Лохотрон під соусом благодійності

Шахраїв засуджено
Організаторів благодійного фонду «Полтава» засуджено за шахрайство з понад 120 потерпілими, які віддали злочинцям майже 3 млн. грн. власних заощаджень. «Благодійники» були професіоналами – за 4 роки діяльності жодна людина не звернулася в міліцію, щоб та допомогла повернути останні гроші.
Двоє організаторів благодійного фонду «Полтава» засуджені  до 5 років ув’язнення, ще двоє до 4 років, а шестеро на різні терміни покарання - від трьох років до умовного терміну покарання. Такий вирок виніс Полтавський апеляційний суд, розглянувши справу щодо діяльності фонду, в наслідок якої постраждали понад 120 потерпілих, що віддали злочинцям майже 3 мільйони гривень власних заощаджень. Про це «Телеграфу» повідомила прес-офіцер полтавського УБОЗу Яна Холодна.
За словами заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області Олексія Бардінова, в поле зору співробітників УБОЗу кілька років тому потрапив чоловік, який їздив по місту на дуже дорогій іномарці з кримськими номерами, влаштовував шикарні банкети у дорогих ресторанах і жив у найдорожчому готелі Полтави.
«Коли ми почали його перевіряти, то вийшли на так званий благодійний фонд Полтава. Його було зареєстровано 16 грудня 2002 року в обласному управлінні юстиції. Територія його діяльності – Полтавська область. Згідно документів основний вид діяльності “...поліпшення матеріального становища малозабезпечених сімей, безробітних, інвалідів, сприяння соціальній реабілітації , сприяння розвитку науки, освіти, культури, охорони здоров’я...”. Ми почали проводити ряд оперативних заходів для того, аби перевірити законність існування фонду, його діяльність, - додав старший оперуповноважений в ОВС Полтавського ВБОЗ Юрій Дубовик, - після чого було чітко встановлено, що справу маємо із звичайнісінькими шахраями, діяльність яких носила законний характер тільки на папері, а насправді ж вони переслідували ціль протиправного збагачення за рахунок коштів жителів як Полтави, так і області... У цьому злочинному товаристві була досить добре налагоджена робота. Кожен з учасників виконував відведену тільки йому роль. Триступінчата ієрархічна структура складалася із щаблів. Вищий – організатор, другий – маркетинг – директор, третій – маркетинг-менеджер і окремий щабель – адміністративний директор. Основною вимогою до всіх вищевказаних було уміння підкоряти інших, а головне створювати видимість легальної законної діяльності”.

