«Ні, я не хочу до нього»: продовження історії дівчинки, за яку заступились усім будинком (частина 1)

4 серпня мешканці багатоповерхівки, що на вул. Мічуріна, усім двором «відбивали» 8-річну дівчинку від судових виконавців. За рішенням суду вони мали забрати дитину від бабусі, з якою вона прожила майже 4 роки після смерті матері, та передати її батькові. Проте сама дівчинка не бажала йти до батька. За неї вступились сусіди: вони закидають чоловікові, що він ніколи не опікувався дитиною. Згадують йому кримінальне минуле, дві судимості, та звинувачують у тому, що він відбирає дівчинку у бабусі не з батьківської любові, а щоб отримати контроль над часткою у квартирі померлої дружини. 

Того дня кілька десятків людей, сусіди бабусі та дівчинки, оточили судового виконавця і батька, що приїхали за дитиною. Здійнявся галас. Судові виконавці просять розійтися, проте люди стоять на своєму: «Ми і яйцями можемо закидати».

Сусіди взяли дівчинку та бабусю у кільце. На відео, знятому та наданому сусідами під час пригоди, видно, що дитина пригорнулась до одного з чоловіків та плаче. 

Тато підходить до дівчинки, намагається торкнутися її руки, але у дитини починається істерика. Вона постійно кричить «ні» та плаче. Шоковану дитину заводять до під'їзду.

Того дня виконавці дівчинку не забрали. У протоколі записали, що дитина відмовилась їхати. Судовий виконавець звернулась до бабусі, аби та психологічно підготувала дитину на наступний раз.

«У мене діти завжди були нагодовані, одіті та обуті»

Ми завітали в гості до пані Антоніни, разом із якою мешкає дівчинка. Жінка зустріла нас разом із двома онуками, яких виховує самостійно. Це дітки її померлої доньки від різних шлюбів. Артему вже 14 років, він круглий сирота. Вікторії (ім’я змінено) скоро виповниться 9 років: батько хоче забрати її до себе. Вже виграв кілька судів.

- Чому дівчинка живе з вами, а не з батьком?

Після смерті Іри, його дружини та моєї доньки, він створив таку комедію, ніби я найняла бандюків, аби його викинули з квартири... Він сам пішов, бо йому треба було, у нього вже була інша жінка. На третій день після смерті моєї доньки він подав на спадщину (на квартиру, що була у власності померлої - ред.) і почав бігати по судах. Подав позов про відібрання дівчинки. Я ж його просила, ти приходь! А бреше, що його не пускають. Дівчинка на майданчику у дворі кожного дня гуляє. Чого ж ти не приходиш? Чого не цікавишся нею? І це я не даю спілкуватися з дитиною? 

- Скільки років ви живете разом із дівчинкою, без її батька?

Три роки та 7 місяців. У службі у справах дітей я пояснювала, що він дитиною ніколи не займався. Навіть садок не оплачував 5 років та не прийшов на випускний: всі ж батьки поприходили! Який він люблячий тато, якщо за 5 років не прочитав дитині казку? Проте він був великий організатор гулянок та відпочинку. Дитині було 5 років, як її мама померла: він хоч раз повів її в «Острів розваг» чи Fly kids?  Коли вони жили з моєю донькою, приходили пізно вночі, невміняємі. Я все поприбираю, приготую, випрасую. А на ранок дитину до дитсадка веду. Моя донька, як вийшла за нього заміж, потрапила під його вплив. Все золото в ломбард поздавала, навіть ноутбук, подарований сину. Але онуки у мене ніколи не голодували, завжди були одіті та обуті. Бувало, що він ганявся із шнуром за онуком, а я захищала дитину, потім у синцях ходила. До поліції не зверталась, боялась, що ще гірше потім мені буде. 

- Чи допомагає він доньці матеріально?

Участі матеріальної не брав. За 3 роки та 7 місяців ми мали від нього 2000 та 400 грн і все. Я оформляла дитячі документи по втраті одного з батьків. Дитячу картку на доньку він як відкрив, так по сьогодні ми не бачили її пособія. Хоча я його прохала: телефонувала, казала, що наймаю репетитора для дитини, бо хочу, аби вона добре вчилась. Скажіть, що це за люблячий тато? Вона сама його просила, будь як усі тата. Вона йому пише, каже, що їй потрібно - він відповідає, що у нього грошей нема. 

- Чи дарував подарунки?

На Миколайчика дівчинка прийшла і розповідає, які подарунки від батьків отримали її подруги. Я йому подзвонила і нехорошими словами кажу: батько ти чи ні! Тоді зробив подарунок. А так цукерки на свята передавав, що йому на роботі давали. Один раз іграшку та букет квітів передав.

- Чи приходив до школи?

Він один раз прийшов, коли дівчинка пішла у другий клас. Тоді всі перелякались: мені одразу зателефонували зі школи, бо його ніхто раніше не бачив. Та чого ж ти не цікавився її навчанням, не спілкувався з класним керівником, я ж давала її номер! Чого ти не спитаєш, що потрібно дитині?

- Як часто дівчинка бачиться з татом? 

За три роки та 7 місяців один раз вона до нього поїхала, один раз він прийшов до школи, вона була у другому класі. Два тижні тому випадково його зустріли. Ми поверталися з річки на велосипедах, присіли відпочити біля «Оптовичка», що по дорозі на Горішні Плавні. Коли бачимо, а він іде зі своїм другом і дороги не бачить. Дитина перелякалася: «А він мене до себе забере?» Та він її і не впізнав.  Ще раз якось зустріли його у місті: він почав телефонувати до поліції, що «я їх знайшов». У вересні минулого року зустрілись перед тим, як йти на суд. Ми разом домовилися вже не йти на суди: нащо ті гроші адвокатам платити, краще їх витратити на дитину. Пішли разом до продавчині, у якої ми одягаємо дівчинку до школи. Обрали їй пальто. Він пообіцяв, що купить його і зник. А дитина вже у школі друзям розповіла, що тато їй пальто збирається купувати. Телефонує йому, а він сховався. Після цього вона заблокувала його номер і не хоче з ним розмовляти.

Нам влаштовують екскурсію по квартирі. Заходимо до кімнати, де мешкає дівчинка. У ній планують косметичний ремонт: вже зняли старі шпалери, а нові чекають у коридорі. На столі великий комп'ютерний монітор. Є два окремих ліжка: для дівчинки та бабусі. Шафа, поверх якої ціла гора коробок. 

Дівчинка приносить свою улюблену іграшку: чорного котика, якого називає Котя. Котю їй також подарували у недільній школі. 

Поки ми розмовляємо з пані Антоніною, хлопець займається за комп'ютером, а дівчинка грається у планшеті. 

До нас приєднується хрещена мати, пані Тетяна. Вона мешкає у цьому ж під'їзді та багато у чому допомагає пані Антоніні та двом діткам. Підтверджує слова пані Антоніни: тато не опікується дівчинкою. Далі нам демонструють гардероб дівчинки. У неї багато гарного одягу: і вишиванки, і святкова сукня з бордового оксамиту, і ціла купа різнокольорових суконь та кофтинок. Побачивши сукні, дівчинка одразу ж просить одягнути своє улюблене, бірюзове.

«Якщо дитина сама захоче до тата, я й слова не скажу»

- Я сподівалась, що суди будуть справедливі. Але він виграв Кременчуцький районний суд, потім апеляційний. Я на суди не ходила, для мене це морально важко. Був мій представник. Пішла один раз на апеляційний суд. Проте ми його також програли. Зараз у нас новий адвокат, ми подали касацію... Що це за батько, що регулярно ходить по судах, але не ходить до дитини? Я дуже не задоволена нашими службами у справах дітей, навіть ображена на них! Я все життя сплачувала податки, а вони отак працюють. Коли приїхали судові виконавці, у дитини почалась істерика - «ні, не хочу». А працівниця з Крюківської служби у справах дітей мені каже: «Бери дитину та неси її в машину». Це що, сумка тобі? Ви чуєте, що у них там твориться у цих службах? Вони королі в місті. 

