Вам на х... або в ж..? (18+)

Ми вирішили поговорити про лексику, яку не друкують. Вона усюди: на парканах, в інтернеті та анекдотах, у товариських розмовах на кухні. Часто це і є мова людського спілкування – із міцними слівцями та вкрай емоційними висловами. Не всі знають, але існує словник української нецензурної лексики та її відповідників. Його надрукували у 2008 році. Раніше такі дослідження проводили лише в Росії. Авторка першого «лайливого» українського словника вважає, що між нашими та російськими висловами є велика різниця. Українці у цьому ближчі до мешканців західноєвропейських країн:

– У нас переважає так звана «shit-культура» лайки (англійське слово «shit» говорить за себе  – у перекладі «лайно»). Все, що пов’язано з нижньою частиною тіла, з туалетом, а не з сексом, як у Росії. Є теорія, що shit-культура переважає у західноєвропейських народів, – зазначає Леся Ставицька, автор словника «Українська мова без табу».

Тож разом із нами – німці, чехи, французи та англомовні товариші. А от «сексуальні» слівця більш притаманні росіянам, сербам, хорватам, болгарам, латвійцям. Тобто якщо ви посваритеся із росіянином, він вкаже вам дорогу «на». Та якщо не зможете дійти конценсусу з французом, ви точно підете «в».

«А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа!»

Українців вважають доволі скромною нацією: тривалий час наші пращури не вживали брутальні вислови, які конкретно вказують на приналежність до чоловічої чи жіночої статі. Тоді панували чудернацькі вирази на кшталт: «а щоб в тебе пір’я в роті поросло» чи «щоб тобі курка на ногу наступила». Звідки ж взялися менш колоритні, але більш міцні слова, які зараз у вжитку? Філологи кажуть, у цьому москалі винні, навіть вислів такий є – «лаяти по-московському».

«У росіян мат завжди був більш публічним: лаятися при жінках, дітях там не вважають гріхом. Українці ж у побуті менше користувалися власне матом», – пише пані Ставицька. – «На півночі Росії вживають лайку на площі, не соромлячись жінок і дітей. У деяких місцях заборона на матірну лайку поширюється виключно на жінок, тоді як в устах чоловіків матірщина не є чимсь осудним».

У своєму словнику Леся Ставицька вказує: «...старі люди неодноразово казали мені, що навіть 50 років тому в українському селі матірні слова сприймалися як чужі, ніколи не були побутовою говіркою, навіть серед чоловіків. У хаті взагалі не можна було лаятися, а як хто почне – його одразу спинять однією фразою: «Мовчи, бо піч у хаті!». Не можна було лаятися і коло води: «Воно тобі верне». Зрозуміло, присутність дітей, жінок, старих людей стримувала нецензурну лайку».

– Галичани почали вживати ці слова тільки після приходу радянської влади, – каже кандидат філологічних наук, завідувач відділом української мови Інституту україно­знавства імені І. Крип’якевича Наталія Хобзей. – Якщо говорити про сільську культуру, то там жодна порядна сім’я не дозволяла собі спілкуватися лайкою. Молодь неабияк сварили старші за це.

– Наша мова зазнає впливу північного сусіда, і це засилля проявляється навіть у сегменті лайки, – вважає філолог Леся Іванчук. – Руйнівна енергія такої лексики має вплив, адже змінилися духовні та культурні цінності. Скажімо, раніше мій дідусь знав тільки одну лайку – «а щоб тебе сніг спік». Сьогодні ж чуємо багато чужої нецензурщини.

Питання, які народи у світі більше за інших люблять кинути гостре слівце, давно цікавило вчених. Існувало чимало гіпотез щодо зв’язку нецензурщини та різних факторів. Візьмемо, наприклад, агресивність (араби, угорці, росіяни виявляють таким чином свою войовничу експансивність); клімат та частини світу (вважається, що чим далі на південь, тим більш експресивна мова). Навіть панує думка, що нецензурщину переважно вживають громадяни морських держав. Проте наукових підтверджень цих гіпотез досі не немає.

Звідки росте коріння

Звідки ж узявся мат? У словнику сказано, що саме слово – російське за походженням, спочатку мало значення «голос». Найстаріший вислів – там, де згадують матір рідну – відноситься до дуже давнього періоду: кінець ери матріархату і початок патріархату. Його значення було, скоріше, майновим. Адже той, хто володів матір’ю, ставав господарем роду. Панує думка, що російський мат має монголо-татарське походження. Проте авторка першого словника української лайки вважає, що вся ця лексика – споконвіку слов’янська.

«Насправді всі слова, які прийнято називати матом, праслов’янського походження, і спочатку вони не мали негативного змісту. Їх етимологія невинна, але, оскільки в культурі накладається заборона на тілесний низ, то, відповідно, слова, що позначали тілесний низ і його функції, стали непристойними».
Він та вона: у чому різниця

– Донедавна існував стереотип, що жінка повинна бути ніжною, доброю і не вживати «крутих» слів, – каже Леся Ставицька. – Але світ змінився. Коли жінка вибухає, в лайці може перевершити будь-якого чоловіка. Вона більш винахідлива: для неї головне не те, що сказано, а як це сказано. А у чоловіків слова-паразити через кожне слово – все від певної мовної недосконалості. У них мова гірше розвинена.. Мовний центр у жінок розташований в обох півкулях мозку, а у чоловіків – в одній. Словник трирічної дівчинки утричі більший, ніж у її ровесника-хлопчика. І говорити вони починають пізніше. Тому слова-паразити чоловіки часто вживають, щоб подолати мовну незручність – поки він каже «б…», в голову прийде наступне слово.

Чому чоловіки не люблять «козлів»

Як звичайні, зовсім необразливі слова раптом стають «поза законом»? З психоаналітичної точки зору, слово стає непристойним, якщо супроводжується відразливим первинним образом, що йде від дитячих відчуттів. На думку американського психолога та психіатра Ерика Берна, найбільші непристойності стосуються запаху і смаку, а також слизького дотику. Наприклад, негативна оцінка «козла» (мерзенний, підлий, капосний чоловік) пов’язана певною мірою з його фізіологічними властивостями (поганий запах, хтивість).

«Надто часте вживання матірних ідіом не могло не призвести до зниження їх вибухової сили. Саме тому суспільство починає шукати інші засоби для вихлюпування негативних емоцій. Найбільш показовий приклад – російсь­ке слово «козел», яке ще зовсім недавно знаходилося у межах «зони», а тепер успішно конкурує з матом», – зазначено у виданні «Українська мова без табу». До речі, чоловіки це слово вважають доволі образливим і дуже непристойним. У жінок інші уявлення.

Брутальний словник

Над виданням «Українська мова без табу» авторка працювала чотири роки. Для порівняння: «Великий словарь русского мата» Плуцера-Сарно, за задумом, мав складатися з 12 томів. Зараз їх два – за назвами чоловічого і жіночого статевих органів. На створення першого тому автор витратив
10 років.
Гузно волохате – нікчемна людина;
Замкни свою жозепё бізе – прохання, щоб хтось перестав випускати гази з кишечнику
Дупа волова – нездара
Збирати гриби, даблити – ходити в туалет
Грінпіс – платний туалет
Топтати гречку – зраджувати
В гузйці кістки не зломиш – можна сміливо бити
Брати/взяти дупою – добиватися успіхів наполегливістю, не маючи великих здібностей
Задрига – повія
Зажопник – пасажир байкера
Задуплів’я, задул’я – будь-яке провінційне місто; глуха місцевість
Кобеліно – чоловік, який любить жінок
Ляфірінда – коханка
Музжоп – магазин, де продається музичне обладнання
Нацюцюрник, парашут, пропихач – презерватив
Пєрдолєнє в бамбус – безглузда й безцільна балаканина
Фіндюрка, курдибалянс – шльондра
Хабалиця – жінка, яка любить кокетувати, коханка