"Мати свою команду без місцевих вихованців - абсурд": президент БК "Кремінь" Віктор Кобзистий

Про дитячу мрію і спортивні захоплення

З дитинства захоплювався хокеєм. Бабуся завжди забирала мене з дитячого садочку із саднами від ударів ключкою. Зими у 80-х роках були холодні, і у дворах робили спеціальні коробки для гри в хокей і катання на ковзанах. Така коробка була й на Молодіжному, де я жив, та на вул. Гвардійській та Московській, де жила бабуся. Я на ковзанах катався, але погано, тому стояв на воротах. Востаннє стояв на ковзанах у дитинстві. Професійні спортсмени не мають права ризикувати своїм здоров'ям, адже ризикують втратити місце в складі команди.

Навіть зараз, буваючи в торговельних центрах з льодовими майданчиками, діти мене кличуть на лід. Сподіваюсь, коли запустимо команду, здійсниться моя мрія і я з сім'єю поїду в гори, покататися на лижах.

У дитинстві також любив грати у футбол. Вся кімната була завішана фотографіями та значками улюбленої команди київського “Динамо”. Про баскетбол навіть не думав. Але через свій високий зріст довелося відмовитися від футболу. У 10 років мій зріст був 163 см (зараз близько 2 м). Тоді у 17 школі мене знайшла дружина майбутнього тренера. З цього і почалася баскетбольна кар'єра.

Двоє синів займаються спортом. Молодший у 5 років любить буцати м'яч, а старший ходить на баскетбол та футбол. У його 12 років його зріст складає 173 см. Я йому сказав, що від футболу доведеться відмовитися, на жаль, я теж пройшов через це.

Дітей необхідно віддавати в спорт. До 18 років люди повинні займатися спортом, щоб формувати організм, щоб була здорова нація.

Про баскетбольну кар'єру та ситуацію в Україні

З дитинства займався футболом та хокеєм. Про баскетбол навіть не думав. Але через свій високий зріст довелося відмовитися від футболу. У 10 років мій зріст був 163 см (зараз близько 2 м). Тоді у 17 школі мене знайшла дружина майбутнього тренера. З цього і почалася баскетбольна кар'єра.

Будучи кращим гравцем України серед 17-річних гравців, обирав між “Будівельником” та “Самарою”. Тоді обрав самарський клуб, адже він грав у Євролізі, а “Будівельник” там дебютував лише 2 роки тому.

Закінчив кар'єру гравця став асистентом тренера БК “Будівельник”. Провів два плідних сезони. У першому виграли Кубок України, а у другому виграли чемпіонство. Згодом переїхав у Дніпродзержинськ, де очолив місцеву команду. Наступного року після невдалого матчу з “Южним” покинув команду.

Будучи у всіх іпостасях від дитини, яка тільки почала захоплюватися баскетболом до головного тренера. Вирішив створити команду у рідному місті.

Про пам'ятні матчі

Матч на Універсіаді, коли збірна України грала з Югославією. Нам в команду дали майстрів міжнародного класу. Тоді ми у півфіналі після першого тайму програвали 22 очки, але нам вдалося не тільки зрівняти рахунок, а й перемогти. Ми видряпували кожний сантиметр поля. На жаль, у фіналі програли “штатнікам”. Навіть у радянські часи завжди програвали. У 2005 році змогли повторити це досягнення. Це було незабутньо.

У 1995 році перейшов з першолігового КрАЗу у Вищу лігу. У матчі з “Одесою” дебютував за “Нафтохімік” у рідному ДЮСШ-2. Будучи 16-річним хлопцем забив зверху після проходу.

Запам'ятався також останній матч у професійній кар'єрі. Тоді ми стали чемпіонами. У 7 матчах серії плей-оф проти “Донецька” на виїзді програвали при загальному рахунку ігор 3:3. За 4 хвилини до кінця матчу програвали 10 очок. Але ми виграли гру і стали чемпіонами.

Ці матчі різного рівня. І різної важливості, але вони незабутні.

Про відродження баскетбольного клубу “Кремінь”

У нас є баскетбольні традиції. Хочу, щоб вони не помирали, адже кожного року вони потихеньку згасають. Були пропозиції з Полтави. Пропонували безкоштовний спортивний зал “Динамо” з трибунами. Але у мене лише одна відповідь - ми ж не полтавці.

Я народився у Кременчуці, навчився грати у рідному ДЮСШ-2. Тому відроджуємо баскетбол у Кременчуці.

Друзі пропонували створити у місті дитячу баскетбольну спортивну школу Кобзистого. Але без дорослої команди немає сенсу грати, коли вони виростуть. А тепер у них буде “Кремінь”.

Влітку мені пропонували очолити команду за кордоном, але я відмовився. Бо за умови, що клуб гратиме у Суперлізі, команду підтримали спонсори з України та Європи. Тепер у Кременчуці є баскетбольний клуб “Кремінь”.

БК чи БСК

Зараз БК (баскетбольний клуб), але в майбутньому плануємо БСК (баскетбольний спортивний клуб). Наприклад, “Барселона” включає в себе не тільки футбольний клуб, а й баскетбол, водне поло та гандбол.

У нас є футбольний клуб “Кремінь”, хокейний клуб “Кременчук” про які знає вся країна, а завдяки хокею дізнаються і за кордоном.

У Кременчуці катастрофічно не вистачає палацу спорту, де розвивались би усі види спорту.

Про чемпіонат Суперліги та команду

У чемпіонаті грає 9 команд: “Будівельник”, “Галичина”, “Говерла”, “Дніпро”, “Дніпро-Азот”, “Кремінь”, “Одеса”, “Харків”, “Хортиця”.

Ми стартуємо 1 листопада вдома грою з “Одесою”. Потім запланований виїзд в Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ. Згодом приймаємо “Будівельник”. У зв'язку з виборами гру доведеться перенести.

Перший сезон команда гратиме у ДЮСШ-2 (вул. Квартальна, 5). Ми максимально спробували зробити комфортні умови для гравців та вболівальників.

Про емблему “Кременя”

Емблему створювала київська компанія. На ній зображений баскетбольний мяч, але він має не рівну форму. Він символізує лівий і правий береги Дніпра. А зірочка - острів Зелений. Згори - частина герба міста, адже команда з Кременчука, а внизу - баскетбольна сітка.

Зараз плануємо придумати гімн команди і талісмани.

Про гравців

У команді грають 5 кременчужан. Для мене це принципова позиція. У нас в команді гратимуть хлопці з різних країн, але мати команду без місцевих вихованців - абсурд.

Ми взяли Олександра Овчаренка, повернули з Одеси Ярослава Скрипця, з Білорусії Дениса Хоружева, з Польщі Максима Зозулю, з Чорногорії Богдана Байду. Вони всі - вихованці кременчуцького баскетболу.

Також є досвідчені: Максим Балашов, Олександр Берхін, Юрій Лохманчук, Роман Новіков, Ернесто Ткачук. Крістіан Луговцов та Олександр Белла - перспективні гравці, на яких ми робимо ставку.

У нас хороше укомплектування з 2,3 та 4 позиціями. Невелика проблема з 1 номером та велика з 5.

Дозаявку в команду можемо робити у будь-який час, якщо гравець не з нашого чемпіонату.

Завдання на сезон

Ні для кого не секрет, що у баскетболі зараз розкол. На жаль, ні федерація, ні Суперліга не змогли домовитися. Якби був єдиний чемпіонат з 9-ма командами з федерації і 9-ма з Суперліги, то ми боролися б за плей-оф. А так поставили задачу - боротися за призові місця. Хочеться кременчужанам подарувати кубки.

Твердість духу, вогонь сердець – це наше гасло, з яким ми представлятимемо Кременчук в баскетбольному світі.

Нагадаємо, БК “Кремінь” дебютує у Суперлізі в матчі з “Одесою”. Матч 1 листопада о 15:00 в ДЮСШ-2 (вул. Квартальна, 5)