«Важче за інше купувати чорні й білі пакети для повернення тіл загиблих», — волонтерка Людмила Середа розповіла про найважчі збори

Минулого тижня кременчуцька волонтерка Людмила Середа разом з помічниками доставили в Україну великий гуманітарний вантаж, в складі якого — три автівки та лафет для військових. Дві автівки поїхали на донецький напрямок, ще дві — на курський.

  Пані Людмила розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» про поїздку за кордон, а також свою волонтерську діяльність.

Волонтерити разом з чоловіком Вадимом й сином Максимом почали з початку повномасштабного вторгнення. Жінка шкодує про те, що долучилися до цієї важливої справи лише у 2022 році, а не з початку АТО. Вважає, з того часу могли принести ще більше користі захисникам.

На сьогодні перед волонтерами стоять інші задачі. Пані Людмила каже, що зараз треба «закрити небо над хлопцями, щоб вони могли працювати й забезпечити їх колесами, щоб мали можливість вивозити поранених».

Тому поки чоловік збирає гроші на мавіки та дрони в Україні, жінка в Німеччині займається пошуком автівок і їх доставкою на передову.

 Пані Людмила зазначає, що з кожним днем в Україні все складніше закривати збори, люди погано донатять, тому вона звернула увагу на Німеччину, де багато німців хочуть допомагати нашій країні в боротьбі за свободу.

 Складні збори грошей не єдина проблема. Жінка жаліється на величезні черги на кордоні й відсутність позачергового проїзду для військових та волонтерів. Каже, ті, хто стоїть на кордоні, пропускає поза чергою лише три машини, але зазвичай волонтерський кортеж це 4-5 автівок, які потрібно оформлювати разом. Тож питання потребує вирішення на самому високому рівні.

 Цього разу доставляти машини з Німеччини на передову допомагали  німецькі волонтери Антон й Міхаель. На їх рахунку понад 40 автівок для українського війська, тони вантажів. Вони неодноразово приїздили в Україну. Бували в Курській, Сумській, Харківській області, на куп’янському, донецькому напрямку.

Крім того, вже другий раз пані Людмила залучає до поїздки важко поранених ветеранів. Віктор Поштар, який втратив на війні руку, із задоволенням відгукується на пропозиції волонтерки.

Людмила Середа зазначає, що готова співпрацювати з ветеранами війни, які хочуть допомагати, не бояться їхати у дальню дорогу й готові до складнощів, які виникають при оформленні документів, при зборі на паливо тощо.

Зараз пані Людмила відкриває новий збір — каже, один з найважчих, але найважливіших. Він для пошукової групи Олексія Юкова «Плацдарм», яка повертає додому тіла загиблих.

Волонтерство непроста справа, енергозатрат на, емоційна, виснажлива, часто невдячна. Але, за словами Людмили Середи, втома знімається дуже легко — під час зустрічей з військовими й передачами їм очікуваної техніки.