буде займатися моїм проєктом, щоб мати можливість працювати за фахом. Я все ще мрію про адвокатську практику, — зізнається дівчина.

Своє майбутнє вона пов’язує виключно з Кременчуком. Повертатися, навіть в деокупований Крим, не хоче.

— В мене тут чоловік, бізнес, друзі, нові захоплення. Подобаються місцеві ліси, водойми. Подобаються люди, які підтримують, відгукуються, допомагають іншим. Подивіться, скільки людей організувалися й кожного дня плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки, шиють матраци, одяг, готують для ЗСУ. Це теж свідчить про небайдужість, про великі добрі серця. Тому я б хотіла й далі тут жити. А у деокупований Крим обов’язково будемо їздити — у відпустку.

 

Матеріал створено в межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна»


Автор: Руслана Горгола Джерело фото: Крістіна Щербак Фото: Руслана Горгола Відео: Руслана Горгола
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх