star archive bad ca calendar cat coms dislike down down2 fav fb gp info left like login love mail od pass rel reply right search set share sort_down sort_up top tw up views vk votes cross phone loc ya

113 стрибків з парашутом й власний бізнес у Кременчуці: переселенка з Донецька Юлія Павлишина розповіла про життя до та після переїзду

11.01.2025, 10:02 Переглядів: 5 740

Підбиваючи підсумки 2024 року, 41-річна переселенка з Донеччини Юлія Павлишина визнає, що він був успішним. Попри війну, її бізнес має гарні показники, тому у 2025-му році планує збільшувати оберти й нарощувати обсяг готової продукції

Колишня мешканка Донецька кілька років тому разом із чоловіком та донькою переїхали у Кременчук. Тут відкрили творчу майстерню «Еко-стиль». Це невелике виробництво сувенірної патріотичної, подарункової продукції для школярів та медальниць для спортсменів.

— Зараз ми змогли непогано розкрутитися, купити нове обладнання, щоб розширитися, але до цього пройшли непростий шлях, — розповідає пані Юлія.

«Той, хто не спробує, точно нічого не отримає»

Починати завжди складно, а коли приїжджаєш у незнайоме місто, де всі бізнес-ніші давно зайняті, знайти успішний напрямок непросто.

На Донеччині Павлишини займалися торгівлею, а у Кременчуці ставку зробили на власне виробництво.

— До війни ми мали кілька іграшкових та канцелярських відділів у супермаркетах. Влітку виїжджали торгувати на узбережжя Азовського моря. Після переїзду вирішили спробували виробляти сувенірну продукцію й реалізовувати її на підконтрольній Україні Донеччині — там були налагоджені контакти. Але на початок власної справи коштів не було, — розповідає пані Юлія.

Саме тоді вона спробувала сили в написанні першої грантової заявки. Зізнається, це була амбітна, але виправдана спроба. І хоч досвіду в роботі з грантами не було, пані Юлія увійшла в число переможців грантової програми підтримки від ПРООН. На залучені кошти вони з чоловіком придбали перший станок для виготовлення продукції.

— Ми запустилися, виготовляли сувенірку, продавали її в Урзуф, в Карпати, але з часом зрозуміли, що ринку потрібен інший товар, тому почали перекваліфіковуватися. Чоловік сам пробував можливості нашого багатофункціонального обладнання, поки ми не знайшли те, чого насправді потребує ринок.

 За кілька років роботи творча майстерня переросла в невеликий виробничий цех. За словами жінки, розширитися допомогла ще одна програма підтримки для переселенців, які відкрили бізнес у Кременчуці. Юлія взяла участь й змогла залучити 250 тисяч грн на розвиток справи.

— Крім грошей, я отримала багато корисних знань. Поки навчалася, дізналася про держпрограму «Доступні кредити 5-7-9», створену за ініціативою Президента України та Кабміну, щоб підтримати розвиток малого бізнесу. Пільговий кредит допоміг докупити нове обладнання.

З придбанням ще одного станка та кількох принтерів розширилися не лише можливості, але й штат найманих працівників. Тож Павлишини, які нещодавно думали, як заробляти в незнайомому місті гроші на життя, тепер самі створюють робочі місця.

Зараз разом з ними працює від 12 до 15 осіб — хтось постійно, хтось на неповній зайнятості.

Пані Юлія впевнена, будь-яка історія успіху — це перш за все, кропітка робота, бажання рухатися вперед.

— Зі сторони часто здається, що все просто, але за налагодженим процесом стоять не тільки злети, але й падіння, невдалі спроби, помилки, втрати. Головне, не пасувати перед труднощами, впевнено дивитися вперед й пробувати. Не треба боятися нового, адже той, хто не спробує, точно нічого не отримає! — каже жінка.

Вона розповідає, що їх з чоловіком шлюб не витримав випробування часом. Подружжя розлучилося, але продовжує працювати разом як партнери.

