Підбиваючи підсумки 2024 року, 41-річна переселенка з Донеччини Юлія Павлишина визнає, що він був успішним. Попри війну, її бізнес має гарні показники, тому у 2025-му році планує збільшувати оберти й нарощувати обсяг готової продукції
Колишня мешканка Донецька кілька років тому разом із чоловіком та донькою переїхали у Кременчук. Тут відкрили творчу майстерню «Еко-стиль». Це невелике виробництво сувенірної патріотичної, подарункової продукції для школярів та медальниць для спортсменів.
Починати завжди складно, а коли приїжджаєш у незнайоме місто, де всі бізнес-ніші давно зайняті, знайти успішний напрямок непросто.
На Донеччині Павлишини займалися торгівлею, а у Кременчуці ставку зробили на власне виробництво.
Саме тоді вона спробувала сили в написанні першої грантової заявки. Зізнається, це була амбітна, але виправдана спроба. І хоч досвіду в роботі з грантами не було, пані Юлія увійшла в число переможців грантової програми підтримки від ПРООН. На залучені кошти вони з чоловіком придбали перший станок для виготовлення продукції.
За кілька років роботи творча майстерня переросла в невеликий виробничий цех. За словами жінки, розширитися допомогла ще одна програма підтримки для переселенців, які відкрили бізнес у Кременчуці. Юлія взяла участь й змогла залучити 250 тисяч грн на розвиток справи.
З придбанням ще одного станка та кількох принтерів розширилися не лише можливості, але й штат найманих працівників. Тож Павлишини, які нещодавно думали, як заробляти в незнайомому місті гроші на життя, тепер самі створюють робочі місця.
Зараз разом з ними працює від 12 до 15 осіб — хтось постійно, хтось на неповній зайнятості.
Пані Юлія впевнена, будь-яка історія успіху — це перш за все, кропітка робота, бажання рухатися вперед.
Вона розповідає, що їх з чоловіком шлюб не витримав випробування часом. Подружжя розлучилося, але продовжує працювати разом як партнери.
На 2025 рік жінка багато напланувала, й сподівається всі плани реалізувати. Адже не в її характері відступати. Це стосується не лише бізнесу, але й інших сфер життя, в яких пані Юлія не менш активна.
Вона — спортсменка. Кілька років є частиною бігової спільноти «STEEL RUNNERS». Разом із ними займається, бере участь у всіх місцевих забігах, у півмарафоні. Неодноразово ставала переможницею. В її скарбничці нагород багато медалей.
Минулого року вперше спробувала свої сили в турнірі з кросфіту.
Спорт в житті пані Юлії з’явився давно. До війни вона стрибала з парашутом. На її рахунку 113 стрибків й одна відчіпка — ситуація, коли не розкрився основний парашут й довелося користатися запасним.
Зараз жінка з посмішкою згадує ситуацію, але зізнається, що тоді було не до жартів.
Цей випадок стався на 60-му стрибку. Після нього жінка стрибала ще 53 рази, й каже, що й зараз залюбки відчула б той самий адреналін:
За кілька років Юлія Павлишина полюбила Кременчук. Каже, при переїзді обирали місто для життя, керуючись зручним розташуванням, красою природи й чистотою, а зараз Кременчук став майже рідним.
Повертатися в Донецьк, навіть після деокупації, жінка не збирається. Каже, в гості з’їздила б залюбки, але будувати майбутнє хоче тут, на Полтавщині.
Тим, хто щойно приїхав у Кременчук й починає життя з нуля, жінка радить не чекати, а одразу шукати цікаве спілкування.
— У соцмережах багато корисної інформації — головне, мати бажання користатися нею. Якщо людина активна, вона впорається з будь-якими труднощами. А тим, кому не дістає сили духу, треба працювати над собою. На жаль, на цей час ми не можемо закінчити війну й повернутися у власні домівки. Комусь уже й повертатися нікуди. Тому треба брати себе в руки й починати нове життя. А яким воно буде, залежить лише від вас самих.
Матеріал створено в межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна»
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.