- Що ви плануєте робити далі, за дівчинкою знов приїдуть судові виконавці?

Якщо дитина скаже: «Я передумала» та сама захоче до тата, я навіть слова не скажу. Скажу добре, йди. Але вона не хоче до нього! Хай приходять із психологом, налагоджують контакт, працюють над тим, аби дитина захотіла з ним жити. Моя онука — цілеспрямована дитина. Якби вона хотіла до батька, то ніяка бабуся її не втримала б. 

- Подивіться, скільки у неї книжок! У нас є все для школи, - пані Антоніна демонструє дитячі книжки. - Це нам переважно хрещена дарувала. А коли збирали дівчинку до першого класу, нам допомогли люди та церква.

«Навіть у перший клас її не повів»

Ми поспілкувались із сусідами, що мешкають із родиною в одному під'їзді. Ставили одні і ті ж запитання: хто виховує дівчинку і як часто вони бачать її батька.

Ніна Олександрівна, сусідка: 

- Я його тут не бачила: завжди дівчинкою займається бабуся. Ми ж у дворі все знаємо. Він жодного разу не підійшов до дитини. Навіть у перший клас її не повів. Хоча б зараз, коли приїхав її забирати, шоколадку привіз, якщо хочеш дитину забрати. Я взагалі була шокована. Хіба ж так можна, приїхати, схопити отак дитину? 

Людмила Григорівна, сусідка:

- Чесно кажу: після похорон його майже не було. Ми тут усі як одна родина, у під'їзді всі один одного знаємо. Ніхто не бачив, щоб він гуляв із нею на майданчику. Для бабусі онуки - це її життя. Я не знаю, які у нас закони в Україні, що можна отак дитину травмувати. Я не розумію, куди дивляться наші можновладці, судді, коли розлучають отих двох дітей, сиріт, що виросли разом. Це просто кощунство по відношенню до діточок. Він може казати все, що завгодно, але ми мешкаємо тут уже 30 років і все знаємо. Цю квартиру купили для доньки батько з матір'ю. Яке він має до неї відношення? А починає ділити квадратні метри. Його мета - лише забрати дві частини квартири, свою та дівчинки. Дитина йому не потрібна. Батько має утримувати свою дитину: її потрібно годувати, одягати, виховувати, приділяти увагу. Що це за батько, що забрав собі дитячу картку?

Людмила Костянтинівна, сусідка:

- Я знаю батька дитини, але за три роки після смерті матері я його тут не бачила. Дитиною займається лише бабуся. Мета батька - лише квартира. Ірини батько купив дитині цю квартиру. Яке він відношення до неї має? А навіщо ще йому дитина, якою він три роки не займався? Скільки колективних листів писали, ніхто не реагує. Та дівчинка ж вже не зовсім маленька, вже сама розуміє, з ким хоче жити.

Тетяна, сусідка та хрещена мати дівчинки:

- Я батька дитини не бачила тут взагалі. Він приходив одного разу, коли діти трохи між собою побились, як це буває у всіх дітей. Бабусі вдома не було, йому написала дівчинка. Приїхав з поліцією, налякав дітей. Правоохоронці виїхали без соцпрацівника. То був єдиний раз, коли я його тут бачила. Нормальні батьки якось хвилюються про дітей. Він взагалі не опікується дитиною. Чому він на Перше вересня не прийшов? Мій син йшов до 8 класу, діти з нього посміялися, що він із мамою прийшов. А він пояснив, що мама не його веде, а дівчинку, у якої мати померла. Дівчинку підтримували усією школою, а тато навіть на лінійку не з’явився.