 

— У кожного свій напрямок. У колишнього чоловіка — технічний, а мене дизайн, реалізація. Не бачу сенсу руйнувати те, що ми разом будували. Торік ми відвідали виставку бізнесів із постраждалих від війни областей України «Схід-Експо 2023». Це допомогло розширити коло ділових партнерств, познайомити інших із діяльністю.

Спорт загартовує характер

На 2025 рік жінка багато напланувала, й сподівається всі плани реалізувати. Адже не в її характері відступати. Це стосується не лише бізнесу, але й інших сфер життя, в яких пані Юлія не менш активна.

 Вона — спортсменка. Кілька років є частиною бігової спільноти «STEEL RUNNERS». Разом із ними займається, бере участь у всіх місцевих забігах, у півмарафоні. Неодноразово ставала переможницею. В її скарбничці нагород багато медалей.

 Минулого року вперше спробувала свої сили в турнірі з кросфіту.

— Це високоінтенсивна програма тренувань, яка поєднує в собі елементи важкої атлетики, гімнастики та кардіо вправ для тренування всього тіла. Я бігала, стрибала, штангу підіймала. За 20 хвилин треба було виконати весь комплекс вправ. Звісно, я не виграла у професіоналів, але вклалася в час. І я, і мій тренер задоволені результатом. Сподіваюсь, у цьому році ми його покращимо, — каже жінка.

 Спорт в житті пані Юлії з’явився давно. До війни вона стрибала з парашутом. На її рахунку 113 стрибків й одна відчіпка — ситуація, коли не розкрився основний парашут й довелося користатися запасним.

Зараз жінка з посмішкою згадує ситуацію, але зізнається, що тоді було не до жартів.

— Парашут не розкрився через те, що був неправильно складений. В ту мить треба було швидко його відтягти й відкрити «запаску», але не вийшло й довелося скористатися відчіпкою. Я навіть не злякалася — все відбувалося дуже швидко. Встигла лише зрозуміти, щось пішло не так, і треба терміново вирішувати небезпечну ситуацію.

Цей випадок стався на 60-му стрибку. Після нього жінка стрибала ще 53 рази, й каже, що й зараз залюбки відчула б той самий адреналін:

— На жаль, в Україні небо закрите й можливості стрибати з парашутом немає. Але мені бракує тих відчуттів.

У Донецьк лише у гості, жити — тільки у Кременчуці

За кілька років Юлія Павлишина полюбила Кременчук. Каже, при переїзді обирали місто для життя, керуючись зручним розташуванням, красою природи й чистотою, а зараз Кременчук став майже рідним.

 Повертатися в Донецьк, навіть після деокупації, жінка не збирається. Каже, в гості з’їздила б залюбки, але будувати майбутнє хоче тут, на Полтавщині.

— Робота є, розвиток є, хобі теж є. На життєвому шляху зустрічаються позитивні й цілеспрямовані люди. Майже всі готові підтримати, допомогти, якщо виникає потреба. Так було з першим влаштуванням, з пошуком житла, школи для доньки, з бізнесом. Я вдячна багатьом людям, але насамперед вдячна сама собі. Я не зупиняюся, постійно знаходжу нові спільноти, розвиваюся, відвідую жіночий клуб, тренуюся — мені все цікаво!

Тим, хто щойно приїхав у Кременчук й починає життя з нуля, жінка радить не чекати, а одразу шукати цікаве спілкування.

— У соцмережах багато корисної інформації — головне, мати бажання користатися нею. Якщо людина активна, вона впорається з будь-якими труднощами. А тим, кому не дістає сили духу, треба працювати над собою. На жаль, на цей час ми не можемо закінчити війну й повернутися у власні домівки. Комусь уже й повертатися нікуди. Тому треба брати себе в руки й починати нове життя. А яким воно буде, залежить лише від вас самих.

Матеріал створено в межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна»


Автор: Мирослава Українська Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх