Увечері, 14 грудня, дитячий голосок повідомив у «02», що залізничний вокзал заміновано. Оперативники одразу ж «підірвались» і виїхали на місце імовірної катастрофи. «Всю будівлю та перон оточили міліціонери, - розповідає очевидиця Наталія. - Усіх, хто в той час знаходився на території вокзалу, вивели на вулицю. Працівники скаржилися, що їм не дозволили забрати документи та речі, а касири хвилювались, що залишили гроші в касах без нагляду. З перону прибрали всі поїзди, людей туди не пускали. Стояти було моторошно, всі були налякані. Аби не було паніки, нам сказали, що це навчання. Подейкували, що хтось пожартував, але всім, хто стояв біля вокзалу, було не до сміху». Близько години сапери ретельно обшукували вокзал, а «пожежка» та «швидка» вартували під головним входом. Люди, яких зірвали з робочих місць, скаржились, що зовсім замерзли, а постійні мешканці вокзалу – бомжі – через міліцейський кордон намагались прорватись до теплого, але небезпечного приміщення. Та після довгих пошуків вийшли сапери і оголосили, що все чисто – мін немає.
Того ж вечора міліціянти вже знали номер телефону, з якого дзвонили жартівники, і знали, що ним користуються учні Потоківської допоміжної школи-інтернату. Продивившись величезний список зроблених з нього дзвінків за останній місяць, правоохоронці побачили лише номери 01, 02, 03 та 04. Суботнього ранку до школярів-«підривників» завітали гості у формі. Двоє 15-річних хлопчаків пояснили працівникам міліції, що їм було «просто цікаво», а на рахунку лише 9 копійок – окрім чергових служб нікуди не зателефонуєш.
Питання про покарання буде вирішуватись після дослідження психічного стану школярів.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.