Стати моделлю в 48 років: переселенка з Луганщини розповіла, як у Кременчуці здійснила мрію

1.01.2025, 14:04 Переглядів: 3 000

 Історії людей, які вимушено залишили свої домівки, зазвичай мають трагічний компонент. Оксана Гриниченко, переселенка з Луганщини, розвінчує цей стереотип. Жінка каже, головне — це ставлення до ситуації й бажання робити життя яскравим. Переїхавши у Кременчук, вона перегорнула нову сторінку свого життя й наповнила його цікавими експериментами

Крім роботи в журналістиці, вона опанувала кілька нових напрямків.

— В одних жінок нове життя починається в 40, в інших в 45, а в мене воно почалося в 47, коли з окупованої Луганщини ми з чоловіком переїхали у Кременчук. Саме у цьому місті я знайшла нову себе, спробувала невідомі раніше напрямки діяльності й здійснила давню мрію, — розповідає жінка.

Вона показує фото й відео зі справжнього показу мод, в якому брала участь напередодні Нового року. Це був масштабний захід WINTER PARTY, який провела кременчуцька школа різновікових моделей. Зі справжніми кастингами, показом, дефіле.

Пані Оксана ділиться, що багато років мріяла спробувати себе моделлю, але відкрила цю можливість лише після переїзду в наше місто.

— Колись давно, років у 25, в одному з жіночих журналів прочитала інтерв’ю 50-річної жінки, яка стала моделлю. Вона розповідала, що вперше в житті наважилася на сміливий експеримент й не пошкодувала про це. Тоді я вперше подумала, що теж хочу спробувати себе в модельному напрямку.

У невеликому місті на Луганщині, де раніше жила, нічого схожого на школу моделей не було. Про мрію довелося забути. Реалізовувала себе в журналістиці, танцях, відвідувала спортивні секції, творчі гуртки й завжди багато фотографувалася.

— Як тільки переїхали у Кременчук й «стали на ноги», одразу згадала свою мрію й почала цікавитися, чи є тут школа моделей для тих, кому за… Майже всюди в такі школи беруть дівчат до 25 років, але хто шукає, той знаходить! Мені відповіли з київської коли моделей й запросили до них на заняття. Здавалося б, ось воно, здійснення мрії… Але я порахувала витрати на дорогу до Києва й назад по два-три рази на тиждень, оплату за школу й зрозуміла, що не маю стільки «вільних» грошей.

Сумувала недовго, адже з нею зв’язалася директорка однієї з модельних шкіл Кременчука Валерія Лисиця — молода, цілеспрямована дівчина — й запропонувала зустрітися. Так, у січні 2024 року, жінка почала опановувати новий напрямок.

 Зізнається, спочатку хвилювалася, адже у 48 років бути моделлю складніше, ніж у 25, коли ще немає зморшок і хороша фігура.

— Але кажуть, що я на вигляд не старша 40 років. У будь-якому віці намагалася тримати себе у формі, й зараз це допомагає мати гарний вигляд. Завдяки зйомкам почуваюся впевненішою. Звісно, для мене це не робота, але важливе захоплення. Мені подобаються заняття, кастинги, зйомки, різні сміливі образи. Це чудова можливість показати, що краса жінки не залежить від віку!

До речі, в школі моделей вчать не лише дефілювати та позувати. На заняттях жінки дізнаються про правила догляду за собою, про правильне харчування, займаються психологією, відвідують заняття з йоги. Все це допомагає розвиватися, розслаблятися та відчувати впевненість в собі. Це важливо не лише для фотографування, а й для життя загалом.

— Мені подобається підготовка до фотографування, сам процес зйомки. Це завжди різні образи, а значить, різний настрій. Я надягаю кепку й одразу стаю хуліганкою, надягаю сукню й перетворююсь на даму. Костюм диктує поведінку: як стати, яку позу прийняти. Я захоплююсь образами, які мені та іншим моделям пропонує наша керівниця Валерія Лисиця.

 Жінка підкреслює, що робота у кадрі завжди змушує тримати себе у тонусі. До того ж це засіб від суму й тим паче від поганих думок.

— У нас кожен місяць нова зйомка, значить — новий образ. Я намагаюся бути максимально залученою. А коли взяла участь в справжньому показі, це стимулювало до ще більшого розвитку. І, хоч на це йде багато часу — його не шкода. Навпаки! Я б із задоволенням присвячувала цій діяльності ще більше днів на тиждень.

Пані Оксана розповідає, що разом з нею школу відвідує 63-річна жінка. І це не може не надихати!

«Люблю людей, які впевнено йдуть до мети»

Модельна школа — не єдиний вдалий експеримент. Цьогоріч жінка спробувала себе в публіцистиці. На початку року випустила й презентувала власну збірку «Думки, що лягли на папір». Книга містить історії людей, які вимушено покинули свої домівки через війну.

— Всі вони — справжні. Мабуть, тому написані емоційно! Адже кожну історію я пропускала через власну душу. Па й на власному досвіді знаю, як це — приїжджати з однією сумкою в чуже місто, де нікого не знаєш, й починати все з нуля. Але я від природи оптимістка, не люблю жалітися й точно знаю, що має той, хто щось робить. Тому не стою на місці, й весь час рухаюсь вперед. Люблю людей, які впевнено йдуть до мети.

Головними своїми натхненниками жінка називає родину й взагалі кременчужан. Каже, що в цьому місті багато цілеспрямованих сміливих людей, які не бояться пробувати щось нове. Навіть масштабне!

— За цей рік я зустріла багато людей, які відкрили власний бізнес під час війни! Не побоялися, ризикнули й успішно працюють. Я познайомилася з десятками волонтерів, які об’єднують біля себе тих, хто прагне допомагати війську й працює день й ніч, аби підтримати хлопців. Пишаюся тим, що особисто знайома з небайдужими людьми, які підтримують осіб з інвалідністю не словами, а справами! Захоплююся тими, хто має мету й цілеспрямовано досягає її, — пані Оксана каже, що їй імпонує ця риса, яку мають багато кременчужан.

Справжня краса випромінюється зсередини

Життя непередбачуване й іноді так повертає, що важко вийти з крутого піке. Але будь-яку ситуацію можна розвернути й взяти з неї користь.

— Нове місто, нові люди, нове життя… Спочатку було страшно — через нерозуміння того, в яку сторону рухатися. Починати з нуля, коли тобі 45+, непросто, але за два роки життя у Кременчуці я впевнилася в тому, що це не тільки можливо. Це прекрасно!

Жінка пишається тим, що має багато друзів, на яких може покластися в будь-якій ситуації, працює в чудовому колективі творчих людей, з якими знаходиться на одній хвилі, є співзасновницею громадської організації, яка відстоює права й інтереси жінок, постраждалих від війни з Росією. Тож діяльність — різностороння, але місце для реалізації мрії завжди залишається.

— На своєму прикладі хочу сказати, що вік не є перешкодою для мрій. У свої 48 років я відкрила нову сторінку свого життя, залишивши позаду сумніви та страхи. Попри стереотипи та суспільні упередження, зважилася на сміливий крок й не шкодую про це. Адже справжня краса та сила жінки випромінюються зсередини.
Автор: Руслана Горгола Джерело фото: Оксана Гриниченко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх