Сестра померлого в Кременчуцькому РТЦК чоловіка звинувачує посадовців та лікарів ВЛК у тому, що сталося

— 2.03.2025 року зранку забрали мого брата працівники ТЦК в селі Омельник Кременчуцького району, де він постійно мешкав. А вже ввечері я дізналась від сторонніх людей про те, що він вже у морзі 4-ї лікарні міста Кременчука. Цей пост не заради співчуття, не про біль втрати, а про те, що відбувається у нас в Україні загалом. Жив собі чоловік своє життя, навіть можна сказати, що доживав… Досить відома особа в місцевих та районних органах Кременчуцької поліції… У свої 47 років він виглядав як 74 річний дід, то від непутящого життя, — розповіла пані Олена.

— В один прекрасний момент працівники ТЦК разом з поліцією вирішили, що він може бути чудовою заміною дітям, які захищають Україну. ВЛК швидко, як це роблять загалом прописало «придатний». Мені не потрібні деталі, що саме сталося з моїм молодшим братом в ТЦК, бо я добре знаю його з самого народження та його життєвий шлях…. 

Душу рве інше. В нашій родині воюють два молоді хлопці, дві дитини однієї матері. Один вже три роки, за його плечима Соледар, Покровськ, Суми, Суджа (росія). Другий — штурмова бригада «Лють». Тж про війну знаю не з інтернету. Хлопці гинуть бригадами, є велика потрібність в заміні, але… Так от питання, що ж це за сутності такі працюють у ВЛК та ТЦК? Визнати людину придатною з психічними вадами від алкогольної залежності, доживаючого свої дні (дихаючого, так би мовити «на ладан») ПРИДАТНИМ!!! — задає сестра померлого риторичне питання тим, хто приймав таке рішення.

— Розриває питання — а як же чиїсь діти, що воюють, ХТО їм прикриє спину в бою, ХТО їх замінить на ротацію??? ПРОСТО КРИК… Брата я поховаю, як звичайну людину, бо він мій брат не дивлячись ні на що, ми діти одних батьків. Люди, не мовчіть. Бо не тільки орки вбивають ваших дітей, — написала пані Олена.