«Вони вбили Біма навмисно!»

Валерія Прокопівна – пенсіонерка. Їй уже під 90. Іноді у літньої жінки підскакував тиск. Тоді вона випускала Біма у його собачих  справах надвір самого – боялася знепритомніти прямо на вулиці. За Бімом Валерія Прокопівна спостерігала з балкона, у дворі за собакою наглядали сусіди. Та одного разу із такої самостійної прогулянки Бім повернувся зі шприцом у шиї…

До «Телеграфу» прийшли сусіди Валерії Прокопівни – принесли листа з 20-ма підписами. Люди обурювалися та розказували історію про Біма зі сльозами на очах.
–У нас на два будинки: на Першотравневій,17/2 і Перемоги, 4 – один спільний двір. Усі сусіди один одного добре знають. І Біма ми всі теж знали і любили, – зітхає Антоніна Володимирівна, одна з сусідок (сама хазяйка загиблого собаки до редакції прийти не  могла – вона досі болісно переживає втрату улюбленця). – Валерія Прокопівна знайшла Біма ще цуценям років шість тому. Пухнастий такий спанієль, ласкавий, слухняний. Вона виходила його, вигодувала. Бува, ідеш повз балкон Валерії Прокопівни, а Бім сидить там,  роздивляється подвір’я з висоти другого поверху…

Це сталося 5 лютого, зранку. Валерії Прокопівні було зле – піднявся тиск. Вона випустила Біма на вулицю, щоб він сам сходив у туалет, і пішла на балкон, аби звідти наглядати за собакою. Зазвичай Бім пару разів оббіжить двір і швиденько додому повертається – знає, що на нього чекають. Та того разу не встигла жінка вийти на балкон, аж бачить: її собака стрімголов мчить додому. Пішла відчиняти йому двері… Бім заскочив у квартиру переляканий – з його шиї стирчав шприц. Валерія Прокопівна поклала Біма на його улюблену подушку. Там деякий час на очах у хазяйки собака корчився у конвульсіях, задихався, а потім помер… У цей час до квартири Валерії Прокопівни зайшов чоловік із «Спецсервісу» (організація, що займається знищенням бродячих тварин у місті): «Ви мені або шприц віддайте, або собаку – мені для звіту потрібно».Валерія Прокопівна віддала йому шприца, а над Бімом просиділа ще декілька годин поспіль – усе сподівалася, що він оживе.

- Ми зателефонували до «Спецсервісу», – продовжує розповідь сусідка. – Там нам відповіли, що на цього собаку надійшов анонімний виклик. Невже Бім комусь не догодив, і його просто вбили? Хіба не видно, що собака домашній, акуратний, з нашийником… Ми просили їх: «Купіть бабусі цуценятко спанієля, принесіть та вибачтеся – нехай вона хоч трошки заспокоїться. Усе марно. Нас не чують…

«Собака просто потрапив у «собаче весілля»
Олександр Прядко, керівник КП «Спецсервіс Кременчук», стверджує, що собака загинув випадково.
– Олександре Анатолійовичу, на якій підставі вбили Біма?
– У нас був виклик.
– Виходить, якщо мені не подобається певний собака, наприклад, сусідський, я можу його просто «замовити» і все?
– Ні, не можете. Ми виїжджаємо на анонімні виклики на кшталт: «У нас на дитячому майданчику – зграя бродячих собак, зробіть що-небудь». Та якщо йдеться про анонімний виклик на собаку сусіда, ми завжди розбираємося, співпрацюємо зі спеціалістами ЖЕДів – вони добре знають людей, які проживають на їхніх дільницях. Того ранку нас викликали саме на зграю собак. На подвір’ї були двірники – вони і вказали нашому спеціалісту на зграю. А пес тієї пенсіонерки, мабуть, прибився до цього «собачого весілля». Тому і загинув. Чисто випадково.
– Як ви залагодили ситуацію?

– Нам сусіди телефонували, мовляв, ми маємо купити жінці цуценя породисте, впасти перед нею навколішки. Я пропонував їм обрати цуценя з нашого притулку, та вони наполягають на породистому собаці. А у тієї бабусі був звичайний дворовий пес, ніякий не спанієль. Та й де я візьму грошей на породистого собаку… А спеціаліст, що був тоді на виклику, пішов з роботи за власним бажанням. Не витримав публікацій та сюжетів на телебаченні, де таких, як він, виставляють живодерами. Сказав: «Мені не так багато платять, щоб я вислуховував постійні прокльони на свою адресу».
– Але ж Бім був у нашийнику, та й так по всьому видно, що то домашній собака…
– За правилами, домашніх тварин мають вигулювати їхні власники. Собака, навіть з нашийником, яка вештається сама по собі, вважається бездомною. Та навіть попри це ми не відстрілюємо таких собак, а забираємо до притулку. Якщо у собаки на нашийнику є тавро чи номер телефону хазяїна – ми зв’язуємося із власником. Якщо ні – протягом п’яти-семи днів тримаємо пса у себе. Якщо за ним так і не приходять, тварину присипляють – розплідник же не гумовий. У нас усього 18 кліток, а ми утримуємо там одночасно по 30-40 тварин...