Коментарі

Юлія Байдуж, адвокат пані Антоніни (третій адвокат у справі, щойно приступила до справи):

- Cуди першої інстанції та апеляційний суд задовольнив позовну заяву батька - про відібрання дитини та відмовив у задоволення зустрічного позову бабусі. Ухвалюючи рішення, суд виходив з позиції, що у батька дівчинки більше прав на неї, ніж у бабусі. Однак увага має насамперед приділятися найкращим інтересам дитини. З усталеної практики найкращий інтерес дитини полягає в тому, що, по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. І саме на це суд має звернути увагу в першу чергу, а не права батька чи бабусі на виховання дитини. Варто було збирати та оцінювати докази, що свідчать про те, яке рішення краще для дитини.

Однак виходячи із матеріалів суду, не було встановлено, що саме хоче дівчинка, її особиста думка в судовому процесі взагалі не з'ясовувалася. Цьому не була приділена належна і достатня увага. При чому, думку дитини можна дізнатись шляхом бесіди з нею працівників органу опіки та піклування із залученням психолога. Так, у таких справах орган опіки в обов'язковому порядку складає висновок про доцільність відібрання чи визначення місця проживання. Існує чітка інструкція, згідно із якою органом опіки та піклування мають бути опитані усі люди, наближені до дівчинки. Працівник проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею.

До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Під час з’ясування думки дитини обов’язковому встановленню підлягає:

• її здатність висловити думку;
• її вільне бажання висловити думку з приводу питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї;
• її особиста прихильність до кожного з батьків.

Виходячи з тексту судового рішення, яким надавалася оцінка матеріалам справи, не опитувався брат дівчинки, який проживає разом із нею та бабусею, вихователь дитячого садка, вчитель школи. А мали опитати свідків, родичів, які бачать, як росте дитина, хто за нею доглядає, залучити психолога. Думка органу опіки та піклування скерована на користь батька та дискредитацію бабусі з незрозумілих на те обставин.

Претензії батька щодо викрадення дитини не відповідають дійсності, адже дівчинка залишилась проживати за тією ж адресою. Сама норма Закону, яка застосована судом, звучить так в ч. 1 статті 162 Сімейного кодексу України: «Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання». Тобто для її застосування, судом має бути встановлено факт самочинної зміни місця проживання дитини чи її викрадення. Тож у цій ситуації не може йти мова про зміну місця проживання чи її викрадення, оскільки місце проживання дівчинки змінено не було, дівчинка як проживала, так і залишилася проживати за тією ж адресою, і обставини примусового виселення її батька судом також не встановлювалися.

Хочу додати, що на сьогодні на батька дівчинки вже складений адмінпротокол щодо насилля у його новій родині. А 20 серпня відбудеться судове засідання щодо того, що він висловлювався нецензурною лайкою. Також, як вбачаться з судового рішення, батько дитини має ряд серйозних захворювань, яким має бути приділена достатня увага.

Щодо того, на якій стадії перебуває справа зараз. Попереднім адвокатом була подана касаційна скарга, наразі вона була залишена без руху, через несплату судового збору. Проте бабуся знайшла кошти та подала заяву про усунення цих недоліків, чекаємо на касаційний розгляд. Я вважаю, що існує багато фактів, що дозволяють ВС повернути справу на новий розгляд, але ж рішення приймає суд.

Директор гімназії №3, Наталія Куліш:

- Вихованням дитини повністю займається бабуся. Батько один раз прийшов до дитини, та вона виявила до нього байдужість. Вона не хоче з ним спілкуватися, бо вона його майже не бачила, він не цікавився її життям. Дівчинка постійно з бабусею. Батькові дитина не потрібна. Інакше б він приділяв їй увагу. У дівчинки є брат, який перейшов до 9 класу. Бабуся займається з обома онуками. Не вірю я в батьківську любов, що раптом прокинулась. Він це для квартири робить. Всі це знають. Пані Антоніна добросовісна людина. Бабуся завжди йде на контакт, співпрацює зі школою, реагує на всі зауваження вчителів. Намагається, аби діти отримали гарну освіту. Вони  доглянуті, охайні, ввічливі, виховані. Дівчинка здібна, вона добре вчиться: її показники між добрими та високими. Вона гарно навчається, тому що бабуся з нею займається. А те, що зараз влаштували - це булінг по відношенню до дитини. Батько ніколи дитиною не цікавився. Людина не має власного житла, має судимості. І чому при розгляді справи у суді не викликали представників школи на судове засідання? Навіщо ми пишемо ті характеристики на дітей для органів опіки, для судів, якщо їх навіть не беруть до уваги? Шкільна громадськість стурбована цією ситуацією і вбачає вирішення проблеми у тому, щоб дівчинка і надалі проживала із бабусею, а служби залишили в родину у спокої.

У висновках незалежного психолога зазначено, що у дівчинку на високому рівні емоційна прив’язка до бабусі та братика. Відповідь на питання стосовно відносин із батьком не викликають у неї високих емоційних проявів

Марина Короткова, судовий виконавець:

- Крюківським відділом державної виконавчої служби у м. Кременчук 3 серпня було відкрито виконавче провадження негайного виконання: а саме відібрання дитини 2012 року народження. Ми мали відібрати дитину, що проживає з бабусею, та повернути її до батька. 4 серпня до відділу з'явилася бабуся дівчинки, пані Антоніна. Вона була повідомлена про відкриття виконавчого провадження. Їй повідомили про місце та час. Було складено заяву про те, що вона не перешкоджатиме відібранню дитини, якщо дівчинка буде згодна йти до батька. Згідно із законодавством, у нас є три дні на виконання провадження. 5 серпня державні виконавці разом із представниками органів опіки та піклування здійснили виїзд на місце. Відібрати дитину не вдалося, оскільки вона категорично відмовилася йти до батька. Батько спробував спілкуватися з дитиною, але в нього не вийшло. Дитина відмовляється від спілкування з ним. 

- Коли ви маєте прийти наступного разу?

Цей строк законодавством не встановлений. Наступного разу потрібно залучити ювенальну поліцію, органи опіки та піклування, психолога, тому що дитина була у шоковому стані. А також правоохоронні органи.

- Якщо дівчинка знову відмовиться йти до батька, які ваші дії?

Чіткого роз'яснення у законодавстві немає. Ми будемо звертатися за точним роз'ясненнями до судді, який виносив рішення. Ми не маємо права відбирати дитину із застосуванням фізичної сили та передати її батькові. Ведеться відеофіксація наших дій. Якщо перший раз ми виїжджаємо і нам перешкоджають у виконанні рішення суду, то штраф складає 1700 грн. Наступного разу — 3400 грн. Надалі настає кримінальна відповідальність, і ми закриваємо провадження. Але це стосується випадків, коли роботі державних виконавців перешкоджають. Проте дитина сама відмовилась, що відображено у протоколі. Як буде наступного разу, ми не знаємо: ми лише виконуємо рішення нашого суду.  

З рішення суду

«Судом встановлено, що малолітню дитину ОСОБА_2 (пані Антоніна - ред.) забрала до себе на проживання без достатніх правових підстав та перешкоджає батьку дитини проживати разом з нею, виховувати її та піклуватися про неї. В той час така поведінка не обґрунтована, а її посилання на певні обставини щодо доцільності залишення дитини проживати разом з нею не підтверджено жодним доказом».

Рішення Кременчуцького районного суду від 06.10.2020. Суддя О.О. Колотієвський

Коментар батька дівчинки ви зможете прочитати в цьому матеріалі.