Шахраї працювали за принципом фінансової піраміди
“Шахраї працювали за принципом фінансової піраміди, - говорить Юрій Дубовик, - її суть полягає у тому, що особи за участь у фонді треба було внести 2500 умовних одиниць і запросити не менше двох бажаючих здійснити подібний платіж. Потім бажаючі приводять ще двох, і особа отримує з перших 300 доларів, а з наступних двох уже 900 і так далі... Із тієї суми, яка надходила, 200 доларів отримували маркетинг-менеджери, а залишок у 1100 доларів перераховувалися на фіктивні підприємства міста Києва, а там уже вони знімалися з розрахункового рахунку готівкою”.
Особлива увага у цій історії приділяється саме так званим “інформаційним семінарам”, про які згадувала потерпіла. Шахраї орендували по місту великі приміщення, де збирали весь люд.
“Тільки біла сорочка, краватка, чемність і посмішка, - говорить Олексій Бардінов, - такий антураж справляв неабияке враження на потерпілих. До речі, як потім ми з’ясували в процесі розслідування, серед потерпілих були і представники правоохоронних органів, і судді, і адвокати, словом, злочинці, навіть, не боялися того, що люди у формі можуть викрити їхню діяльність. До того ж на семінарах була присутня охорона, і не просто з приватної фірми, а це була відомча міліцейська охорона, що звісно сприяло на видимість чесності та правдивості.”
“Тільки продаж приносить гроші, все інше коштує грошей”, “хтось працює, а хтось заробляє”, “а добре б було заробляти гроші у геометричній прогресії, і при цьому нічого не продавати”, “спочатку треба щось дати, щоб потім щось узяти” – ці фрази повторювалися рефреном впродовж 5 годин під час проведення такого семінару і направлені вони саме на те, щоб людина прийняла задану їй команду, психологи називають такий прийом - ефект 25-го кадру.
Тетяна Єгорова, експерт-психолог Полтавського філіалу Харківського НДІ судових експертиз якраз і займалася вивченням цієї справи уже тоді, коли убозівці викрили незаконну діяльність спритників, і вона говорить, що шахраї діяли за професійно підготовленою психологічною схемою. Для того, щоб людина віддала свої гроші її треба було стимулювати. І ця стимуляція здійснювалася цілим рядом психологічного впливу.
По-перше, у такі фонди дуже рідко запрошуються люди успішні. Зазвичай такі фонди будуються на тих, хто або втратив роботу, або має матеріальні труднощі. І коли комусь пропонують роботу “в одній із організацій”, але при цьому не називається ні рід заняття, ні назва, то це і є першим елементом такого впливу.
Далі антураж, про який вже говорилося. Людина, коли приходить на семінар просто мліє від добре обставленої зали, багато накритого столу, численної кількості респектабельних та успішних людей, які постійно посміхаються і справляють враження багатих та щасливих. Окрім власної успішності “доброзичливці” використовували такий прийом як “бомбардування любов’ю” – це демонстрація безмежної радості того, що люди до них приєднуються і в майбутньому теж стануть одними із них...
Окремим прийомом стала музика, вона була дуже гучною, ритмічною, і не давала людині адекватно оцінювати ситуацію. Розсаджували новоприбувших теж по-особливому. Якщо приходили по декілька знайомих або сімейними парами, яким до речі, надавалася перевага, то між ними обов’язково сидів хтось із уже працюючих у фонді. Це виключало можливість обговорення в процесі лекції. Самі ж працюючі у фонді постійно вигукували слова вдячності лектору і хлопали у долоні.
Головним елементом залишалася лекція, яка тривала від 3 до 5 годин. Вона була продумана і підготовлена. Лектор говорив заплутаними економічними термінами, малював схеми, малюнки при цьому постійно розповідав анекдоти, говорив тільки про позитив, але ніколи не торкався питання труднощів та проблем, які можуть виникнути.
Сама лекція була побудована таким чином, що спочатку у слухачів виникало питання “Що це таке благодійний фонд Полтава?”, потім “Цього не може бути!”, далі – “В цьому щось є”, і на сам кінець “А інакше й бути не може!” Паралельно з цим лектор постійно питав – а чи хочете ви стати переможцями, хочете бути з нами, чи так і залишитися сірою масою, яка за стінами цієї зали?
Після лекції, коли людина вже “оброблена”, діяли дуже швидко. Під ту ж гучну музику людям пропонувалося одразу внести 2500 доларів, пройти співбесіду, підписати важливі документи. Звісно, що у багатьох не було такої суми із собою, тому їм чемно і радужно пропонувалося поїхати додому на таксі за рахунок фірми. Мотивували це тим, аби не відкладати на потім, і вже зараз починати заробляти великі гроші.
“Люди погоджувалися, - говорить Юрій Дубовик, - дехто їхав додому і виносив останні збереження, дехто закладав нерухомість, машини. А тим, кому ніде було взяти потрібної суми, шахраї давали липові довідки про працевлаштування і люди брали кредити у банках.”
Після цього ошуканих радо вітали і запрошували безкоштовно до ресторану на святкування. Організовувалися шикарні банкети і люди перебували у тій ейфорії. Більшість з них так і залишалася під впливом, а дехто все розумів вже після закінчення банкету. Але, все одно, пізно...

«Ейфорія скінчилася і ми все зрозуміли...»
“Коли ми приїхали після ресторану додому, то сіли з чоловіком та братом у дворі, і тільки тоді зрозуміли, що накоїли, - пригадує дівчина, - але вже було пізно, наші гроші були у них. До того ж іншу частину ми повинні були привезти зранку... Але ми цього, звісно, не зробили, а навпаки вже потім почали вимагати наші збереження, втім до цього часу доларів ми так і не отримали... Натомість шахраї постійно телефонували нам і вимагали, щоб ми їм принесли суму, яку не доплатили, вони запрошували нас і на інші семінари, щоб ми вчилися і йшли вербувати інших. Таких дзвінків було багато, вони нам просто не давали спокою.”
“Коли ми розслідували цю справу, - говорить Олексій Бардінов, - то нам стало відомо – щотижня злочинці перераховували з Полтави від 50 до 80 тисяч гривень. Але як не дивно, то заяв від потерпілих не було. До того ж нам стало тоді відомо, що працюють в Полтаві немісцеві, а з Харкова, Херсона, Кривого Рогу, Криму. Раніше ці люди вже мали досвід роботи в подібних структурах.”
Займалися псевдо благодійністю злочинці не тільки в Полтаві, їхнє павутиння вразило і Кременчук. Хтозна, якби убозівці вчасно не зреагували, то можливо, біди було б ще більше.
“Те, що довести злочин тут було складно – однозначно, адже по документах виходило, що люди робили добровільні внески, причому сума грошей була розбита на куски, щоб нічого не довелося оформляти нотаріально, - додав Олексій Бардінов, - потім, коли ми вже передали справу до суду, то до нас зверталися колеги і з інших областей, просили показати психологічну експертизу, на основі якої будувалася доказова база. Прикро, але факт, гроші потерпілим не повернуться – вони розчинилися.”

Прес-офіцер полтавського УБОЗу Яна Холодна