Тихе вторгнення: екологічна катастрофа чи природний міграційний процес бакланів?

Дніпро завжди був більше ніж просто ріка. Це артерія життя, яка протікає крізь серце України, живлячи вісім областей і з’єднуючи людей та екосистеми. Уже в середині XX століття Дніпро почав відчувати наслідки забруднення промисловими стоками, хімікатами та побутовими відходами. Проте повномасштабне вторгнення, зокрема підрив Каховської ГЕС, спровокували кліматичні зміни й нові екологічні виклики.

Серед них — міграція бакланів великих до Кременчуцького та Кам’янського водосховищ, що загрожує місцевим видам риб і птахів, порушуючи екологічний баланс регіону. На перший погляд, чорні баклани здаються звичайними мешканцями водойм. Та насправді вони стають архітекторами екологічних трансформацій, перетворюючи острови на так звані мертві зони.

Птахи-переселенці

Природа не любить порожнечі. І коли одна екосистема руйнується, їй на зміну приходить інша. Серед несподіваних переселенців — баклани великі, яких дедалі частіше місцеві та екологи можуть побачити на Кременчуцькому й Кам’янському водосховищах.

Саме цю проблему на початку січня цього року озвучили працівники Полтавського рибоохоронного патруля.

За словами Анатолія Лук’янчука, заступника начальника Полтавського рибоохоронного патруля, за кілька останніх років популяція бакланів значно збільшилася.

За спостереженнями фахівця, у воді баклани полюють великими зграями, інтенсивно виловлюючи рибу. На його думку, відбувається поступове витіснення інших птахів з їхніх традиційних місць перебування:

Рибоохоронний патруль вважає за потрібне вживати регуляторних заходів, особливо навесні.

Офіційні спостереження фахівців — лише частина картини. Щоб зрозуміти масштаб змін, які відбуваються на дніпровських островах, варто послухати тих, хто знає ріку зсередини, — людей, для яких Дніпро не просто водойма, а спосіб життя. Мандрівники, рибалки, місцеві жителі — їхні розповіді складають мозаїку екологічних трансформацій, свідками яких вони були.

«Острів з гівна і палок»

Історія острова Могила — один із прикладів екологічних змін на дніпровських водоймах. Полтавський мандрівник Євген Асауленко став свідком цієї трансформації ще у 2020 році, задовго до нещодавніх кліматичних потрясінь.

У 2020-му картина кардинально змінилася. Дерева зникли, залишилися лише повалені стовбури. Поверхня острова була вкрита товстим шаром екскрементів, зламаних гілок та рештками тварин і птахів. «Сморід нереальний», — каже Асауленко. Острів, який зараз знають як Могила, очевидно, отримав її після того, як був повністю захоплений бакланами.

За спостереженнями Євгена, масштабні зміни почалися ще до руйнації Каховської ГЕС. «Імовірно, це вплинуло на зростання популяції бакланів. Однак острів у такому вигляді існував ще задовго до цих подій», — зазначає мандрівник.

Баклани були завжди?

Владислав, 30-річний житель Горішніх Плавнів, виріс у родині рибалок і майже все дитинство провів на річці. «Баклани були завжди», — упевнено каже він. З дитинства Владислав добре знає місця, де ці птахи селилися, зокрема один з островів поблизу промислового підприємства з укріпленими плитами берегами.

Однак він визнає, що сьогодні бакланів стало значно більше. Раніше вони зустрічалися лише у віддалених місцях, а тепер їх можна побачити на території міста. За цей час суттєво змінилося одне: люди стали менше турбувати птаство. Там, де раніше був рух човнів, рибалок і відпочивальників, уже четвертий рік панує тиша, якою активно користуються птахи.

Від поодиноких гостей до тисячних колоній

Зміни в екосистемі Дніпра дедалі очевидніші. Люди, які часто бувають на річці, — рибалки, фотографи — помічають значне зростання чисельності бакланів великих. Від спокійних зграй на старих деревах до великих колоній узимку — ці птахи вже стали не просто частиною ландшафту, а помітним екологічним фактором.