«Правда на боці «Спецсервісу»
Приватний нотаріус Світлана Дудкіна:
– З точки зору закону – правда на боці «Спецсервісу». Адже всі собаки, незалежно від породи (у тому числі й ті, що мають ошийники з номерними знаками і намордники), які знаходяться без власника на вулицях, ринках, у парках, громадському транспорті, дворах тощо, а також бездоглядні коти вважаються бродячими і підлягають відлову. Якщо у випадку з Бімом, знищення бродячих собак було відповідним чином документально оформлено, то проблема є скоріше морально-етичною, ніж юридичною. Взагалі-то, бабусину собаку мали відловити та відправити до притулку, а не умертвляти. Чим керувався працівник служби, сказати важко. Імовірніше за все, просто сталася помилка, трагічна випадковість. Власниці собаки від цього не легше, але й вона дарма відпустила собаку на вулицю без догляду.

До речі, на сайті Кременчуцької міської ради з’явилося повідомлення про те, що у місті активізують роботу щодо дотримання «Правил утримання собак, котів та диких тварин у місті Кременчуці». Повідомлення є, а самих правил на сайті немає. Кажуть, що спеціалісти КГЖЕПів розвішують їх біля під’їздів, та особисто я біля свого під’їзду їх не бачила. До речі, на сайті Київської міської ради з такими правилами можуть ознайомитися всі охочі.

Є така думка

«У Європі такими препаратами, як у нас, не присипляють»
Ветеринарний лікар, анонімно:
– Те, як у нас знищують бродячих тварин, навряд чи назвеш гуманним. Поясню механізм. Зараз у ветеринарній практиці для умертвіння використовують сильний транквілізатор, що знерухомлює тварину. Його застосовують у 99 відсотках випадків – як в умовах клініки, так і для знищення бродячих тварин. Було б гуманніше використовувати наркотичні препарати, та наразі вони поза законом, і легально їх придбати не можна. В умовах клініки умертвіння тварини – спокійна, гуманна процедура. По-перше, лікар має можливість розрахувати дозу препарату для кожної тварини окремо. Наприклад, для проведення певних процедур має бути одна доза – після неї тварина прийде до тями і житиме далі. Інша доза – смертельна, після якої тварина не оживе. Та якщо вколоти дозу, меншу за смертельну, тварина буде мучитися, вмирати повільно, а якщо і виживе, може залишитися калікою. По-друге, в умовах  клініки є можливість правильно ввести препарат. Як правило, його вводять у вену. Якщо вен не видно – вводять у м’язи. Та в умовах вулиці, коли препарат вистрілюють з відстані, передбачити, куди потрапить голка, неможливо. Якщо у велику групу м’язів, препарат подіє швидко – там краще кровопостачання. У решті випадків результат передбачити неможливо. Якщо правильно розраховану дозу
препарату ввести у м’язи, тварина помре через 30-40 секунд. Якщо препарат ввести у вену, тварина помре ще до того, як лікар закінчить ін’єкцію. У решті випадків страждання тварини подовжаться на кілька хвилини.
Так чи інакше, але в Європі такі препарати, як у нас, не використовуються. Там віддають перевагу ін’єкціям, які діють одразу на нервову систему тварини, а не на її м’язи.

«Давайте робити щось разом!»
Олена, офісний працівник:
– Міська влада скаржиться, що у неї немає грошей на утримання нормального притулку для бродячих тварин. Тому їх і вбивають серед білого дня на очах у людей. Так, закон передбачає певний збір для власників домашніх тварин, та не всі його платять, бо не реєструють своїх улюбленців. То чому б нашій міськраді не скористатися своїми повноваженнями і не ввести щомісячний комунальний збір для всіх без винятку мешканців міста – лише одну гривню у фонд безпритульних тварин. Нехай влаштують слухання, обговорять це з народом. Мені здається, ту гривню охоче віддадуть і поборники прав тварин, і ті, хто не хоче, щоб вулицями міста вешталися  агресивні тварини. Тоді будуть у нас гроші і на нормальний притулок, і на стерилізацію, а умертвіння небезпечних тварин буде евтаназією, а не банальним убивством.