Оксана Диба, рибалка з Горішніх Плавнів, згадує, як бачила бакланів у серпні-вересні минулого року на затоці Барбара. «Вони облюбували стару колоду від великого дерева й часто сиділи на ній, немов гріючись на сонечку», — розповідає жінка.

Своїми спостереженнями з журналістами поділився фотограф Сергій Калініченко. Упродовж зими він бачив бакланів майже щоденно на Дніпрі, особливо в районі станції Редути. У порівнянні з минулими роками зростає не лише чисельність бакланів, а й загальне різноманіття птахів на річці.

Унікальність спостережень Сергія в тому, що частину минулого року він провів в Індії, у штаті Керала, де також бачив чимало бакланів.

Свідчення місцевих жителів і фотографів лише підтверджують: баклани були завжди, але ніколи — в такій кількості. Що стоїть за цим сплеском популяції — природний цикл, кліматичні зміни чи наслідки екологічних катастроф? — з цими питаннями ми звернулися до експертів.

Погляд науковців

Місцеві жителі й рибалки помічають зростання популяції бакланів великих на Дніпрі кілька років, але науковці стверджують: цей процес має набагато глибшу історію.

За словами Сергія Дігтяра, доцента кафедри екології Кременчуцького національного університету, перші колонії бакланів з’явилися ще наприкінці 90-х, а масово їх почали реєструвати з початку 2000-х років.

Птахи обирають важкодоступні острови, де дерева поступово відмирають під дією екскрементів. Сьогодні бакланів можна зустріти вздовж усього каскаду Дніпровських водосховищ аж до кордону з Білоруссю, а подекуди — навіть у Києві.

Зростання популяції, за словами науковця, пов’язане з достатньою кормовою базою.

Особливо цікавим є те, що баклани часто підбирають снулу рибу під час заморів.

Дігтяр не вбачає безпосередньої загрози від зростання популяції бакланів, але застерігає про можливий дисбаланс екосистеми.

Науковці регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Кременчуцькі плавні» дивляться на масове розселення бакланів більш оптимістично. Надія Гальченко, кандидатка біологічних наук, головна наукова співробітниця РЛП, вважає це частиною природних міграційних процесів.

Перші масштабні колонії вона спостерігала у 2008-2012 роках на території РЛП «Світловодський». Тоді ж вона вперше побачила унікальні «місячні» острови: поверхня, позбавлена рослинності, з голими деревами без кори на тлі блакитної води й неба — наслідок тотальної присутності бакланів.

Усупереч побоюванням рибалок, науковці не вбачають серйозної загрози від бакланів. Гальченко наголошує, що птахи є свого роду природними санітарами — вони не нападають на здорову рибу, а навпаки, допомагають очищати водойми.

Олег Максименко, керівник парку, додає:

Головний виклик — трансформація рослинності. Через масове гніздування баклани повністю змінюють екосистему островів: дерева вкриваються товстим шаром посліду, поступово всихають. Проте науковці вважають це частиною природного циклу — на місці старих дерев з’являються нові.

Чи пов’язане стрімке розселення бакланів з підривом Каховської ГЕС? Надія Гальченко скептична:

Головні фактори впливу, за словами експертів, — достатня кормова база, зменшення антропогенного впливу і природні міграційні процеси.

Поступальна еволюція екосистеми

Експертні спостереження в Полтавській області підштовхнули нас до вивчення ситуації в інших регіонах уздовж річки Дніпро. Фотограф з міста Дніпро Юрій Мухін, оприлюднив в соціальних мережах знімки місцевого острова Куба, чим спричинив дискусію про масштаби поширення бакланів.

Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», розповів про унікальну екологічну картину в Дніпропетровській області. Баклани з’явилися в регіоні ще в 1980-х роках, поступово просуваючись із півдня. Їхня експансія не є раптовою, а радше поступальною еволюцією екосистеми.

Найбільша колонія бакланів розташована на острові Корчуватому, де гніздується близько 700 пар птахів. Однак вона займає лише 15% території острова, що спростовує тезу про повне перетворення ландшафту на мертвий острів.

Підрив Каховської ГЕС, безумовно, вплинув на міграційні процеси, але не став визначальним фактором появи бакланів, каже він. Науковець убачає корінь проблеми в порушенні природного балансу — надмірному вилові хижих риб, які раніше контролювали популяцію дрібної риби.

Пономаренко пропонує таке системне рішення: замість штучного регулювання популяції бакланів, необхідно відновити природний баланс шляхом зарибнення водосховищ хижими видами.

Водночас він наголошує на критичній нестачі системного моніторингу. Через обмежене фінансування наукових досліджень, особливо в умовах війни, повна картина популяції бакланів залишається не до кінця вивченою.

Ще у 2016 році черкаський орнітолог Максим Гаврилюк  привертав увагу до зростання популяції бакланів у регіоні. Його дослідження показали, що найбільші колонії птахів на той час зосереджені на островах Канівського природного заповідника, Липівського орнітологічного заказника й у нижній частині Кременчуцького водосховища.

Тоді дослідник уже наголошував на серйозній екологічній проблемі: хімічно активний послід бакланів буквально знищує рослинність у місцях їхнього масового перебування. За його словами, це не локальне явище, а загальноєвропейська тенденція. Науковці ще у 2009 році не могли запропонувати уніфікованого підходу до регулювання популяції, йдеться у публікації орнітолога. Гаврилюк переконував: проблема потребує комплексного системного вирішення.

Артур Шабліян, лікар-ветеринар і засновник Центру порятунку й реабілітації диких тварин, разом зі своєю командою не один рік займається допомогою різноманітним тваринам — від сов і пугачів до білок, косуль і хижаків. Він звертає увагу на загальне зростання кількості птахів в акваторії Дніпра.

Щодо можливого ризику зараження людей від бакланів та інших водоплавних птахів Шабліян пояснює: баклани, як і багато інших пернатих, що харчуються рибою, можуть бути переносниками хвороб, зокрема ботулізму. Проте ризик зараження людини при контакті з цими птахами є мінімальним.

Ветеринар наголошує, що баклани не є промисловими птахами, на них не полюють, і вони відіграють важливу роль в екосистемі. Звинувачувати цих птахів у поширенні хвороб серед людей безпідставно — ризик зараження залишається незначним.

Природна рівновага чи нова норма? 

Поширення бакланів на Дніпрі ілюструє складний характер екологічних змін, що відбуваються в Україні. Експерти мають різні погляди — від потреби регуляторного втручання до сприйняття цього як закономірного процесу. Проте всі науковці погоджуються: екосистема Дніпра потребує системного моніторингу й комплексного підходу до управління. Реальна загроза не в самих бакланах, а в порушенні природного балансу водойм. Відновлення популяцій хижих риб, зменшення антропогенного тиску на водні ресурси, створення умов для збереження біорізноманіття — ці заходи можуть забезпечити стабільність екосистеми Дніпра на довгі роки. Баклани ж залишаться частиною цієї системи, виконуючи свою природну роль, яку вони відігравали сотні років до появи штучних водосховищ.

Цікаві факти про бакланів

• Вправні рибалки. Полюють на рибу в прісних і морських водоймах, пірнаючи на глибину від 1 до 3 метрів. На одну рибу витрачають близько трьох хвилин.
• Командна робота. Під час полювання можуть об’єднуватися у зграї, оточуючи косяки риби.
• Великий апетит. Щодня з’їдає від 300 г до 1,5 кг риби. За сезон це може становити до 160 кг.
  
• Сушать крила. Після полювання часто розкривають крила, оскільки їхнє пір’я не є повністю водонепроникним.
  
• Довголіття. Живуть у дикій природі 10-15 років, а в неволі — до 20.
• Повторне використання гнізд. Баклани роками повертаються до одного гнізда, яке може важити до 100 кг.

Проєкт утілюється за підтримки «Journalismfund Europe»